В умовах щорічного скорочення поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) в Україні, деякі молочно-товарні ферми в безпечніших регіонах продовжують збільшувати кількість високопродуктивних корів. Незважаючи на війну, ці ферми модернізують свої потужності та будують нові.

Аналітик Асоціації виробників молока (АВМ) Георгій Кухалейшвілі повідомляє, що станом на 1 травня 2024 року в Україні утримується 2 млн 376,8 тис. голів ВРХ, з яких 1 млн 264,6 тис. становлять корови. Порівняно з минулим місяцем, поголів’я ВРХ збільшилося на 46,3 тис. голів (+2%), а кількість корів зросла на 800 голів (+0,1%). Проте, у порівнянні з минулим роком, кількість ВРХ скоротилась на 176,4 тис. голів (-7%), зокрема корів – на 91,9 тис. голів (-7%).

Загалом, 39% ВРХ утримується на промислових підприємствах, тоді як 61% - у господарствах населення. У промисловому секторі налічується 916,1 тис. голів ВРХ, з яких 378,7 тис. – корови. Це показники, які залишилися незмінними з квітня 2024 року. Проте, за останній рік кількість ВРХ на підприємствах зменшилася на 24,3 тис. голів (-3%), а кількість корів скоротилася на 13 тис. голів (-3%).

У присадибному секторі утримується 1 млн 460,7 тис. голів ВРХ, що на 46,3 тис. голів (+3%) більше, ніж у квітні 2024 року. Кількість корів у господарствах населення становить 885,9 тис. голів, що на 800 голів (+0,1%) більше, ніж місяць тому. За останній рік кількість ВРХ у господарствах населення зменшилася на 152,1 тис. голів (-10%), а кількість корів скоротилася на 78,9 тис. голів (-9%).

Кухалейшвілі зазначає, що скорочення поголів’я ВРХ є давньою проблемою для України, пов’язаною з відсутністю ефективної державної програми підтримки молочного скотарства. Війна лише погіршила ситуацію. У прифронтових регіонах через обстріли та окупацію загинула значна кількість ВРХ. Чимало фермерів залишили свої корови на окупованих територіях, де їх не враховують або конфіскують окупанти і продають на м'ясо.

Крім того, деякі фермери утримуються від збільшення поголів’я через воєнний час і дефіцит обігових коштів. Утримання корів стає дорожчим через зниження рентабельності виробництва молока та зростання витрат на корми, дизельне паливо і електроенергію. Виробничі витрати зростають швидше, ніж ціни на готову продукцію. Очікується подальше зростання вартості кормів через стабілізацію цін на зернові та олійні культури, зростання вартості електроенергії, девальвацію гривні та зниження купівельної спроможності українців.

Додатковим викликом для фермерів є скорочення пасовищ та сільськогосподарських земель через забруднення мінами та снарядами. Це ускладнює посівну кампанію і збільшує витрати на виробництво.

Таким чином, хоча ситуація з ВРХ в Україні залишається складною, певні регіони все ж спроможні утримувати більшість корів і навіть модернізувати свої молочно-товарні ферми в умовах війни.