Микола Катеринчук не захотів працювати у виконавчій владі, віддавши перевагу депутатському мандату. Однак обмежуватися парламентською діяльністю депутат не збирається. Так, Микола Дмитрович віднедавна виконує обов'язки голови Центрвиконкому партії "Народний Союз Наша Україна", змінивши на цьому посту прем'єр-міністра Юрія Єханурова.

- Я багато разів привселюдно заявляв про те, що хочу бачити "Народний Союз" партією демократичного типу. Таких політичних сил у нашій країні ще немає. Вона має відрізнятися від "партії однієї зірки" і від провладної, диванної, кишенькової партії, "партії закритого ЛТД"... І наші партійці, знаючи моє бачення, довірили мені очолити Центральний виконавчий комітет "Нашої України" саме для того, щоб партія розвивалася в демократичному напрямку.

- Сьогодні керівництво "Нашої України" розділилося на дві частини в баченні подальшого розвитку партії. Перша думка реформаторська (про що я веду мову), друга точка зору полягає в тому, що зараз варто займатися вже не стільки партією, скільки виборчим процесом. Вважаю, що друга думка трохи застаріла, бо пік розвитку партії, нарощування електих м'язів, зростання політичної активності, ваги в суспільстві припадає саме на момент її реальної участі у виборах. Якщо партія не бере участі у виборах, а обмежується лише створенням якихось технологічних штабів, то вона закриває для себе можливості подальшої участі в політичному житті країни. Тому моє завдання - вдихнути в "Нашу Україну" той дух боротьби, що був на Майдані, зробити все для того, аби вона й далі розвивалася.

- На це питання має відповісти керівництво партії. Я і з себе не знімаю відповідальності за те, що відбувається. Певно, ми не були для народу досить переконливими. Чи, можливо, спрацювали якісь давні принципи - те, що ми спостерігали останні дев'ять місяців, коли фактично група людей приймала якісь рішення, що жодного стосунку до самої партії не мали. Партія й люди, які приймали рішення, опинилися по різні боки. Думаю, це й було головною помилкою.

- Так. І вони повинні самі зробити висновки, критично оцінити все, що сталося. Але їх у жодному разі не потрібно відштовхувати від партії, оскільки вони відіграли важливу роль у нашій перемозі. Будь-яка партія, будучи живим організмом, має спади й піднесення. Звичайно, важко працювати в партії Майдану в епоху розчарувань. Але історія показує, що після революцій завжди настає період розчарувань...

- Це вже залежить від партійців та їхнього розуміння того, що час змінився. І той дух, ті емоції, та правда, що була на Майдані, - щира. І якщо її дотримуватися, то в нас усе вийде. Не можна шукати компромісу, наприклад, через продаж місць у прохідній частині списку абощо.

- Проконтролювати все неможливо. Але все таємне рано чи пізно стає явним. І я б рекомендував не робити такі речі. Оскільки це не тільки завдає шкоди якійсь окремій партійній організації, а й б'є по репутації та новій політиці Президента. Наша політична сила, як мінімум, не повинна створювати додаткових проблем Президентові, а як максимум - має стати його опорою.

- 154 тисячі ів "Нашої України". Якщо ми цю команду будемо бачити якось інакше, то постійно програватимемо. Потрібно вчитися на власних помилках.

- Головні конти - це ми самі й наше бажання, щоб за нас усе вирішували. Ми повинні самі запропонувати конфігурацію на вибори. Партійці мають сказати, якою вони хочуть бачити саму виборчу кампанію, кого вважають нашими партнерами, а кого - опонентами. Ми, зрештою, маємо вирішити, чи конкурувати з БЮТ. Хоча, як ми можемо конкурувати з тими, з ким стояли на Майдані. Це робота на самознищення. Оскільки конція припускає не тільки демонстрацію різного бачення шляхів розвитку суспільства, а й критику своїх опонентів, а її буде достатньо і без нас. Тому мені здається, що альтернативи об'єднанню всього "помаранчевого" табору на сьогоднішній день немає.

