Україна, судячи з публікацій у місцевій пресі, має намір відпустити гривню у вільне плавання. Джерела в уряді країни поки ще говорять про це неофіційно, але судячи з розвитку подій в економіці, такий результат може бути дуже ймовірним. Країна переживає уповільнену економічну кризу, яка лише формально не називається рецесією. Крім того, дефіцит державного бюджету зростає на очах і вже вдвічі перевищує запланований при складанні бюджету спочатку рівень.
Курс гривні є одним з фундаментальних показників здоров’я української економіки. Так як країна постійно живе з негативним торговим балансом, купуючи більше, ніж продаючи, зниження курсу є особливо важким ударом як для виробників, так і для споживачів. В останні кілька років, незважаючи на важкі наслідки кризи (ВВП країни в 2009 році впав на 15 відсотків), валюту вдавалося утримати на більш-менш стабільному рівні – 8 гривень за долар.
Гривня вже була близька до неконтрольованого обвалу в той період, але ситуацію, як і в ряді інших країн, вдалося вирівняти завдяки допомозі з боку Міжнародного валютного фонду. У листопаді 2008 року МВФ і уряд України досягли угоди про відкриття для Києва кредитної лінії на 16,4 мільярда доларів. З цієї суми Україна зрештою отримала 12 мільярдів.
Курс гривні по відношенню до валют основних торговельних партнерів в Україні визначається щоденно Нацбанком на основі біржових торгів. При цьому НБУ утримує його в рамках заданих параметрів і у випадку, якщо курс занадто сильно змінюється на біржі, Центробанк вживає інтервенції, продаючи валюту у випадку падіння гривні і купуючи її в період різкого підвищення.
Стабілізувати фінансову ситуацію вийшло, але не до кінця. З позиками на відкритому ринку в України як і раніше було все непросто: ставка за 10-річними облігаціями рідко опускалася нижче 6 відсотків річних. Для країн ЄС такий показник є катастрофічним, але в Києві до такого режиму вже давно звикли. Країни, що розвиваються у разі термінової потреби взагалі часто шукають конкретного кредитора, а не виходять на ринок.
Зрештою новий президент Віктор Янукович і його уряд відновили переговори про кредити МВФ. На перших порах вони йшли успішно, і глобальний фінансовий інститут перерахував у 2010 році Києву більше 3 мільярдів доларів з тієї самої лінії на 16,4 мільярда. Але на цьому співпраця перервалося, і місія МВФ зараз в Україну заглядає нечасто – сторони не змогли домовитися про умови виділення грошей.
Кредити МВФ дозволили Україні сформувати досить міцні золотовалютні резерви, що досягали в один час 40 мільярдів доларів. З таким запасом можна було почувати себе більш впевнено, але час ішов, і ці ресурси поступово виснажувалися. Через комбінації бюджетного і торгового дефіцитів гривня зазнала серйозного тиску на відкритому ринку, і Нацбанк України був змушений вести надзвичайно активну політику інтервенцій, щоб зберегти прийнятний курс. Зрештою, це влетіло в копієчку.

У середині 2011 року обсяг ЗВР України перевищував 38 мільярдів доларів. До вересня 2013-го вони впали до 22 мільярдів, або майже на 45 відсотків. Якщо два роки тому запасів вистачило б на повне фінансування 8 місяців імпорту, то зараз вистачить на три, щонайбільше – на чотири. Як правило, така цифра сигналізує про те, що найближчим часом ситуація може скоректуватися сама собою: національна валюта девальвується, що неминуче призведе до скорочення імпорту.
Дешева гривня може призвести і до скорочення дефіциту платіжного балансу України. Зараз він у річному обчисленні становить близько 8 відсотків ВВП і в осяжному майбутньому може знову підрости, поки, знову ж, не почнеться корекція, зазвичай супроводжувана економічною кризою. Саме такий процес спостерігався в 2008-2009 роках. І тепер, як і в той період, Києву практично ніде взяти грошей, щоб переламати ситуацію.
Натиск по всіх фронтах
У середині вересня рейтингове агентство Moody’s опустило рейтинг зобов’язань країни до «Caa1», що за його класифікації означає «дуже високий ризик» вкладень. Цей крок став сигналом для «стерв’ятників» фондового ринку, які дуже швидко опустили котирування національних облігацій, одночасно різко збільшивши прибутковість по них. Такий індикатор як кредитні дефолтні свопи (страховка від дефолту) перевищив 1000 базових пунктів, що, загалом, вже недалеко від показників Греції. Він означає, що інвестори оцінюють імовірність дефолту країни в 10 відсотків.
