В останні дні тема виборів мера Києва вийшла на перші шпальти. Детонатором розмов став намір Віталія Кличка порвати з боксом, що відразу було сприйнято як намір балотуватися на посаду столичного градоначальника. Тим самим ситуація стала ще більш заплутаною, бо тримає інтригу і нинішній мер Олександр Омельченко - не каже "так" чи "ні", хоча в його натяках очевидне бажання піти на третій термін.

 

По гарячих слідах після рішення Віталія Кличка "Українській правді" вдалося записати інтерв'ю з Омельченком. На момент розмови він ще не спілкувався з боксером, а тому не знав його планів на майбутнє.

 

І перше питання до мера Києва стосувалося рішення не чужого йому Кличка піти з боксу:

 

- Я буду дуже переживати, бо брати Клички для мене не чужі, а близькі. Разом проведені десятки років, була і гіркота поразок, були і економічні скрути... Ми завжди були небайдужі.

 

 

- Цей варіант не з гірших. Треба випробовувати свої сили не тільки в спорті, але в політиці, економіці, бути всесторонньо розвинутим.

 

 

- Чи може чемпіон світу стати мером Києва? Може, якщо буде робити таку ж підготовку до цієї посади, як він робив до чемпіонату світу.

 

 

- Ми радимось з розумінням того, що повинні бути і мери, і чемпіони. Я думаю, що на мера треба готуватися менше по часу, ніж щоб стати чемпіоном світу. Але потрібно декілька років займатися такою ж ую підготовкою.

 

 

- Який батько не хоче бачити мужнім, заможнім, щасливим своє дитя? Яке дитя може хотіти іншого для батьків? Тому, я думаю, що у Сашка є доля правди в такому бажанні (для батька балотуватися)...

 

 

- Соціологічні опитування показують, що з тих претендентів, які вже себе проявили, найбільший результат має Томенко. Я про себе не кажу, бо я ж не претендент, я - діючий мер!

 

 

- Це теж нормально. Дивіться - одна людина задоволена, як вивозять сміття, але незадоволена комуналкою. Хтось задоволений комуналкою - незадоволений медициною. Тому такий рейтинг - він найнижчий, бо враховує всі негативні думки.

 

Треба дивитися на той рейтинг, де є список претендентів. Там мій рейтинг трошки більший, ніж ви сказали - 32%.

 

- Я думаю, що я повинен іти від всіх.

 

 

- Тоді майже від всіх. Я ж не можу бути ом всіх партій міста Києва. Тому, я думаю, що якщо йти - то я повинен іти від киян. Ми обов'язково будемо робити соціологічне дослідження, і якщо кияни скажуть, що ми хочемо бачити позапартійного мера, то тоді це слід враховувати.

 

Омельченко й інший претендент в мери Михайло Поживанов

 

 

- Ще ж ніхто не оголосив, як це все буде відбуватися... Ще лідери не визначились! Лідери - у першу чергу це президент Віктор Ющенко. Другим лідером я вважав і вважаю сьогодні, що це була Юлія Володимирівна Тимошенко. Я не можу міняти думки, бо це не від сторони вітру залежить.

 

 

- Ну, це кияни, це столиця... Тут же політична, духовна, спортивна, культурна еліта... Навіть спадкова еліта.

 

Політична еліта Києва займає позицію, яка відбиває думки України в цілому. Візьміть навіть те, що отримав на виборах президента Віктор Андрійович Ющенко... На сході, на півдні, в Криму його результати наближалися до нуля, на заході - наближалися до ста процентів. У центрі було десь 60-70%, а в Києві - 80%! Я вважаю так: яка оцінка у Києві, то можна вважати, що це в цілому думка всієї України, від сходу до заходу.

 

 

- Я рахую, що Микола Володимирович - хороший ідеолог, непоганий політик, хороший журналіст. Він, до речі, у нас очолював управління журналістів, мас-медіа київської влади, був прес-секретарем. Він виріс за останні роки і політично, й ідеологічно. І все-таки я думаю, що він гуманітарій.

 

Це не значить, що в Києві мер не може бути гуманітарієм, чи медиком, чи юристом... Ні! Але Києвом завжди керував інженер - Згурський, Гусєв, Омельченко... Я не називаю між Згурським і Омельченком, бо там за п'ять років було п'ять керівників.

 

 

- Чому? Завжди треба об'єктивно оцінювати супротивника, але поки він (Томенко) іде з результатом, майже вдвічі меншим, ніж в мене.

