Виноградарство в Україні в катастрофічному стані. За прогнозами експертів, кількість винограду в 2015 році може скоротитися майже в 5 разів.

Про сьогоднішні реалії виноградарства розповідає Мулюкіна Ніна Анатоліївна, заступник директора з наукової роботи Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова».

Які сорти винограду, технічні чи столові, домінують на виноградниках України?

У структурі виноградних насаджень України близько 89% площ закладені технічними сортами, 11% — столовими. Культура вирощування столового винограду, в порівнянні з технічним виноградом, відрізняється високою рентабельністю і дозволяє проводити відвантаження продукції з поля, за умови науково-обґрунтованого конвеєра, протягом 3-4 місяців.

В Україні пропозиції вирощуваного столового винограду не перевищують попит, тому близько половини продукції має іноземне походження. Незважаючи на високий імпорт столового винограду, забезпеченість населення досягає рівня 2,4 кг на кількість населення України, в той час як фізіологічна норма, за даними МООЗ, складає 8-10 кг.

Високий попит на продукцію столового винограду на внутрішньому ринку відкриває великі перспективи для розвитку його культури в Україні. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови дозволяють вирощувати столовий виноград в обсягах як для насичення внутрішнього ринку, так і для експорту, особливо в північні європейські країни.

Як сьогодні розвивається селекція винограду, які властивості цієї культури прагнуть прищепити в Інституті Таїрова?

Розвиток сільськогосподарських галузей, в тому числі і виноградарства, підпорядковується вимогам споживачів і виробників продукції. Сьогодні споживача складно здивувати великою ягодою або яскравим букетом вина — полиці супермаркетів цілий рік переповнені імпортними виноградом і вином. Виникає питання якості та доступності цих товарів споживачу. Основним завданням селекціонерів Інституту Таїрова на сьогодні є забезпечення населення місцевим доступним, екологічно безпечним свіжим виноградом і винами з ексклюзивним смаком і букетом. На сьогодні селекція винограду спрямована на комплексність сорту — поєднання високих показників якості, стабільної продуктивності і стійкості проти основних хвороб на рівні не нижче відносного. Це забезпечить економічну ефективність вирощування. Що стосується екологічної безпеки свіжого винограду, можна сказати, що для успішного вирощування сортів і форм нового покоління цілком достатньо 3-5 профілактичних обприскувань отрутохімікатами, що в порівнянні з 10-12 кратними класично рекомендованими обробками несе набагато менше пестицидне навантаження на насадження і сам продукт.

У зв’язку з просуванням культури винограду в більш північні виноградарські регіони України, одним з напрямків, за якими ведеться дослідження — зимо- і морозостійкість винограду. Для створення сортів, рівень прояву даної ознаки у яких перевищуватиме критичний рівень, використовуються сорти-донори, що витримують зниження температури до – 300 °C— Бурмунк, Юпітер та ін.

Хто сьогодні в Україні формує попит на садивний матеріал винограду, великий чи дрібний виробник?

На жаль, відповідь лежить в іншій площині – попит на садивний матеріал винограду дуже знизився з  часу відміни так званого 1,5 % збору. Офіційні дані щодо площ закладання  виноградних насаджень в Україні у 2013 – 2014 роках становлять 300 та 200 га відповідно. Якщо виноградні розсадники України у  2014 р ще виробляли принаймні 4 ,5 млн шт. щеплених виноградних саджанців, то у 2015 році їх продукція навряд чи сягне 1 млн шт. Оскільки ці розсадники орієнтувалися на великого виробника, відповідь на Ваше питання  рік-два тому була б такою: розсадництво України працює переважно на великого товаровиробника, що віддзеркалює одну з проблем українського виноградарства та виноробства: існування нерівних умов для підприємництва та домінування на ринку великих виробників. Сьогодні йдеться про потенційну загрозу втрати галузі виноградарства України в цілому.

Розкажіть про впровадження  сучасних технологій в українському виноградарстві

Сучасна технологія вирощування винограду в Україні відрізняється високою енерго- і ресурсомісткістью. На 1 га плодоносних насаджень столових і технічних сортів витрати механізованої праці у виробничому циклі досягають 26-30 людино-годин, а ручного — 600-1000 людино-годин. У нинішніх умовах, коли вартість МТР закономірно збільшується, галузь виноградарства зазнає стагнацію і регрес, особливо в господарствах широкого профілю виробництва.

Понад  20-річний період переходу від планової до ринкової основи економіки дозволив виявити найбільш ефективні форми господарювання в галузі. Так, високорентабельним вирощування винограду може бути тільки в умовах вузької спеціалізації, при наявності як сировинної бази, так і комплексу з її переробки (технічних сортів), або ринків збуту свіжого винограду.

При плановій економіці основою розвитку господарств було збільшення масштабів виробництва, виноградні насадження створювалися з урахуванням можливості використання універсальної техніки, яка відрізнялася високою метало- та енергоємністю. Закладка виноградників проводилася за  широкорядною системою. Однак через 10-15 років експлуатації таких насаджень зрідженість досягає 50% і більше, особливо при використанні механізованого міжкущового обробітку.

Інший шлях розвитку галузі виноградарства був в країнах з ринковою економікою, де створювалися спеціалізовані, малогабаритні, високоекономічні трактори і машини для ведення загущених насаджень. Термін амортизації таких виноградників складає 20-25 років і більше.

Вступ України в асоційоване членство з європейським союзом дозволить створити зону вільної торгівлі, що може бути стимулом для збільшення пропозицій по спеціалізованих тракторах і машинах для галузі виноградарства, які за своїми характеристиками і ціною можуть пригнічувати вітчизняних виробників. При наявності малогабаритної техніки технологія вирощування винограду в Україні може кардинально змінитися.

Без сумнівів можна стверджувати, що підвищення рентабельності галузі виноградарства може бути засноване на впровадженні у виробництво сучасних технологій, які дозволяють підвищити вихід врожаю відповідної якості з одиниці площі, знизити собівартість продукції і збільшити термін експлуатації виноградників. Вирішення таких проблем може бути досягнуте на основі біоадаптівної технології вирощування винограду, до якої слід віднести, насамперед, оптимізацію схем посадок насаджень, системи формування кущів і пристрої шпалери.

Які вимоги до виноматеріалів висуває сьогодні споживач?

Моніторинг сучасного світового ринку вина дозволяє виділити окрему категорію вин, які користуються значним попитом серед споживачів. Підвищений інтерес спостерігається до столових вин з ароматних сортів винограду. Зокрема, в США продаж вин, виготовлених з винограду сортів мускатної групи виріс на 70%.

Розробки науковців ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» останніх років у області селекції технічних сортів винограду, в тому числі, направлені на поповнення асортименту сортами з яскравим ароматичним комплексом, які відрізняються підвищеною врожайністю, стійкістю до хвороб, низьких температур та шкідників. Серед таких сортів – Ароматний, Загрей, Ярило, Іскорка, Мускат Одеський та ін. Залучення цих сортів у виробництві винопродукції дозволяє підвищити екологічну цінність вин за рахунок значного зменшення використання отрутохімікатів та покращити економічні показники виробництва.

Дослідження специфічних властивостей нових сортів при приготуванні столових вин, зокрема вивчення розвитку ароматичного комплексу сортів винограду нової селекції в системі «виноград-вино» відбувається на основі світового досвіду. Використовуються складні та високоточні методи газохроматографічного аналізу, застосовуються нові підходи до органолептичної оцінки та фізико-хімічних досліджень. Отримані результати є науковою основою для розробки технології вин з сортів винограду нової селекції.

Виробництво дослідних партій виноматеріалів високої якості здійснюється на високому технологічному рівні за допомогою автоматизованого обладнання   виробництва Італії та Болгарії – мембранних та корзиночних пресів, вініфікаторів; використовуються допоміжні матеріали іноземних виробників; реалізована переробка білих сортів винограду та зберігання виноматеріалів у безкисневому середовищі.

Які риси сьогодні притаманні  економіці виробництва винограду?

