Фермери Джорджії щорічно виробляють половину арахісу, вирощеного в США, використовуючи перевірені методи виробництва для боротьби з хворобами в польових умовах. Про це повідомляє Аграрії Разом, пише agronews.ua.

Насправді, сучасні сорти арахісу несуть слабкий генетичний захист від деяких з найбільш руйнівних хвороб, тому фермери, які вирощують арахіс, ретельно продумують, коли садити, чи потрібно поливати і коли застосовувати фунгіциди та інсектициди, щоб ці хвороби не заразили рослину.

Цей режим може стати простішим, оскільки селекціонери арахісу працюють над видобутком диких родичів арахісу в пошуках генів боротьби з хворобами, які зробили б рослини арахісу природно стійкими до хвороб, усуваючи при цьому необхідність в деяких хімічних речовинах.

Вчений-садівник з Університету Джорджії Е Джульєт Чу-останній дослідник арахісу в коледжі сільськогосподарських наук і наук про навколишнє середовище, який вивів три селекційних лінії від диких родичів арахісу. Чу працює з генетиком рослин Uga Пеггі Озіас-Акінс і селекціонером арахісу Міністерства сільського господарства і сільськогосподарських досліджень США Корлі Холбрук в Тіфтоні, штат Джорджія, де вона займається підвищенням прибутковості і стійкості вирощування арахісу за допомогою генетичної селекції.

Нові лінії, вироблені Чу, були представлені минулої осені в журналі реєстрації рослин.

Родичі арахісу, що ростуть в дикій природі в Південній Америці, практично несприйнятливі до деяких хвороб, які можуть знищити урожай арахісу. Перша проблема при використанні генетичних ресурсів цих диких родичів полягає в тому, щоб подолати той факт, що арахіс, вирощений сьогодні, є тетраплоїдним — рослиною з чотирма хромосомами, а стародавні родичі — диплоїдними, що містять всього дві хромосоми.

Протягом останніх кількох років дослідники UGA, особливо в лабораторії дикого арахісу в Афінах та лабораторії Озіаса-Акінса в Тифтоні, створили тетраплоїдні гібриди 16 диких видів, використовуючи різні пари в якості родичів та перевіряючи стійкість до хвороб та інші бажані фактори.

Другою проблемою створення товарних сортів арахісу з генами диких видів є збереження переважних якостей сучасного арахісу. Лінії, вироблені далекими родичами арахісу, можуть відмінно боротися з хворобами, але вони мають низьку врожайність, дають крихітні горіхи, які не придатні для комерційного використання для таких продуктів, як арахісове масло, і мають інші фізичні характеристики, які не підходять для сільського господарства, такі як як слабкі кілочки, що залишають горіхи в ґрунті при зборі врожаю. Кілочки або коріння арахісу проростають з квітки в ґрунт, а на кінцях кілочків в землі утворюються стручки арахісу.

Отримавши синтетичні тетраплоїдні лінії від диких видів, Чу та інші дослідники схрещують їх з сучасними сортами арахісу. Вони відбирають потомство, яке проявляє стійкість до хвороб, ідентифікуючи генетичні маркери цих ознак стійкості. Таким чином, селекціонери рослин можуть більш точно відібрати рослини з кращими генами від диких видів, не дотримуючись будь-яких негативних рис. Це зчеплення-успадкування поганих рис разом з хорошими – може залишити нові гібридні рослини з маленькими насінням, слабкими кілочками, відстаючим (низьким, горизонтальним) зростанням або низькою врожайністю.

Три сорти, зареєстровані Чу, отримані з п’яти родичів арахісу і демонструють стійкість до плямистості листя, найдорожчої хвороби для управління фермою з вирощування арахісу. Для боротьби з плямистістю листя потрібно не менше шести-восьми обприскувань фунгіцидами. Один з трьох зареєстрованих сортів також стійкий до вірусу плямистого в’янення томатів, серйозного захворювання, яке майже знищило виробництво арахісу в Грузії в 1990-х роках.

Продовження вивчення диких родичів і пошуку стійкості до хвороб дозволить селекціонерам і фермерам гнучко реагувати на нові виклики. Одному гену стійкості може перешкодити нове захворювання, але використання декількох джерел стійкості диких видів збагачує набір інструментів дослідників арахісу для боротьби з постійно мінливими проблемами виробництва арахісу.

Инф. agronews.ua