Подібний розклад пов’язаний не з тим, що Україна багато винна (як раз-таки загальний обсяг її боргу поки порівняно невеликий і разом з гарантованими урядом зобов’язаннями становить близько половини ВВП). Важливо те, що 10 мільярдів з цієї суми доведеться рефінансувати в першій половині наступного року. Витратити половину резервів на закриття поточних боргів – це виключно жорсткий крок, який може призвести до нової атаки спекулянтів на гривню. Позичати ж у валюті при ставках в 10 відсотків річних може взагалі стати фінансовим самогубством.
Крім того, немає жодної підстави вважати, що обсяг держборгу буде скорочуватися. Уряд як може знижує темпи зростання бюджетних витрат, але доходи падають ще швидше, і дефіцит роздувається на очах. На початку року очікувалося, що негативне сальдо за його підсумками складе близько 50 мільярдів гривень (близько 6 мільярдів доларів), але вже зараз зрозуміло, що цей прогноз був невиправдано оптимістичним. За даними Мінфіну, вже в серпні він досяг 34 мільярди гривень і, з урахуванням тенденції до зростання різниці між витратами і доходами, до кінця року майже напевно залишить встановлений урядом рубіж далеко позаду. Не можна навіть виключати, що буде побитий рекорд 2010 року, коли дефіцит склав 63 мільярди гривень.
Погані показники бюджету і торгового балансу насправді не можна виокремлювати з загальної картини економічної кризи, в якій знаходиться Україна. Рецесією нинішня ситуація не називається лише тому, що ВВП за перший квартал зріс по відношенню до четвертого кварталу минулого року. Тим не менш, в квартальному численні економіка переживає істотний спад протягом двох кварталів з ​​останніх трьох, а в річному – протягом трьох кварталів поспіль. Причому падіння ВВП в квітні-червні до аналогічного періоду попереднього року навіть було переглянуто статистиками з 1,1 до 1,3 відсотка.
У зв’язку з цим дивно виглядають розрахунки кабінету Миколи Азарова, котрий прогнозував зростання ВВП на рівні 2,5-3,4 відсотка. Втім, те ж саме спостерігалося і в минулому році. Уряд тоді чекав 4-процентного зростання економіки, але на виході вийшло лише 0,2 відсотка. Частково така розбіжність пояснювалася сильним неврожаєм, але зараз на цей фактор послатися буде скрутно.

Головним локомотивом української економіки завжди було промислове виробництво, яке нині переживає не найкращі часи. У першому півріччі обвал склав більше 5 відсотків до того ж періоду 2012 року. Розраховувати, що ситуація кардинально зміниться в найближчі місяці, не доводиться: глобальна економіка загрузла в стагнації і стимули до зростання взяти нізвідки. Особливі складності очікують металургію, яка до різних криз виключно чутлива.
Всі ці труднощі роблять сильніший тиск на гривню, так що падіння її курсу бачиться практично неминучим. Неясне лише точне значення: чи буде гривня через кілька місяців торгуватися по 8,5 за долар, 9 за долар або більше. У Кабміні поки неофіційно говорять про те, що українській валюті взагалі може бути дана повна свобода. У такому разі на перших порах можна очікувати серйозний девальваційний шок з падінням на 20-30 відсотків або навіть більше.
На уклін до Вашингтона
Хоча девальвація і здатна трохи підхльоснути промисловість, вона не вирішить всіх фінансових проблем країни. Розплата по боргах це швидше навіть утруднить, так як більша частина заборгованості номінована в іноземній валюті. Надія залишається на допомогу ззовні, але звідки її чекати? Через суперечку з приводу Митного союзу Москва не тільки не збирається надавати Києву підтримку, але навпаки, оголосила йому чергову торговельну війну. Обсяги допомоги Євросоюзу, на який намагається орієнтуватися уряд, занадто малі, щоб компенсувати багатомільярдний брак коштів. Крім того, це може ще сильніше ускладнити взаємини з Росією.
Залишається останній засіб – новий кредит МВФ. Але фонд поки явно не горить бажанням виділяти гроші Україні. Міжнародний фінансовий інститут ставить дуже жорсткі умови, включаючи різке підвищення тарифів для населення. Власне, через розбіжності з цього питання припинилася і попередня програма співпраці сторін. Важко уявити, що у Вашингтоні (місце розташування штаб-квартири фонду) раптом переймуться українськими проблемами і по доброті душевній відрахують 14 мільярдів доларів, на які розраховує Янукович.
Якщо ж умови МВФ будуть прийняті, то Києву доведеться якось пережити вибух невдоволення населення, яке не зрадіє різкому підвищенню тарифів. Політично вдалим таке рішення ніяк не назвеш, особливо з урахуванням того, що опозиція, як завжди, активна, а кредит довіри уряду і президенту невисокий. Тим більше що стабілізаційний кредит лише в черговий раз відстрочить фінансову кризу на деякий час. Не дивно, що в Україні все активніше пропонують не церемонитися, і, надихнувшись прикладом Ісландії, розрубати Гордіїв вузол боргу і оголосити контрольований дефолт.