Підприємство в Узині на Київщині понад рік вирощує одну з найбільших прісноводних креветок – Макробрахіум Розенберга. У промислових обсягах. Торік продали 16 тонн, а цього року планують вийти на 21 тонну. Про це повідомляє, пише agronews.ua.

На тлі всеукраїнського імпорту це, звичайно, скромні цифри. Торік Україна імпортувала 25 тисяч тонн замороженої креветки. Але підприємці мають великі плани. Їхня продукція має попит і за кордоном, і в Україні.

Заснували підприємство кілька товаришів з різних міст України. Один з них – “атовець-кіборг”, інший – волонтер. Звела їх війна на Сході.

Олександр Рябошлик з Канева, що на Черкащині, з квітня 2014 року шість років служив у зоні АТО. Був двічі поранений: у Донецькому аеропорту та під Кримським.

Олексій Слєпньов до війни був антикваром. З початком АТО почав возити на фронт допомогу українським бійцям.

Ще два роки тому їх вважали диваками, а їхній бізнес – безперспективним.

Нібито вирощувати та розводити прісноводну креветку в Україні технічно неможливо, для цього сприятливими будуть лише звичні для неї природні умови Малайзії та Індонезії.

“Ось така відбірна креветка постачається на ринки та у ресторани Одеси, Харкова, Києва. Їй чотири місяці. Вона важить 25 грамів. Ми її продаємо, щоб мати чотири цикли у рік. У теплу пору вона росте швидше”, – показує вирощену на власній фермі прісноводну креветку співзасновник ТОВ “Українська креветка” Олексій Слєпньов.

Таке підприємство – єдине в Україні, каже Олексій Слєпньов. Воно упродовж року займається промисловим вирощуванням та розведенням прісноводної креветки Розенберга.

До цього Олексій вивчав, як влаштовані та працюють креветкові ферми у Малайзії та інших країнах. Півтора року разом з друзями впроваджували привезені технології вдома.

Нині мають сім креветкових теплиць, це басейни на десятки кубометрів води у приміщенні, на різних базах підприємства у різних містах України. Є також багато власників малих ферм, які купують мальок в Олексія.

“Навчаємо людей, щоб креветка успішно росла в усіх. Вона може не рости лише через людську недбалість. Цим треба жити, цю справу потрібно любити. Приїжджаю на ферми вранці о шостій, їду додому пізно вночі, після першої години”, – говорить Олексій Слєпньов.

Инф. agronews.ua