Українська асоціація виробників картоплі (УАВК) надіслала в Міністерство з розвитку економіки, продовольства та сільського господарства свої пропозиції щодо напрямків держпідтримки, яких терміново потребує галузь.

Про це повідомляє "ПроАгро Груп" з посиланням на potatoclub.com.ua.

За останні 5 років сектор промислового картоплярства України динамічно згортав виробничі площі з огляду на відсутність експорту та невизначеність держави із необхідним для продовольчої безпеки України обсягом виробництва картоплі. Цей продукт є стратегічно важливим для нашої держави, входить до споживчого кошику українців і очолює в ньому рейтинг життєво важливих продуктів. Дефіцит продукту в 2019-2020 МР боляче вдарив по мало захищеним верствам населення, зокрема до УАВК надходили численні запити з будинків для дітей-сиріт, літніх людей, установ Міноборони та пенітенціарної системи.

Під час виробничого туру по господарствам, що входять до асоціації, в серпні-вересні 2019 року УАВК з`ясувала, що негайного вирішення і фінансової держпідтримки потребують такі питання як:

- впровадження меліорації не лише в південних та центральних областях, а й на Житомирщині, Київщині, Чернігівщині, де картоплярство через кількарічну посуху перетворилося на ризикований і неприбутковий бізнес;

- модернізація картоплесховищ. Наразі Україна має лише 350 тис. т потужностей зі збереження картоплі. Ще 300 тис. т потребують термінової модернізації. При внутрішній потребі в розмірі 6,5 млн т картоплі/рік для забезпечення продовольчої безпеки Україні необхідно побудувати картоплесховищ загальною потужністю 1,5 млн т;

- без обладнання для доробки картоплі, тобто сортувальних ліній, що складаються з інспекційного столу, калібровки, ваг і фасовки, сучасне картоплярство неможливе. Кожне господарство повинно бути устатковане подібним обладнанням. крім того, супермаркети все голосніше говорять, що потребують миту картоплю. Таку опцію нині можуть запропонувати лише 3 вітчизняних господарства. Тож програму компенсації вартості вітчизняної сільгосптехніки варто розширити за рахунок обладнання для доробки продукції;

- компенсацію вартості насіння, доля якого в виробництві картоплі сягає 70% всіх витрат, доцільно поширити не стільки на вітчизняне, скільки на мультипліковане в Україні насіння зарубіжної селекції, яке використовується в промисловому виробництві. Поширити цю компенсацію варто винятково на сертифіковане насіння від зареєстрованих насінницьких господарств, щоб мінімізувати пагубну практику використання у виробництві дрібної фракції з товарно-насіннєвих посадок;

- здешевлення кредитів для будівництва переробних підприємств. Два господарства, що мали намір побудувати переробні заводи, упродовж кількох років не змогли отримати банківську позику в розмірі 2-3 млн євро (вартість заводу невеликої потужності, будівництво якого могло б собі дозволити профільне картоплярське господарство) через неадекватний відсоток вітчизняних фінансових установ.

Щоб Україна не втратила вітчизняне картоплярство, як це сталося в сусідній Молдові, не пускала на металобрухт вже наявні переробні підприємства через відсутність сировинної бази, УАВК вважає, що доцільно розробити 5-річну програму з розвитку вітчизняного картоплярства, на яку передбачити щорічні держвитрати на рівні 900 млн грн.

Инф. proagro.com.ua