Економічний аналіз стану виробництва винограду показує, що в Україні протягом останніх років ще не подолана негативна тенденція розвитку цієї галузі. Так, площа насаджень у сільськогосподарських підприємствах у порівнянні з 1981-1985 рр. скоротилася в 3,3 рази і у 2012 році становила 64,2 тис. га. За останні роки у господарствах всіх форм власності було посаджено 21,2 тис. га нових насаджень, а розкорчовано 34,1 тис. га, тобто на кожний новий гектар вилучається з обігу півтора. Крім того, в багатьох виноградарських підприємствах експлуатуються виноградники віком понад 20 років і зовсім відсутні молоді насадження. Це визначає майбутню тенденцію до зменшення площі плодоносних насаджень, що свідчить про глибокі негативні структурні наслідки.

За питомою вагою у площі виноградних насаджень у лідерах Одеська область – 39,8%; АР Крим – 39,1%; Миколаївська область – 7,5%; Херсонська – 6,6%; Закарпатська – 4,9%. За практикою на підприємствах, які мають площі більше 350 га,  рентабельність складає 20% та навіть при невеликих врожаях вони прибуткові.

Основні економічні показники господарської діяльності підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу проаналізовано за 2000-2012 роки по Україні. Аналіз економічних показників в галузі показав, що в більшості сільськогосподарських підприємств виробництво винограду з високорентабельної галузі в минулому (62,7% у 2000 році) в окремі роки стало навіть низькорентабельним.

Серед головних чинників низької ефективності виробництва винограду необхідно зазначити низьку продуктивність насаджень, щорічне зростання виробничих витрат по догляду за виноградниками (в розрахунку на 1 ц від 44,57 грн. у 2000 році до 225,9 грн. у 2012 році), а також недосконала цінова політика у виноградарсько-виноробному підкомплексі.

Чи вважаєте ви виноградарство перспективним бізнесом для українських фермерів?

За результатами проведених досліджень ефективною формою господарювання в аграрному секторі півдня України можуть бути приватні та фермерські господарства, що спеціалізуються на виробництві винограду. Перспективність їх розвитку обумовлена тим, що виноградарство – одна з найінтенсивніших галузей сільськогосподарського виробництва. Тому, зокрема, приватні та фермерські господарства Одещини, при вирішенні належним чином організаційних та виробничо-економічних питань, можуть бути прибутковими, особливо за умов господарювання на порівняно невеликих земельних угіддях. На сьогодні на частку цих господарств припадає приблизно половина площі насаджень, спостерігається тенденція до зростання їх ролі у виробництві винограду.

Проблеми розвитку фермерських господарств пов’язані з високою капіталоємністю створення сучасного винограднику (капіталовкладення в розрахунку на 1 га складають 80 тис. грн.) та довготривалістю його окупності. Таким чином, для створення фермерських виноградарських господарств необхідна особлива державна підтримка, це, насамперед, надання коштів на закладання та догляд за молодими насадженнями за рахунок «1,5% збору» на розвиток виноградарства. Але практика світового виноградарства показує, що саме дрібний і середній виробник є творцем і власником вин найвищих категорій якості. Це винороби Франції, Німеччини, Угорщини. Наприклад, у Німеччині 70 тисяч фермерів забезпечують утримання 100 тисяч гектарів виноградників. Виробників вина там – 35 тисяч. В Угорщині виділено 22 регіони виноградарства. Регіон Шалмон, наприклад, має 300 виноградників і 3000 виробників вина. Там є і конкуренція, і висока якість виноробної продукції. Великі валові обсяги продукції крупних товаровиробників — це повна протилежність оригінальності і якості напоїв. Маючи на Україні такі регіони як Одещина, Закарпаття, де невеликі підприємства вирощують чудовий виноград, можна створювати оригінальні вина, які при належній підтримці та захисті з боку держави могли б скласти конкуренцію світовим брендам.

Що ви можете сказати про держпідтримку виноградарства в Україні? Наскільки вона потрібна і в якому обсязі здійснюється?

Державна підтримка виноградарства є дуже важливою у складних реаліях аграрного сектору України. Досить зазначити, що в найкращі часи дії так званого 1,5%  збору за рахунок його коштів щороку закладалося близько 3000 га виноградників. Проте відміна дії збору моментально призвела до падіння обсягів закладання виноградних насаджень, про що вже йшлося вище. Стосовно потрібних обсягів фінансування можна визначитися, виходячи з орієнтовних потреб на закладання 1 га виноградників та догляд за ними до вступу в плодоносіння:  зараз це складає  близько 200 тис. грн.

infoindustria.com.ua