- Звичайно. Виборчу кампанію ми повинні провести в такій конфігурації, щоб суспільство побачило команду, здатну дати відповідь на питання, по-перше, якою буде Україна через 5 років. По-друге, хто втілюватиме цю стратегію в життя і чи є довіра народу до цих людей. По-третє, хто відповідатиме за зроблене або незроблене. І щоб не допустити контрреволюції, ми повинні об'єднатися. Будь-яка інша конфігурація - це втрата цінностей Майдану, причому, можливо, що й назавжди. Я кажу про те, що коли Янукович стане прем'єром, а Партія регіонів потрапить в уряд, це загуватиме Україні зупинкою євроінтеграційних процесів, гальмуванням демократичних реформ, згортанням свободи слова, новим витком відкритої корупції тощо.

Адже ми зробили дуже багато за ці 9 місяців. Ми показали владу зсередини. За Кучми все було закрито. Але проблема полягає в тому, що багато колишніх кучмівських функціонерів залишилося на своїх місцях і користується у своїх корисливих цілях волею й демократією, які нова влада намагається привнести в керування країною. Звичайно, не можна за одну мить повністю змінити систему влади. Має пройти певний час. Для нас зараз настає своєрідний момент істини. Ми повинні показати людям, як будемо боротися й прибирати весь той негатив влади, що зараз сплив на поверхню. Думаю, що люди повірять нам, якщо ми будемо разом. Для мене не важливі персоналії. Особисто для мене важливий не стільки факт продовження демократичних реформ, скільки їхня якість, глибина та швидкість. Приміром, я не хочу вступати в Євросоюз через 25 років. Я хочу там бути через 5 років. І історична місія Президента Ющенка - привести нас в ЄС. "Регіони" ніколи не дозволять нам цього зробити. Перед ними стоять інші завдання, які формуються не в Україні. Це потрібно розуміти. А після заяви Януковича про федералізм ні БЮТ, ні "Наша Україна" не мають мого права з ним блокуватися. Тому ми просто приречені бути разом. І чим швидше ми це зрозуміємо, тим швидше здобудемо прихильність громадян, що втратили віру.

- Я зараз нічого не хотів би про це казати. Щодо цього питання мають висловитися делегати з'їзду.

- Думаю, що якби не пролунало заяв про амністію фальсифікаторів, то такого відсотка людей не було б. Під час президентських перегонів ми боролися саме з фальсифікаціями. Тому думаю, що зараз питання амністії трохи несвоєчасне. Ми мусимо всіх покарати. Люди повинні розуміти, що це не іграшки: за це можуть посадити.

- Не має значення, що я вважаю. Головне, що люди все одно її відзначатимуть, бо в кожному будинку залишилася якась символіка, яку люди показуватимуть своїм дітям, онукам і правнукам. Це історична дата. І думаю, було б правильно, якби на Майдані з'явився й Президент, і всі ті, хто стояли там торік.

- Звичайно. Вони готові. Ми готові все зти. Адже це сильніше за нас. Люди, які пережили Майдан, настільки збагатили своє життя емоційно, що це тепер буде з ними все життя. Про це можна говорити годинами... Відкрию вам невеликий секрет. 3 ня буде річниця рішення Верховного Суду. І ми плануємо провести в Києві міжнародний права й демократії в Україні, куди запросимо суддів ВР, що брали участь у процесі, американських, європейських юристів. Звичайно ж, Віктора Ющенка, а також Олександра Квасневського. Збираємося запросити фігурантів і з боку Віктора Януковича, щоб обговорити дуже багато питань, і юридичних, і політичних, які мали місце під час слухань у Верховному Суді. Також я підготував до річниці книжку, що називається "Адвокати Помаранчевої революції", де розповідається про епізоди судового процесу, що відбувалися поза кадром телекамер. Сподіваюся, читачеві буде цікаво.

- Найскладніше було б програти.

- У мене не було іншого виходу.

- Кинути не хотілося. Хоча було кілька моментів. Перший, коли 24 листопада Януковича оголосили переможцем. Але це був короткий момент. Другий - це був перший день суду, коли я бачив, що судді не розуміють, про що ми говоримо.

- Безумовно, перемога. І виступ на сцені Майдану після рішення Верховного Суду.

- Думаю, можна. І назвати його Днем демократії чи Днем свободи.

"УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР"