Ще не підбиті остаточно минулорічні підсумки у сфері зайнятості населення. І все ж голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, заступник міністра праці та соціальної політики Наталія Іванова люб’язно погодилась відповісти на деякі запитання журналу „Роботодавець”, пов’язані з ситуацією на ринку праці України.

Мільйон плюс, півмільйона мінус...

- Як виконується гасло "Створимо за 5 років 5 мільйонів робочих місць!", висунуте на початку президентства Віктора Ющенка?

- Згідно з даними моніторингу, здійсню­ваного нашим міністерством спільно з облдержадміністраціями, за 11 місяців 2005 року створено 1024195 нових робочих місць. При цьому 365160 робочих місць створено для найманих працівників у юридичних осіб, 379752 робочих місця — для найманих працівників у фізичних осіб-підприємців, 273931 місце — для фізичних осіб-під­приємців і 5352 місця — для фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Отже, близько 36% робочих місць створено на підприємствах, в установах, організаціях і 64% — це результат зареєстрованої підприємницької діяльності та самозайнятості насе­лення.

Водночас поряд зі створенням відбу­вається скорочення, ліквідація робочих місць. Це об'єктивно: менш ефективні структури за­криваються, натомість починають діяти більш ефективні, відбуваються структурні зміни в економіці країни. За означений період ліквідовано 476467 робочих місць. Тобто кількість створених місць у 2,1 рази переви­щує кількість ліквідованих — а саме це співвідношення впливає на кінцевий показник зайнятості. Тенденція тут позитивна. За обстеженнями, здійсненими за методологією Міжнародної організації праці, за 9 місяців 2005 року чисельність зайнятого населення у віці 15—70 років становила 20,7 мільйона осіб і на 382,8 тисячі перевищувала відповід­ний показник за 2004 рік. Отже, рівень зайня­тості серед економічно активного населення зріс з 56,8% до 57,9%.

- Як змінився рівень офіційного без­робіття в Україні — тобто розрахований за методикою МОП?

- Результативність створення робочих місць, активізація підприємницької діяльності населення за допомогою органів місцевої влади і структур, що відповідають за розви­ток підприємницької діяльності, засвідчилась здобутками на ринку праці. Порівняно з 2004 роком чисельність безробітних торік скороти­лась на 354,2 тисячі осіб і становила 1553 ти­сячі осіб у віці 15—70 років, відповідно рівень безробіття скоротився з 8,6% до 7% еко­номічно активного населення цієї вікової категорії. Знов-таки, це дані за 9 місяців. Ще один плюс: рівень зайнятості підвищується як серед міського, так і сільського населення, як серед жінок, так і серед чоловіків.

- Наскільки ефективно працює вітчиз­няна Державна служба зайнятості? Якими результатами це можна підтвердити?

- Безробітні звертаються до служби зай­нятості, понад 70% з них користуються її по­слугами — а за 2005 рік це 2,9 мільйона гро­мадян. Торік служба зайнятості працевлаштувала 1050 тисяч осіб — це гарні показники, які майже на 7% перевищують дані 2004 ро­ку. Цього вдалося досягти і за рахунок ство­рення нових робочих місць, і завдяки покра­щенню ситуації на ринку праці та безпосеред­ньо роботи центрів зайнятості. Служба зайня­тості охопила професійним навчанням 193,3 тисячі осіб, 419 тисяч брали участь у гро­мадських роботах. Активно здійснювалась робота в напрямі профорієнтації, розвитку підприємницької ініціативи, працевлаштуван­ня неконтоспроможних верств населення.

Хоча увагу потрібно зосереджувати не стільки на успіхах, скільки на покращенні досягнутого. Потрібно далі поліпшувати ситу­ацію на ринку праці, підвищувати мобільність кадрів, рівень забезпечення підприємств, ус­танов, організацій необхідною й якісною ро­бочою силою, підвищувати її контоспроможність. Зокрема, аналізуватиме роботу служби зайнятості, шукатиме невикористані резерви, оцінюватиме використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття за 2005 рік спеціальне засідання правління. На ньому будуть визначені пріори­тетні завдання та затверджуватиметься бюд­жет фонду на 2006 рік.

Звичка „прибіднятись”

- Наприкінці 2005 року в Києві відбувся Всеукраїнський інформаційно-просвітницький захід "День зайнятості". А на­скільки результативні ярмарки вакансій і для безробітних, і для роботодавців?

