Інтерв’ю з Михайлом Савариним, головою Держпромгірнагляду МНС щодо приватизації експертно-технічних центрів.

«Тільки вчасно розпізнавши небезпеку, ми можемо сподіватися впоратися з нею»

(Фрідріх Хайек)

У сфері управління Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду МНС України є 28 державних підприємств – експертно-технічних центрів, які здійснюють технічну підтримку державного нагляду за промисловою безпекою. На сьогодні ставиться питання щодо приватизації цих підприємств. Які проблеми може породити така приватизація, ведемо розмову з головою Держпромгірнагляду Михайлом Савариним.

- Михайле Васильовичу, що на сьогодні являють собою ЕТЦ?

- Історія виникнення експертно-технічних центрів починається з 1993 року, коли у зв’язку з дефіцитом бюджетного фінансування Урядом було прийнято рішення у складі територіальних органів Комітету утворити госпрозрахункові підрозділи, яким доручалося проведення робіт з експертизи проектів, технічного діагностування обладнання, навчання й атестації спеціалістів з питань охорони праці (до цього часу роботи виконувалися за рахунок бюджету). В подальшому ці підрозділи перетворилися на госпрозрахункові державні підприємства – експертно-технічні центри. Необхідність створення таких структур була продиктована часом. За умов значного скорочення інспекторського складу, збільшення кількості малих і середніх підприємств, мого та фізичного зношення основних фондів Комітету необхідно було зосередити зусилля наглядової діяльності на об’єктах підвищеної небезпеки, аварійно-небезпечних об’єктах та організації дієвої технічної підтримки державного нагляду за промисловою безпекою. Вивчивши світовий досвід, було створено ЕТЦ, яким доручили проведення технічного контролю за станом виробничих об’єктів.

Десятирічний досвід діяльності центрів довів доцільність їх функціонування. Державні інспектори, звільнившись від технічних функцій, отримали змогу більше уваги приділяти нагляду за додержанням вимог безпеки на підприємствах, а центри на новому, якісному рівні взялися за вирішення проблем технічної безпеки об’єктів. На сьогодні в ЕТЦ працюють більше тисячі кваліфікованих працівників, серед яких доктори та кандидати наук. Деякі з них отримали атестати акредитації з сертифікації промислової продукції, увійшли на ринки інших держав, а також створили, впровадили та сертифікували міжнародні системи управління якістю. Обов'язковою умовою в роботі експертів є постійне підвищення кваліфікаційного рівня. Ці підприємства є прибутковими, з року в рік нарощують обсяги виробництва, вчасно і в повному обсязі сплачують встановлені законодавством податки та інші виплати.

- Чому виникли питання щодо їх приватизації, та які можуть бути від цього наслідки?

- Оскільки ці підприємства є прибутковими, мають висококваліфікований інженерний потенціал та необхідне обладнання, у певних колах виникло бажання, яке, на жаль, підтримали деякі народні депутати, приватизувати їх, переслідуючи при цьому дві мети: отримання прибутку за будь-яку ціну та усунення з ринку послуг державних контів. На жаль, останнім часом ми бачимо непоодинокі намагання винесення на обговорення відповідних законопроектів. До речі, з дуже слабкою або взагалі відсутньою аргументацією щодо доцільності такого кроку. Що ж стосується наслідків від такої приватизації, то тут можемо навести деякі негативні приклади в роботі таких підприємств, що є приватними.

З’являються дрібні підприємства та організації, які претендують на виконання всього комплексу експертиз, але в основу своєї діяльності закладають лише отримання максимального прибутку. Чимало випадків, коли це досягалося за рахунок видачі висновків експертизи без проведення повного, передбаченого законодавством, обсягу робіт. Ще гірше, коли висновок експертизи оформляється взагалі без виїзду фахівців підприємств на місцезнаходження об'єкту підвищеної небезпеки. Адже з безпекою, як знаємо, гратися недоцільно, на карту поставлено життя людей. А це занадто дорога ціна!

Держнаглядохоронпраці, утворюючи госпрозрахункові підприємства, ставив інші пріоритети -- досягнення високого рівня експертних робіт. Адже, видаючи експертний висновок, в якому гарантована, скажімо, трирічна безпечна робота об’єкта за номінальних умов експлуатації, держава повинна мати гарантію, що впродовж цього часу існуватиме й організація, яка б разом із власником гарантувала безаварійну роботу. Розповім детальніше, яка ще ідея закладалася у термін «технічна підтримка державного нагляду». Центри на безоплатній основі беруть участь у роботі комісій із розслідування аварій, що сталися на підприємствах країни, та ведуть облік технічного стану обладнання. Якщо відбудеться їх приватизація, то власник навряд чи зможе дозволити собі безкоштовну допомогу державі з цих питань. Окрім того, за час існування центрів зроблено багато з нормативної бази. Роботодавець цім питанням займатися взагалі не буде.

- Яка позиція Департаменту та Міністерства у цьому питанні?

- Позиція чітка та однозначна – ніякої приватизації. На часі подальший розвиток системи й удосконалення її функціонування, підвищення якості проведення експертизи та посилення відповідальності працівників центрів за свою роботу. До речі, наша позиція співпадає з позицією Фонду державного майна України та Комісії Верховної Ради України з питань приватизації. Розраховуємо на здоровий глузд та державницьку позицію наших парламентарів.

Розмову вела Оксана Пайдасі, начальник Інформаційного центру Держпромгірнагляду МНС