Саме про це йшла мова на Міжнародному форумі «Розвиток тваринництва в Україні: тернистий шлях до екологічної відповідальності». Адже він був покликаний висвітлити проблеми негативного впливу на довкілля тваринницьких комплексів в Україні, розробити конкретні шляхи вирішення та надати органам влади пропозиції, які необхідно виконати для зупинення знищення довкілля, виснаження природних ресурсів та мінімізації ризиків для довкілля та здоров’я населення.

Натомість, на думку вітчизняних природоохоронців, сталий розвиток нашої держави нині полягає не тільки в економічній складовій, але передусім в екологічній разом із соціальною. Отож сумно, що сьогодні у головах парламентаріїв, урядовців і крупного бізнесу домінує лише гола фінансова вигода.

Між тим великі аграрні асоціації показали своє справжнє обличчя при лобіюванні ветування Президентом України стратегічних законів «Про оцінку впливу на довкілля» та «Стратегічну екологічну оцінку». До речі, ці закони є першочерговими в Угоді про асоціацію з ЄС щодо виконання зобов’язань України у сфері охорони довкілля. На жаль, сьогодні в аграрному секторі переважають бізнесові інтереси, а не природоохоронні. При цьому постійно використовуються великі площі родючих земель, утворюється чимала кількість відходів, забруднюється довкілля, а контроль цих процесів виявляється не дієвим. Відтак не байдужі до майбутнього українського села народні депутати спільно з громадськими природоохоронними організаціями спільно заснували Екологічну премію року “Свинство року” та визначили основних «домінантів», серед яких Президент України, АПУ, перший заступник міністра Мінприроди, міський голова міста Львів тощо, котрі відзначилися у “свинстві” щодо свого народу, щодо довкілля.

Історія ж з ветуванням Закону «Про оцінку впливу на довкілля» підняв на поверхню важливі питання та привернув увагу до цілого пласту проблем. Це перш за все питання пов’язані з інтенсивним тваринництвом та його впливом на довкілля. По-друге, окрім екологічних проблем стала ще більш очевидною масштабна корупція в цій сфері, яка існує знизу  й до самого верху. Зокрема, яскравим прикладом корупції, на який навіть звернув увагу Генпрокурор України, є  проблеми, які виникли зі свинокомплексом в с. Білики Полтавської області та його закриттям у зв’язку з порушенням законодавства та протестами місцевого населення.   Очевидно, що певним агрофірмам, які знаходяться у власності українського олігархату,  є чого боятися. Тому їм не вигідні прозорі процедури ведення бізнесу з  огляду на охорону довкілля.

Крім того, так виглядає, що маючи  покровителів в  Адміністрації Президента можна по максимуму використовувати природні ресурси, забруднюючи та виснажуючи їх, не рахуватись з інтересами місцевого населення, але при цьому продовжувати отримувати міжнародні кредити  та бюджетні кошти. Звісно, набагато вигідніше провадити господарську діяльність на українських землях, забруднювати їх, виснажувати природні ресурси та експортувати продукцію за кордон, де жорсткі екологічні вимоги і потрібно вкладати чималі кошти в природоохоронні технології.

Як зазначає керівник юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна, в боротьбі із величезними агрохолдингами місцеві жителі залишилися сам на сам, і сили  тут нерівні. А державні контролюючі органи, які покликані захищати довкілля та зупиняти порушення екологічного, санітарного, ветеринарного законодавства показують свою повну неефективність та бездіяльність. Водночас органи місцевого самоврядування зацікавлені в будь-якому, навіть вкрай недобросовісному інвесторі, який зможе хоч подарунки діткам до святого Миколая підготувати, тому повна підтримка місцевих рад таким аграрним інвесторам забезпечена.

agronews.ua