- На ярмарках роботодавці дістають можливість побачити, хто, які робочі місця пропонує в плані професії, кваліфікації, зарплатні, порівняти себе з рештою робо­тодавців, безпосередньо пересвідчитись, чи користуються попитом запропоновані ним робочі місця, чи вдасться заповнити свої вакансії. Понад те, після "живого" спілкування з потенційними працівниками роботодавці нерідко пересвідчуваються, що могли би пропонувати зовсім інші за умо­вами праці та оплати вакансії — а така ко­рекція дуже важлива. На прикладі ювілейного столичного ярмарку вакансій підтверджую: окремі роботодавці із західних регіонів зібралися створювати кон­кретні робочі місця спеціально для тих, хто поїхав на заробітки до Києва. Бо вдома не можуть знайти фахових працівників, а так вони повернуть людей до рідних домівок.

Населенню, яке шукає роботу, ярмарки вакансій дозволяють реально дізнатися про сучасні вимоги роботодавців до робо­чої сили. Насамкінець, молоді люди, що тільки починають трудову діяльність, нерідко ставлять на меті здобути "модну" освіту юриста, психолога, менеджера то­що, працевлаштуватись одразу, на $500 або 1000. Разове відвідування ве­ликої кількості роботодавців дозволяє по­дивитись на світ реальніше. Молодь почи­нає розуміти, що успіх чекає не тільки на "модних" напрямах, а висока зарплатня сплачується за високу кваліфікацію, здо­буту наполегливою працею.

- Чи оцінює хтось економічну до­цільність ярмарків вакансій? Адже оренда, наприклад, столичного Палацу спорту коштує недешево...

- Детально на це може відповісти керівництво служби зайнятості. Скажу єдине: всі витрати на організацію ярмарків вкладаються в межі коштів бюджету Фон­ду страхування, заздалегідь передбаче­них на ці цілі. Працюють вони ефективно — тільки на останніх ювілейних ярмарках вакансій близько 70 тисяч учасників отри­мали профорієнтаційні послуги, а 16,5 ти­сячі осіб дістали направлення на роботу. Зараз центри зайнятості уточнюють інформацію про те, скільки з направлених реально працевлаштувались.

Також врахуйте, що ярмарки вакансій — річ унікальна, бо вони дозволяють зустрітися широкому загалу шукачів роботи з широким загалом роботодавців. Са­ме тут молоді люди можуть пройти про­форієнтаційні семінари й тестування, чого загальноосвітній системі дуже бракує. І якщо 7 тисяч осіб просто на ярмарку вия­вили бажання пройти перенавчання, підвищити кваліфікацію, то жодними грішми це не виміряти — бо люди само­визначились і спрацювали на свою пер­спективу.

- В розрізі зарплатні переважну ча­стину вакансій на ярмарках складають дві основні групи: 500—600 гривень та близько 1000 гривень. Як жити за такий мізер? Лише найм квартири обійдеться приїжджому мінімум у $200...

- Це до роботодавців, які пропонують подібні умови оплати праці.

- Але це не межа! На ярмарках я зустрічав вакансії із зарплатнею, що нижча встановленої законом мінімаль­ної, причому про скорочений робочий день не йшлося.

- ю, що названа як на ярмарку, так і в існуючій базі вакансій зарплатня може бути нижчою від тієї, на яку робото­давець реально погодиться прийняти працівника. Річ у менталітеті. По-перше, бізнесмен може погодитись платити вищу зарплату, якщо в процесі розмови пе­ресвідчиться, що знайшов потрібного працівника. По-друге, є упереджене став­лення роботодавців до контоспро­можності робочої сили, що перебуває на обліку в службі зайнятості — мовляв, сю­ди звертаються виключно невдахи й ле­дарі. Можливо, сформувалось воно у по­передні роки, коли ніякого безробіття в Ук­раїні нібито бути просто не могло. Хоча це не так, бо зміна структури економіки вимагатиме змін і руху робочої сили неза­лежно від особистих якостей працівників. І, по-третє, на жаль, роботодавець може по­казувати лише офіційну зарплату, а про неофіційну частину домовлятись під час індивідуальної співбесіди.

Ми не агресивні

- І все-таки, чи відстежує влада бо­дай якось подібні пропозиції?

- Безперечно. Така робота здійсню­ється, при цьому як проводиться роз'ясню­вальна робота, так і вживаються інспек­ційні заходи. Зрозуміло, жоден роботода­вець не може платити менше мінімальної зарплати. Потрібно виконувати і певні ви­моги, які передбачені Генеральною та галузевими угодами. Отож вакансії з підозріло низькою пропозицією щодо зар­плати потрапляють в поле уваги інспекції праці, яка з'ясовує причини цього і на­лежність дотримання роботодавцем ви­мог закону. До речі, з 1 січня 2006 року на­був чинності закон, що забороняє встановлювати посадові оклади на рівні, ниж­чому за мінімальну зарплату.

