Радіостанція «Голос Столиці» обговорила з науковцем Всеволодом Степанюком проблеми розвитку українського АПК.
У поточному році експорт продукції сільського господарства вперше потіснив експорт продукції ГМК. До того ж, всі експерти сходяться на думці про наявність істотного довгострокового потенціалу України в секторі АПК. Що заважає його реалізації? Серед причин часто називають проблеми з інфраструктурою в частині зберігання зернових - країні катастрофічно не вистачає елеваторів. Чи справді інвестиції в спорудження елеваторів можуть розкрити український сільськогосподарський потенціал, а заодно і принести високий прибуток інвесторам?

Цю проблему радіостанція «Голос Столиці» обговорила з Всеволодом Степанюком, науковим співробітником Інституту міжнародної економіки і міжнародних відносин НАН України.

«Голос Столиці»: Ми зустріли такі оцінки, що врожай зернових перевалив за 50 мільйонів тонн, при цьому кажуть, що дефіцит елеваторів складає близько 20 мільйонів. Виходить, що приблизно половину вирощеного зерна ми не маємо де зберігати?

Всеволод Степанюк: Це стара проблема, вона, звичайно, існує, і існувала протягом багатьох років.

«Голос Столиці»: А чи можна говорити, що відсутність елеваторів стримує наш експортний потенціал?

Всеволод Степанюк: Це лише один з багатьох чинників, які стримують наш експортний потенціал. І проблема не лише в тому, що там не вистачає фізичних потужностей щодо зберігання. Мають бути відповідні параметри технології гарантування якості зберігання, тобто зерно не має псуватися в процесі зберігання, воно має відповідати тим критеріям, які існують в країнах-імпортерах. І якщо ми хочемо виходити на ринки ЄС, це означає що ми маємо дотримуватися тих нормативних параметрів, які існують в ЄС. А це означає, що навіть там де елеваторні потужності існують, вони мають бути істотно модернізовані, і це проблема.

«Голос Столиці»: Якщо не дотримуються технологій, тоді стандарти якості виходять нижчими, і відповідно нижчою виходить ціна, за якою можна продавати, так?

Всеволод Степанюк: Звичайно. І не тільки це. Неодноразові випадки, коли нам повертали зерно, тому що воно було заражене певними хворобами, які виникли саме в процесі зберігання.

«Голос Столиці»: Чи ви відмічаєте суттєве покращення ситуації з умовами зберігання, елеваторами, дотриманням технологій та інше?

Всеволод Степанюк: Звичайно, проводиться відповідна робота, і це пов’язано з тим, що на ринок України прийшли певні західні компанії, які є великими експортерами. Вони вкладають кошти в інфраструктуру аграрного виробництва, тому певна тенденція є, але це питання, яке вимагає вжиття заходів і інвестування упродовж досить тривалого періоду.

«Голос Столиці»: Як ви думаєте, чи варто інвесторам, які не мають бізнесу як такого в агросекторі, а мають вільні кошти, які вони хочуть інвестувати в потенційно привабливі проекти, замислюватися над ідеєю інвестицій в побудову такої інфраструктури, наприклад елеваторів?

Всеволод Степанюк: Тенденція останніх років в усьому світі існує в тому, що держава і приватний бізнес співпрацюють, це державно-приватне партнерство. І всюди зараз інфраструктурні галузі є галузями, де певні зусилля на державному рівні доповнюються приватними зусиллями. Звичайно, якщо це великі транснаціональні компанії, вони можуть навіть за власний рахунок це робити. Але якщо, скажемо, це невеликі аграрні виробники, виникає питання кооперації між ними. Тобто держава має певним чином стимулювати такий розвиток, інакше такі проекти будуть складними для тих, у кого є обмежений доступ до фінансових ресурсів. Тут все залежить від кооперації і організуючого начала, яке має проявляти держава.