В Україні незабаром стартує посівна кампанія. Чи готові до неї аграрії, чи є в них гроші на добрива, як їм найефективніше залучати кредити та чи вистачить врожаю для внутрішнього ринку – розбирався UBR.ua, пише agronews.ua.

Українські аграрії активно готуються до початку нового посівного сезону. Цього року за умов повномасштабної війни з Росією, яка триває вже рік, їм доведеться зіткнутися з безліччю нових викликів.

Ключові з них – істотне скорочення придатних сільськогосподарських площ, порушення звичних логістичних ланцюжків та подорожчання з огляду на зростання курсу долара витратних матеріалів: насіння, добрив та палива.

Чи готові аграрії до посівної: ключові проблеми
Попри пожвавлення експорту, яке відбулося завдяки дії зернового коридору, ситуація з підготовкою до посівної є неоднозначною, зазначає заступник голови “Всеукраїнської аграрної ради” (ВАР) Денис Марчук. Основна причина – війна.

“Через велику кількість окупованих територій, забруднених мінами земель сповільнюються темпи підготовки до посівної“, – розповідає в бесіді з UBR.ua Марчук.

Мобілізація працівників аграрних підприємств також накладає свій відбиток – не вистачає робочих рук. У ВАР зазначають, що до мобілізації ставляться з розумінням. Нових працівників на початок посівної активно шукають. За даними Work.ua, серед категорій з найбільшим приростом вакансій ще в січні попереду впевнено була “Сільське господарство, агробізнес” (+33%).

“Значна кількість підприємств занепокоєні втратою працівників у складний період року, тож намагаються вирішити це питання за допомогою бронювання“, – погоджується в розмові з UBR.ua аналітик “Українського клубу аграрного бізнесу” (УКАБ) Максим Гопка.

Водночас далеко не всі українські аграрії спромоглися реалізувати торішній врожай, щоб отримати кошти на початок нової посівної. Ба більше – просто зібрати врожай. “300 тис. га кукурудзи не зібрали ще з минулого року“, – наводить цифри Марчук.

Річ в тому, що зібраний врожай треба ще десь зберігати. Він може залишатися в полі й надалі, поки не буде знайдено покупця. При цьому він знецінюється з кожним днем.

“Такий простій сильно позначається на якості та, як наслідок, на кінцевій ціні продукції“, – каже Марчук.

Гопка також зазначає, що залишків товарів на складах та елеваторах достатньо. Минулого року в багатьох підприємств з’явилися полімерні рукави, що дало змогу збільшити обсяги зберігання, однак за ними слід ретельно стежити, аби продукція не зіпсувалася.

“Наразі в кожного є пріоритет якнайшвидшого продажу минулорічного врожаю, бо потрібно отримати кошти для організації наступної посівної та звільнити місце для майбутнього врожаю“, – виокремлює одну з головних проблем Гопка.

За даними Державної митної служби, станом на кінець лютого з початку маркетингового року (липень 2022-червень 2023) Україна експортувала понад 30 млн т зернових та зернобобових культур. Це на 29% менше, ніж за аналогічний період минулого сезону, вказує Гопка. З них експорт склав:

пшениця – 10,8 млн т;
ячмінь – 1,9 млн т;
кукурудза – 17,4 млн т.
Якою є ситуація з добривами станом на весну 2023 року
Розцінки на деякі види добрив зросли майже вдвічі, повідомляє Марчук. “Раніше вартість за тонну становила 17-18 тис. грн, тепер – понад 30 тис. грн“, – каже він.

Через це аграрії будуть змушені за умови нестачі грошей знижувати використання добрив. “Ліміти зменшаться однозначно – залежно від регіону вноситимуть від 30% до 60% від потреб“, – дає оцінку Марчук.

Знижена купівельна спроможність аграріїв заважає закупитися повною мірою, погоджується Гопка. За його прогнозами, в 2023 році “використання мінеральних добрив в Україні скоротиться на 55-60% і становитиме приблизно 2-2,5 млн т, тоді як в 2021-му було використано близько 6 млн т“.

При цьому на початку 2023 року ціни на добрива були навіть вищими, ніж зараз, зазначає в розмові з UBR.ua директор з розвитку бізнесу “ВВМ Трейдинг” Сергій Рубан. Водночас можливе й подальше зниження їхньої ціни.

“Загальна світова тенденція простежувалася в 2021 році, частково – в 2022-му: тренд зростання цін на добрива. Після стабілізації ринку газу минулого року ціна пішла у відкат“, – розповів Рубан.

Так, від липня 2022 року селітра протягом трьох місяців істотно додала у вартості – з 27 до 37 тис. грн за тонну. При цьому на кінець лютого ціни на деякі види добрив опустилися на 30% – на 5-10 тис. за тонну.

“На внутрішньому ринку – дефіцит. Раніше завжди був баланс, тепер ринок сильно просів, споживання сильно впало“, – каже Рубан.

В Україні окремим і головним чинником зростання цін на добрива стало подорожчання валюти. Аграрії намагаються максимально економити гроші, але знизилися обсяги виробництва всередині України.

Так, за даними Мінагрополітики, в 2022 році на внутрішньому ринку було вироблено 1,13 млн т азотних добрив – майже вп’ятеро менше, ніж роком раніше. Імпортувати довелося 4,3 млн т порівняно з попереднім показником у 1,4 млн т. Змінилися також логістичні ланцюжки.

“Деякі види добрив везли з Білорусі. Фосфорити їхали морем, зараз постачання перекрито. Відбувається перебудова каналів постачання“, – пояснює ситуацію Рубан.

Ціни продовжують просідати, і від стабільності валюти залежить, чи будуть добрива ще сильніше дешевшати.

“Нині світові ціни поступово почали зменшуватися, переважно на азотну групу, через скорочення ціни на газ у Європі“, – зауважує Гопка.

Водночас не можна з впевненістю сказати, що навесні добрива будуть дешевшими – сезонний попит може підвищити ціни. Крім цього, “український виробник поки не поспішає зменшувати вартість на внутрішньому ринку. Конкуренцію вітчизняному виробнику створює збільшення дешевої імпортної продукції“, розповідає Гопка.

Загалом на початок весни про скорочення застосування добрив майже наполовину говорити наразі передчасно, вважає Рубан. Порівняно з довоєнним часом реалізація добрив скоротилася, “можливо, на третину. Однак на коротких періодах продажі бувають навіть вищими за торішні – все, що їде, продається з коліс“, зауважує Рубан.

Окремо потрібно зазначити також подорожчання засобів захисту рослин (ЗЗР), не прив’язане до зростання курсу валют.

“Спостерігаємо середньоринкове подорожчання ЗЗР у сезоні 2022-2023 на рівні 20% у доларовому еквіваленті порівняно з сезоном 2021 року“, – повідомив UBR.ua керівник відділу стратегічного та операційного розвитку компанії Syngenta в Україні Олексій Стеценко.

За обсягами продажів, починаючи з березня 2022 року, ринок ЗЗР скоротився приблизно на 30% порівняно з 2021-м, наводить дані Стеценко.

“Власне, через те, що частина площ стали недоступними через окупацію або мінування. В середньому очікується падіння ринку ще на 4-7%“, – прогнозує він.

Ринок потребує більш дешевих та ефективних рішень
Використання добрив на багатьох підприємствах зменшиться через брак коштів, що вплине й на загальну врожайність, зазначає Гопка.

Щодо добрив йдеться не про якість, а про більшу ефективність, пояснює Рубан. Наприклад, існує ординарний суперфосфат та існує амофос, який містить вдвічі більше діючої речовини.

“При цьому ефективність засвоєння ординарного суперфосфату на деяких ділянках грунту може бути на такому самому рівні – все залежить від правильного застосування“, – каже Рубан.