Я й сама періодично проглядаю базу вакансій на сайті служби зайнятості. І коли бачу, що програмісту пропонують 400 гри­вень, а секретарці — 700, для мене це сиг­нал: секретарка отримуватиме саме за­пропоноване, а от програмісту явно бу­дуть доплачувати "у конверті". Просто бізнес має розуміти свою соціальну відповідальність.

- Особисто мене непокоїть агресив­на щодо бізнесу соціальна реклама, що йде зараз по ТРК "Київ". Роботодавці критикуються за "конвертні" виплати, але чому влада забуває про свою част­ку відповідальності за ситуацію?! Адже

бізнесмени "конвертують" зарплату че­рез непомірний податковий тиск, ство­рений державою...

- Дивно чути про агресивність — адже ми тільки почали говорити вголос про цю проблему. І чомусь звернення Прем'єр-міністра до бізнесових кіл, роз'яснюваль­на кампанія й соціальна реклама в мас-медіа вже сприймається як агресивність. Ваша реакція просто засвідчує наявність певної проблеми...

- Негативна у ставленні до робото­давців реклама оплачується за рахунок непомірних податків, зібраних з тих же роботодавців — чому держава дозволяє собі це?! От яка проблема!

- Що стосується реклами — то це соціаль­на реклама, яка розміщується на телевізійних каналах безкоштовно. Звернемось до обсте­ження, проведеного фахівцями Світового бан­ку. Зрозуміло, що високі податки перешкод­жають розвитку бізнесу. Проте, цитую: "В Ук­раїні податки фактично вважаються меншою перешкодою, ніж в інших країнах Центральної і Східної Європи. Слід також обов'язково за­значити, що ставки податків на фонд за­робітної плати в Україні є меншими, ніж у більшості країн Центральної і Східної Європи". До цього додам, що у вартості продукції част­ка витрат на заробітну плату менша, ніж у Центральній та Східній Європі, тому й податки на ці витрати менші за розміром, ніж у цих країнах, так ще й навантаження на бізнесову діяльність є меншим — бо при менших ставках та ще й на менший фонд оплати праці!

І загалом, якщо аналізувати собівартість продукції, то треба говорити про нераціональ­ну структуру витрат. Так, безперечно, податки крок за кроком потрібно зменшувати — до речі, з нашим фондом саме це й відбувається, в 2005 році відрахування до Фонду страхуван­ня на випадок безробіття скоротились на 0,3%, в 2006 році — також на 0,3%. Але передумова для суттєвого зниження податків з'явиться, ко­ли бізнес стане соціально відповідальним і почне виконувати українські закони. До того ж, роботодавці, які сплачують заробітну плату у конвертах, перекладають свою соціальну відповідальність на тих роботодавців, які до­тримуються вимог закону. Тим самим ство­рюється додаткове навантаження на законо­слухняних підприємців. Бо той, хто податки не сплачує, ніякого навантаження не має. Тому активна позиція уряду, Міністерства праці та соціальної політики щодо детінізації заробітної плати є однією з найважливіших умов для роз­ширення бази оподаткування та суттєвого скорочення розмірів податків.

- На одному з ярмарків вакансій на весь Палац спорту лунала така реклама: "Алло, це служба зайнятості? Хочу знайти роботу, щоб нічого не робити, а гроші отримувати!" — "Ви звернулись не за адресою". І короткі гудки... Звідки така неповага тепер уже до найманих працівників?! Як можна зазда­легідь виставляти когось неробою?!

- Думка, що безробітні не хочуть працюва­ти, провокується саме стороною бізнесу. Прак­тично на кожному засіданні роботодавці пору­шують буквально таке питання: "ВАШІ без­робітні не хочуть працювати". На таке я завжди відповідаю: це НАШІ громадяни відповідають на умови, створювані як бізнесом, так і середо­вищем, в якому вони перебувають. Можу наве­сти дані, скільки людей відмовляється від двох і більше пропозицій щодо роботи. То якщо це відбувається, постає питання: чи це справжні безробітні? А може, вони просто знаходяться в тіньовому секторі й лише прикриваються служ­бою зайнятості?.. Тому реклама, про яку ви говорите, лише підкреслювала, що безробітним може вважатися той, хто не має роботи, актив­но її шукає та готовий працювати!

Тимур Литовченко, "Роботодавець"

Інф. DCZ