Дану проблему обговорювали учасники „круглого столу” „Легальна праця – тобі, і країні”, що відбувся 2 листопада 2005р. в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України. Участь у дискусії брали: заступник міністра праці і соціальної політики України, голова Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наталія Іванова; перший заступник Конфедерації профспілок України Григорій Осовий; керівник Управління соціальної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату РНБО України Іван Гнибіденко; координатор МКВП в країнах Центральної та Східної Європи Сергіус Гловацкас, а також керівники підрозділів Державного центру зайнятості, керівники профспілкових організацій, слухачі Інституту підготовки кадрів ДСЗ та інші.

Метою зустрічі стало не лише обговорення такого поширеного в Україні явища як нелегальна праця, а й визначення його природи та знаходження шляхів і засобів боротьби з ним. „Проблема легальної праці і взагалі легальної економіки в нашій країні знаходиться на порядку денному. У ній багато різних аспектів: політичний, соціальний та ін.”, - зазначив проректор з науково-методичної роботи ІПКДСЗУ Микола Туленков, - „передусім вона стосується тих людей, які нелегально працюють і отримують гроші, що не проходять встановлений державою порядок, і що потім відбивається на їх соціальному захисті”. За його словами, нашій державі вкрай необхідно визначити лінію чи підхід щодо врегулювання цього питання, що, у свою чергу, дасть можливість сформувати легальний ринок праці, прозоро вирішувати всі питання працевлаштування українців. Як один із засобів вирішення проблеми Микола Туленков запропонував наступне: активізувати роботу з розробки відповідних законів та нормативних актів, скоординувати тісну взаємодію профспілок, служб державної зайнятості та міністерства праці України.

Протягом зустрічі виступаючі висловлювали різні погляди щодо проблеми тіньової і неформальної зайнятості населення України. Проте всі присутні дотримувались єдиної думки, що таке явище передусім шкодить саме нелегальним працівникам, оскільки робить їх абсолютно соціально беззахисними.

Наприклад, йшла мова про заробітчан закордоном. За статистикою щорічно у іноземних країнах офіційно працевлаштовується близько 40-60 тисяч чоловік, хоча виїжджає їх у десятки разів більше. Було відзначено і те, що українець зацікавлений у нелегальній роботі не менше за свого роботодавця, оскільки він може приховати свої прибутки і уникнути контролю з боку державних служб. Тому для того, щоб урегулювати процес офіційного і неофіційного працевлаштування, була висловлена пропозиція, що основне вирішення цієї проблеми має бути у роз’яснювальній роботі, а не в законодавчих актах. В межах ДСЗ необхідно проводити, в першу чергу, консультаційну, інформаційну роботу про те, що втрачає людина, яка не має офіційно оформлених трудових відносин, які надають їй право отримувати соціальний захист. З іншого боку треба посилити контроль і відповідальність роботодавців щодо неналежного оформлення працівників, а також – посилити відповідальність самих працюючих. Оскільки в Україні є досить поширеним явище, коли людина, перебуваючи на обліку безробітних, одночасно нелегально працює.

Особливу зацікавленість учасників дискусії викликав виступ заступника міністра праці і соціальної політики України, голови Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наталії Іванової. Наталія Іванівна одразу ж звернула увагу на розмежування понять „неформальної” і „нелегальної (тіньової) зайнятостей”, плутанина яких не дозволяє виробити певні концепції подальших спільних дій відповідальних установ для того, щоб покращити ситуацію в сфері зайнятості і підвищити рівень захищеності працівників. Заступник міністра наголосила, що не можна ототожнювати перераховані поняття, оскільки тіньова зайнятість може бути як у формальному, так і неформальному секторі, вона може носити характер як зареєстрованої легальної зайнятості, так і не зареєстрованої. Зареєстрована – у вигляді недоплаченої зарплати, або сплаченої в конвертах, з яких не сплачуються внески, так і використовуючи не зареєстровані трудові договори. „Якщо дискутуємо про легалізацію тіньової зайнятості, яка по великому рахунку є дискримінаційною, що призводить до поглиблення соціальної незахищеності працівників, і яка задовольняє сьогоденні інтереси неофіційно працюючих, що одержують зарплату в конвертах, то це – злочин”. - наголосила Н. Іванова. – „Але в злочині беруть участь два суб’єкти: роботодавці і власне робітники. Тому гроші у конвертах – злочин обох сторін. Щоб зменшити його масштаби, треба посилити легалізацію зайнятості і підвищити рівень зарплати найманих працівників”.

Наталія Іванова також зазначила, що якщо приватний власник активно користується такою формою виплати заробітної плати як гроші у конвертах, то це вже питання до профспілок: чому працівники приватних підприємств погоджуються на конверти, і куди дивляться профспілки? З цього приводу були оприлюднені дані Світового банку, який провів моніторинг діяльності українських профспілок. Вони свідчать про те, що профспілки в Україні мають достатньо вагому роль, але тільки на загальнодержавному рівні, на відміну від профспілок на підприємствах, де вони фактично відсутні. Тому Наталія Іванова наголосила: „Давайте домовимось, як нам об’єднати зусилля і як діяти, щоб цей злочин зменшувався, щоб люди були захищенні”.

Щодо неформальної зайнятості, то заступник міністра праці і соціальної політики України зазначила, що це явище якоюсь мірою є позитивним, оскільки українці мають дохід і певний соціальний захист, який можна створити шляхом добровільного страхування. Проте відбувається збільшення кількості працюючих у неформальному секторі. І щоб цей вид зайнятості населення вивести у формальну зайнятість, потрібно виробити систему заходів. Наталія Іванова зупинилася на наступному: здійснення дієвої державної підтримки, проведення відповідної економічної політики, створення належних умов з боку місцевих органів влади, посилення впливу профспілок на підприємствах будь-якої форми власності і, звичайно, постійне проведення роз’яснювальної роботи.

Завершився круглий стіл презентацією результатів роботи груп учасників дискусії, що визначали можливості державної служби зайнятості, профспілок в легалізації неформального і тіньового секторів зайнятості та захисті працюючих у них.

Инф. dcz