Окремих проблем аграріям завдає боротьба за ринки збуту виробників добрив. Рубан зазначає, що на українській митниці щодо азотних добрив спостерігається затримка товару – розмитнення вимагають за завищеними цінами.

“Я припускаю політичні ігри на користь когось із внутрішніх виробників, у кого ціна вища. Затримки постачання мають вигляд саме лобізму. Такі факти із затримками на митниці ми спостерігали ще кілька років тому“, – ділиться Рубан.

Разом з тим реалізувати продукцію навіть в Україні далеко не завжди можна вигідно. “Ціни на зерно на внутрішньому ринку є на 40% нижчими за ринкові – деколи доводиться продавати нижче за собівартість“, – зазначає Марчук.

Водночас через великий розрив між світовими та внутрішніми цінами на зернові багато підприємств ухвалюють рішення про зміну культури на більш рентабельну, кажуть в УКАБ.

“Це може бути соняшник, соя – більш маржинальні культури, які легше зберігати, ніж ту саму кукурудзу“, – каже Гопка.

При цьому аналітик УКАБ нагадує, що багато що залежить від регіону – грунту, клімату та сівообігу. Зміна культури призводить до додаткових витрат, а це – великі ризики, вказує Гопка.

Вплив гібридної війни з боку Росії
Росія в межах війни з Україною продовжує блокувати експорт українських аграріїв. Нині – за допомогою надуманих перевірок суден з продукцією в Босфорській протоці та їх затягування. Це сприяє загостренню продовольчої кризи та може спричинити погіршення ділової репутації країни.

“Росіяни системно проводять цю політику з самого початку “зернового коридору”, ще з липня місяця. Коли в нас інтенсивно йшов експорт – подекуди ми кілька місяців виходили на довоєнні рубежі – росіяни збільшили тиск своїми перевірками“, – повідомляє Марчук.

Економічний план Росії полягає в тому, щоб Україна недоотримала кошти від експорту. Аграрії отримають меншу плату за товар через закладені в контрактах ризики.

“Це й іміджева складова теж. Країни Африки не завжди можуть адекватно розібратися, хто винен у збоях постачання. Вони можуть вимагати від міжнародного співтовариства, аби чинити тиск на Україну з метою припинення війни – зрозуміло, що ми на умовах РФ на це не підемо“, – каже Марчук.

Ще у вересні-жовтні минулого року через Босфор щодня проходили 6 суден з українською продукцією, у січні ця цифра впала до найнижчого значення – 2,5. Лише за три попередні місяці було недореалізовано понад 10 млн т українського продовольства.

Кожен день простою суден коштує українським аграріям від $20 тис. до $50 тис., погоджується Марчук. “Так, такі цифри цілком правдиві, вони залежать від габаритів судна, від кількості команди на ньому“, – каже він.

Щойно морський експорт стане повністю доступним, почнеться швидке відновлення як в агросекторі, так само й в металургії, повідомляє Мінекономіки, чого не може допустити РФ.

Наразі перспективи морського експорту є примарними. Макропрогноз на 2023 рік грунтується на припущенні, що до кінця року ситуація залишатиметься незмінною.

Альтернативні шляхи транспортування української продукції
Марчук визнає, що на поточний момент логістика наших сусідів не сприяє отриманню великої кількості зернових. Крім морських шляхів, “є показники в 3 млн т сухопутними маршрутами або Дунаєм. Поки що це максимум“, – констатує Марчук.

Розвиток обороту портами Дунаю передбачає поглиблення гирл річки поблизу портів, аби туди могли заходити більш тоннажні судна. Це турбота європейських союзників.

Процес потрібно вдосконалювати й щодо сухопутного постачання. Він передбачає розширення сухих портів, будівництво елеваторів. “Щоб не стояли по два місяці наші поїзди на кордоні, з яких будуть перевантажувати зерно“, – каже Марчук.

