Українська кукурудза стрімко втрачає позиції на міжнародному ринку через цінову неконкурентоспроможність. Імпортери дедалі частіше віддають перевагу дешевшій американській продукції, що ставить під загрозу традиційні експортні ринки для українських аграріїв. Про це свідчать аналітичні висновки сільськогосподарського кооперативу ПУСК, який діє в межах Всеукраїнської аграрної ради.

Станом на початок травня 2025 року експорт української кукурудзи склав 255 тисяч тонн. Проте на тлі агресивної конкуренції зі США, ця цифра може скорочуватися. Головна причина — ціна. Так, минулого тижня іспанські імпортери закуповували американську кукурудзу по –247 за тонну, тоді як за українську пропонувалася ціна 8–273. Різниця у понад на тонні робить українську пропозицію менш привабливою.

Аналогічна ситуація складається й на інших ключових напрямках — в Туреччині та Єгипті. Там американська кукурудза також обходиться покупцям на –25 дешевше. У зв’язку з цим з’являються перші сигнали про переорієнтацію імпортерів, зокрема Туреччини, на американський ринок. Експерти попереджають: така тенденція створює реальні ризики втрати усталених ринків збуту для української продукції.

При цьому наголошується, що навіть не-ГМО статус української кукурудзи, який зазвичай є її перевагою, вже не здатен компенсувати суттєвий ціновий розрив. Аналітики кооперативу ПУСК радять аграріям готуватись до зниження закупівельних цін і переглядати стратегії реалізації врожаю, аби мінімізувати втрати.

Попри труднощі на експортних напрямках, внутрішній ринок кукурудзи в Україні наразі залишається відносно стабільним. Минулого тижня умовні ціни перебували в діапазоні 0–243 за тонну, а в гривневому еквіваленті — на рівні 11 400–11 500 грн/т у портах. Водночас, за оцінками аналітиків, у червні може відбутись різке падіння цін без подальшого відновлення, оскільки ринок уже демонструє ознаки “перегріву”.

У ситуації, що склалася, українським експортерам кукурудзи доведеться швидко адаптуватися до нових умов глобальної конкуренції. Пошук нових ринків, зменшення логістичних витрат і підтримка внутрішнього споживання можуть стати тими інструментами, які допоможуть втримати позиції хоча б у середньостроковій перспективі.