 

 

- Я думаю, що список має очолювати голова київської організації "Нашої України" Микола Мартиненко. Бо, за логікою, очолювати список повинен тільки керівник осередку.

 

 

- Нормальні у нас відносини. Ми з ним не воювали, може, заочно трошки придивлялися один до одного. У якийсь період часу могла бути недовіра, сумніви. Але протягом останніх двох місяців кожен виконує свої функції. Він очолює депутатську фракцію "Наша Україна" у Верховній Раді, а я виконую функції Київського міського голови.

 

До речі, я від Мартиненка за ці півроку жодного разу не чув, що він має наміри йти в мери. Можливо, в майбутньому такий варіант можливий... Але ж ми ще не знаємо, як складуться ці вибори!

 

 

- Та ось бачите, каже Бондаренко (депутат Верховної Ради, опонент Омельченка), що у мене немає здоров'я. А у мене до нього одне прохання: нехай збереться вся журналістська братія і лікарська комісія, яка приймає у школі в 14-річних хлопчиків медогляд - і я з Бондаренком, у голенькому вигляді, пройдемо повну медкомісію. Повну медкомісію!

Хто здоровіший, на користь того я відмовляюсь від виборів! Навіть якщо висновок медичної і журналістської комісії піде на користь Володимира Дмитровича (Бондаренка).

 

 

- Зроблю! А як же?! Хоч Володимир Дмитрович каже, що "Омельченко зробив стойку на вухах і поставив на вуха весь Київ". Я зізнаюся чесно - на вухах я б стойку не зробив!

 

 

- Ні, для чого? Вони стали дорослими, возмужали, мудрішими стали...

 

 

- Такого великого примирення, дружбанства ніколи не було - ні до того (конфліктних виборів мера 1999 року), ні після того. А коли є теми, які зобов'язують нас спілкуватися - мене як голову міста та Ігоря чи Григорія Суркіса - то у нас є і ділова переписка, і розмови при зустрічах. Рука в руку, це нормально.

 

 

- Бог його знає... Сьогодні найголовніше для мені, що підготовлено розпорядження Кабміну для проведення 2010 року в статусі "Київ - європейська культурна столиця". Залишився тільки підпис прем'єр-міністра Єханурова.

 

 

- Ви знаєте, я до кожної справи відношусь по-доброму. Я ніколи не заздрю, ніколи не був песимістом, я нормально стою на ногах... Але я би входження збірної України до фіналу чемпіонату світу з футболу не святкував би так бурно. Україна потрапила у 32 команди світу, але це трошки нагадує, як Бразилія святкує, коли вони стають чемпіонами світу.

 

 

- Буду я міським головою чи ні, уже неможливо зупинити ці два гіганти - Дарницький та Подільський мостові перегони через Дніпро!

 

 

 

Мене дуже цікавить питання побудови Центру серця. Ми його введемо в квітні 2006 року - на сто дитячих ліжок, з новітніми технологіями! Ми перестанемо возити діток за кордон за 60 тисяч доларів. Багаті люди будуть платити тут вдвічі менше, а бідні - безкоштовно! Сто ліжок для дітей!

 

Друге - Центр швидкої допомоги на Лівому березі. Вводимо у наступному році - на 50 дитячих ліжок і 100 дорослих. Коштує 470 мільйонів гривень, і це за рахунок бюджету міста. Мене дуже цікавлять сортувальні станції, сміттєпереробний завод. Розпочато все, ніхто його не зупинить, буде Омельченко чи не буде. Караван уже йде, і він інертно може йти добрий 2006 рік. І його спаганити, погіршити неможливо.

 

Є одне питання, шановні критики... Де ви були 20 років тому, коли Михайлівський Золотоверхий собор був у руїнах? І чому мене з'їдали з вилами і сокирою: "Омельченко іде руйнувати Володимирську гірку?" Я же зберіг цей номер "Київських відомостей", які про це написали.

 

Де ви були, голубці, чому з 1941 року не підняли Успенський собор? А що писали про мене? "Омельченко гору спустить з усією Печерською лаврою в Дніпро".

 

 

- Я був би щасливий, аби мій син там був головним! Він не міг не працювати в "Укрреставрації", бо він закінчити Київський інженерно-будівельний інститут. Я задоволений, що він там виріс. Я його оцінюю як інженера, а не як батько. Я знаю його здібності.

 

 

- Ви знаєте, що діти з батьками не діляться.

 

 

- Перша мрія в кожної людини - почати справу, а друга мрія - самій її завершити. Є у мене мрія завершити всі проекти самому.