Перевантаження зерна є необхідним через несумісність залізничного полотна України та ЄС через різну ширину колії.

При цьому середня вартість тонни товару, вивезеного залізницею, становить близько $270, морським транспортом – $350-380, тоді як перевезення автомобільним транспортом – $1500. Такі дані наводить Мінекономіки.

Чи є гроші в аграріїв
Аграрії справді мають проблему з грошима, поділився в бесіді з UBR.ua співзасновник та керуючий партнер DroneUA (українська компанія, що спеціалізується на IT-рішеннях для агросектору) Валерій Яковенко.

“Дуже важко зараз працювати з кінцевими споживачами, коли йдеться про платоспроможність. В агровиробників в Україні дуже складне фінансове становище, що позначається на їхній здатності закуповувати базові речі“, – каже Яковенко.

Українські аграрії почали готуватися до посівної ще з минулого року, бо розуміли, що коштів не вистачатиме, зазначає Гопка.

“Цей процес відбувається за умови низького фінансового забезпечення. Ситуація дуже складна: важко фінансово як малим, так само й великим господарствам“, – каже він.

За умов відсутності коштів Марчук покладає надії на успішну реалізацію державної програми “5-7-9”. Мінагрополітики регулярно перебуває на зв’язку з аграріями і намагається вирішувати їхні проблеми.

“Наприклад, передбачається грант в 1 млрд грн на підтримку садівництва та вирощування в теплицях овочів. Окремо міністерство хоче збільшити кредитний ліміт на рівні 90 млн грн для кожної компанії вдвічі – до 180 млн грн“, – розповідає Марчук.

За даними Міністерства фінансів, за час з моменту початку повномасштабного вторгнення за програмою “5-7-9” аграрії отримали пільгові кредити на суму майже 26 млрд грн. Це – кожен третій український виробник сільськогосподарської продукції.

Цього року Мінагрополітики обіцяє 70 млрд грн нових кредитів під 50% державних гарантій. “Ключове питання [виживання українських аграріїв] – це про кредити“, – погоджується Марчук.

Як отримати найбільш вигідне кредитування агробізнесу в Україні
Найвигідніші умови залучення кредитів для аграріїв – участь в державній програмі “Доступні кредити 5-7-9%”. Згідно з умовами програми, аграріям надають кредити за пільговими умовами. Розмір відсоткової ставки для українських сільгоспвиробників варіюється від 0 до 12% річних.

“Якщо підтримувати капітальні інвестиції банківськими кредитами та розстрочками, то купівельна спроможність збільшується“, – зауважує Яковенко.

Що стосується кредитів, то аграрії активно їх залучають, погоджується Гопка. “Левову частку може бути витрачено на добрива та засоби захисту рослин. Ще є паливо, паливно-мастильні матеріали, техніка“, – перераховує він.

В Україні на сьогодні “5-7-9” – єдина системна форма державної підтримки для агровиробника, яка реалізується через банки, розповів UBR.ua начальник департаменту активних операцій корпоративного бізнесу АТ “АБ “Радабанк” Андрій Чорнобай.

Умовами програми передбачено фінансування оборотного капіталу терміном до 3 років та придбання основних засобів терміном до 5 років.

“Але, з огляду на проблеми в економіці, ми цього року видаватимемо кредити переважно на поповнення обігового капіталу та терміном на один сезон, умовно до 12 місяців“, – пояснив Чорнобай.

Ставка за цими кредитами для позичальника становить 0% річних на період дії воєнного стану та 5% річних – після його завершення.

“Великі аграрні підприємства завжди використовували у своїй діяльності кредитні кошти, але зараз потреба є більшою, ніж зазвичай. Варто зазначити, що програму “5-7-9” активно використовують аграрії всіх рівнів“, – зауважує Гопка.

На територіях, на яких не відбуваються воєнні дії, істотних змін та тенденцій до зниження попиту на кредити в сільгоспвиробників не спостерігається, розповіла UBR.ua голова правління АТ “Банк інвестицій та заощаджень” Вікторія Руда.

