На тлі переходу між старим і новим врожайними сезонами ринок пшениці в Україні демонструє неоднозначні сигнали. Попри незначне падіння цін у короткостроковій перспективі, фахівці відзначають позитивні тенденції в довгостроковому горизонті. Про це повідомляє аналітичний департамент сільськогосподарського кооперативу ПУСК, створеного в межах Всеукраїнської аграрної ради.

За словами експертів, ринок наразі перебуває у стані міжсезоння. Старий урожай майже вичерпано — хоча попит на нього зберігається, він помітно зменшився. Відповідно, ринок пшениці демонструє коливання. Минулого тижня ціни ненадовго знизилися, однак уже через кілька днів знову повернулися до висхідної динаміки.

Аналітики вказують на глобальні фактори, які можуть підтримати українську пшеницю. Зокрема, спостерігається скорочення світових запасів зерна та зростання погодних ризиків у ключових країнах-виробниках — передусім у Росії та США. У таких умовах новий український урожай має високий потенціал бути конкурентоспроможним на зовнішніх ринках.

З урахуванням поточних тенденцій, експерти прогнозують зростання цін. За їхніми оцінками, вже восени 2025 року ціна на пшеницю третього класу може досягати –240 за тонну. А в другій половині сезону, за сприятливих умов, вона може зрости до за тонну. Такий прогноз підкріплюється очікуваним дефіцитом пропозиції та підвищеним попитом.

Водночас перспективи на європейському напрямку залишаються невизначеними. Починаючи з 6 червня, Україна повертається до довоєнної моделі торгівлі з Європейським Союзом — із відновленням квот і мит. Це серйозно обмежить обсяги експорту до країн ЄС і змушує трейдерів переорієнтовуватись на інші ринки.

За даними ПУСК, найбільшу зацікавленість у поставках української пшениці демонструють країни Азії — зокрема, Філіпіни, Індонезія, В’єтнам і Бангладеш. У цих регіонах українське зерно користується стабільним попитом, що відкриває нові можливості для диверсифікації експорту. У такій ситуації аграріям радять не поспішати з укладанням форвардних контрактів, оскільки обмежена пропозиція створює умови для поступового зростання цін — орієнтовно на \–3 на тиждень.