26 квітня Уряд вніс в парламент законопроект №2937, основна суть якого – дозволити приватизацію вітчизняної газотранспортної системи та управління нею іншим, недержавним підприємством.
Те, що законопроект був внесений напередодні травневих канікул, має своє пояснення – 3 травня в Брюсселі відбувся круглий стіл з питань розвитку українського газового ринку. Для результативних перемовин міністру Е. Ставицькому потрібно було їхати на захід з конкретними пропозиціями. Але ніхто не буде заперечувати, що свою роль відіграла і українська політична кухня. А сьогодні її реалії такі: ГТС є не просто трубою, через яку качається газ в Європу. Це – політичний символ, який опозиція буде захищати, в тому числі на вуличних пікетах та демонстраціях.

Отже, що було 3 травня в Брюсселі?

По-перше, «Газпром» демонстративно проігнорував захід. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Етінгер повідомив, що російська сторона не дала жодної офіційної відповіді на запрошення стати учасником круглого столу.
По-друге, міністр Е. Ставицький озвучив додаткові, крім можливої приватизації ГТС, ініціативи, які покликані зменшити залежність від Росії.
А саме: початок реверсних постачань газу з ЄС через додатковий канал – Словаччину. Анонсується, що вже 15 травня буде запущено тестовий режим.
Також ЄС отримав від України пропозицію створити робочу групу, яка б дала «зелене» світло проекту по створенню центрально-європейського газового хаба на базі українських газових сховищ.

По-третє, Україна запропонувала не чекати, і за рахунок власних коштів ($240 млн.) та коштів міжнародних фінансових інституцій ($310 млн.) розпочати перший етап модернізації ГТС.
Брюссельський захід відразу отримав позитивну пресу. Зокрема, польська Rzeczypospolitа по гарячим слідам дала свій прогноз: через 10 років Україна зменшить частку російського газу до 30%.
Звісно, українська влада використала європейський вояж і на цьому тлі поспішила запевнити, що ЄС підтримує приватизацію ГТС (хоча представники ЄС більш стримані, коли коментують це питання).

А вже 8 травня перший віце-прем’єр С. Арбузов заявив, що він має надії на якнайшвидше прийняття Верховною Радою урядового законопроекту щодо газотранспортної системи, бо він «продиктований бажанням ЄС навести порядок в галузі».
Що все це означає? І які реальні події розгортаються за димовою завісою?
Очевидно, що час безпредметних перемовин пройшов. Російський напрямок заморожено, європейський – на настільки активний, як це потрібно. Враховуючи це, Уряд вирішив розв’язати собі руки і провести зміни в законодавстві, які б дозволили приватизацію ГТС.

Не факт, що українська труба отримає європейську прописку. Більше того, фаворитом в цих перегонах поки що залишається «Газпром». Але набравши бонуси в Європі, Україна буде відчайдушно наполягати на свої умовах. Головна з яких – бути не пасинком, а рівноправним партнером в консорціумі по управлінню ГТС.
Проте, чим би не завершилися ці перегони, очевидно одне – наближається розв’язка в газових війнах. Не за горами той час, коли Україна зробить свій вибір або на користь ЄС, або на користь Росії.
Саме тому вже в травні ми станемо свідками безкомпромісної боротьби «за трубу» і за новий геополітичний вибір.

Надеин Иван

ua-slovo/ukrain/v-ukra%D1%97ni-mozhe-statis-revolyuciya.html