“Навпаки, кількість звернень щодо фінансової підтримки від представників мікро-, малого та середнього бізнесу переважає“, – зазначає Вікторія Руда.

Через суттєве зростання вартості компонентів, сума заявки на кредитування зараз є навіть більшою, ніж у довоєнні часи, каже Андрій Чорнобай.

“Майже всі наші клієнти після закриття своїх кредитів подали заявки на нове фінансування або мають намір зробити це найближчим часом“, – зазначає він.

Портрет типового позичальника-аграрія не змінився, розповідає Чорнобай. Це переважно представники малого та середнього бізнесу, а саме господарства із земельним банком від 250 до 2000 га або підприємства з виторгом від реалізації в 10-80 млн грн на рік.

Банки-учасники програми “5-7-9”, як-от вищезгадані “Банк інвестицій та заощаджень” та “Радабанк”, розглядають підприємства АПК як галузь, що є однією з пріоритетних напрямків для фінансування.

“Показник обсягу проблемних кредитів з-поміж позичальників АПК є одним із найнижчих у портфелі банку“, – зазначає Вікторія Руда.

За словами глави “Банку інвестицій та заощаджень”, не лише це робить напрямок одним з пріоритетних.

“Перш за все, це чітке розуміння того, що аграрний напрямок у довгостроковій перспективі буде одним з локомотивів розвитку української економіки“, – вважає Вікторія Руда.

Рівень проблемних кредитів у аграріїв є нижчим за середній рівень по банківській системі, погоджується Чорнобай. Водночас він зазначає, що не всі позичальники могли розрахуватися у визначений в кредитному договорі термін.

“Ми завжди йшли назустріч та укладали додаткові угоди про продовження терміну кредитування на 2-3 місяці. І в абсолютній більшості випадків цього було достатньо для того, аби кредит було сплачено в повному обсязі“, – підкреслює Андрій Чорнобай.

Чи вистачить грошей у банків для кредитування агросектору
Олексій Стеценко з Syngenta виділяє низку чинників, які суттєво обмежують надходження обігових коштів до сільгоспвиробника. Це обмежений експорт агропродукції, логістичні виклики – складність продати врожай та доставити його до точки продажу, лімітовані площі для зберігання врожаю, низькі ціни на зерно.

“Відповідно, зростає потреба в додатковому кредитуванні, але банківські ресурси є вкрай лімітованими“, – вважає експерт.

Не можна сказати, що в українських банків не вистачає коштів на кредитування аграріїв, не погоджується Вікторія Руда. Виникає скоріш питання про “довжину” цих коштів та їхню вартість для позичальників.

“Переважна більшість коштів – це “короткі” гроші, якими важко оперувати навіть у середньострокових кредитних проєктах“, – каже Вікторія Руда.

У банківській системі сьогодні достатньо ліквідності для фінансування, підтримує Андрій Чорнобай. Труднощі можуть виникнути в аграріїв з інших причин. Це більш жорсткі вимоги банків щодо фінансових показників позичальника, наявності заставного забезпечення. Також не всі банки готові працювати зі східними та прифронтовими регіонами.

Виходом з ситуації може бути державна підтримка або дотація агровиробникам, вважає Чорнобай. Однак держбюджет насамперед спрямований на фінансування військових витрат.

“Навіщо збільшувати навантаження на бюджет, яке покриватиметься коштами західних партнерів, якщо можна створити прямі інструменти фінансування аграрної галузі“, – пояснює Андрій Чорнобай.

Вікторія Руда зауважує, що за сьогоднішніх умов істотного зниження доходів українського бізнесу, багатьом з них може бути непросто обслуговувати кредити за поточними ринковими ставками в національній валюті.

Можливою альтернативою є кредити в іноземній валюті, де відсоткові ставки є значно нижчими.

