Платниками податку на землю є власники земельних ділянок та паїв, а також землекористувачі.

Власники земельних ділянок щороку зобов’язані сплачувати земельний податок, крім випадків, коли вони звільнені від плати за землю. Про це йдеться у роз'ясненні Міністерства юстиції.

Об’єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Платниками податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Плата за землю віднесена до місцевих податків і є однією зі складових податку на майно. Тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад.

Нарахування земельного податку фізичним особам здійснюють податкові органи за місцем знаходження земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру з урахуванням бази оподаткування земельним податком.

Базою для розрахунку земельного податку є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Податкові органи обчислюють суми земельного податку та надсилають або вручають особисто платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року відповідне повідомлення-рішення.

Фізичні особи мають сплатити земельний податок протягом 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення.

Податкові пільги
Існують пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб. Зокрема, від сплати звільняються:

- особи з інвалідністю першої та другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- фізичні особи, визнані законом постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак звільнення від сплати податку за землю поширюється на ділянки за кожним видом використання у межах таких граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства − у розмірі не більше 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах − не більше 0,25 гектара, у селищах − не більше 0,15 гектара, в містах − не більше 0,1 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва − не більше 0,1 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів − не більше 0,01 гектара;

- для ведення садівництва − не більше 0,12 гектара.

ЛIГАБiзнесIнформ