“При цьому фінансування в іноземній валюті збільшує валютні ризики для клієнтів, не лише з урахуванням воєнного стану, але й з урахуванням наявних обмежень експорту продукції“, – попереджає Вікторія Руда.

Як аграріям отримати розстрочку без кредитів та чи варто
Для аграріїв розстрочка на необхідну їм продукцію – не панацея, вважає Рубан.

“Краще форвардні контракти – трейдери пропонують в обмін на продукцію мінеральні добрива, а самі потім реалізують отриманий від аграріїв врожай“, – каже Рубан.

Діаметрально протилежної точки зору дотримується Марчук. “За форвардними контрактами ціна є значно нижчою, ніж коли йде пік реалізації – це далеко не вихід“, – вважає він.

Лише великі трейдери можуть дозволити собі надавати в розстрочку продукцію – добрива, паливо та сільгосптехніку – аграріям безпосередньо, впевнений Рубан. Але насправді – це інструменти банківського фінансування.

“Буквально всі компанії на ринку надають такі умови – але в розстрочку закладається й банківський відсоток“, – зауважує Рубан.

Інші варіанти взаємовигідного співробітництва аграріїв з трейдерами можуть містити бартер, а також варіант, коли ціна фіксується і добрива або інші витратні матеріали постачаються наперед.

Олексій Стеценко зазначає, що Syngenta як передоплату за свою продукцію приймає в аграріїв також зерно. Далі компанія експортує продукцію власними логістичними шляхами, для чого інвестувала кошти у виробництво залізничних контейнерів. Таким чином за рік було спрямовано за кордон майже 100 тис. тонн зерна.

“Ми також пропонуємо фермеру такі опції кредитування під три види застави: під вексель, банківську гарантію та фінансову аграрну розписку“, – каже Стеценко.

Прогнози на посівну 2023 року: чи вистачить зерна
 2023 рік буде сповнений значних змін в аграрному секторі України. За попередніми оцінками Максима Гопки та УКАБ, посівні площі під зернові в Україні скоротяться на 45%, а валовий збір – на 60% порівняно з довоєнним 2021 роком. Причини цього такі:

зменшення всіх посівних площ;
зміна структури посівів;
зниження врожайності зернових культур.
Станом на грудень 2022 року з-поміж 28,4 млн га всіх посівних площ, що були в обробітку в 2021 році, на підконтрольній Україні території залишилось 24,6 млн га (86% усієї території), з яких ще 3,8 млн га неможливо засіяти через близькість до лінії фронту, залишки снарядів тощо, наводить дані Гопка.

Таким чином, посівна скоротиться на 25% за площею. “7 млн га не буде задіяно“, – погоджується Марчук.

Постає питання про зміну вирощуваних культур. Пшениця та кукурудза можуть поступитися місцем ріпаку, соняшнику, сої. “Маржинальність в останніх є набагато вищою“, – пояснює Марчук.

Деякі виробники розуміють всю складність функціонування ринків та змінюють сівообіг. “Хтось вже підготовлений і чекає доречного часу, а хтось робить ставки на озимину та зосередився на її якості вирощування“, – коментує Гопка.

З огляду на зниження внесення добрив на 50-60%, значні незібрані площі кукурудзи на полях, брак фінансування та необхідність суттєвої економії, очікувана врожайність знизиться залежно від регіону та культури на 10-30% порівняно із середньою врожайністю минулих років, вважає Гопка.

“Прогнозований вал зерна у 2023 році може скласти 34 млн т, що є на 37% менше за показник 2022 року та на 60% менше за показник 2021 року. Щодо олійних культур, то очікується валовий збір в 19,3 млн т, що є на 13% більше за показник 2022 року та на 15% менше за показник 2021 року“, – озвучує цифри Гопка.

Водночас продовольча криза Україні не загрожує. Внутрішнє споживання пшениці становить 6,7 млн т на рік. А згідно з найбільш песимістичними прогнозами, в 2023 році Україна виробить щонайменше 26 млн т.

Інф. agronews.ua