8 жовтня "Трудова Україна" Коновалюка провела ІХ позачерговий з’їзд партії. З півдев’ятої ранку активісти Київської та Житомирської обласних організацій партій з транспарантами в руках на холоді чекали свого лідера, гостей і потенційних провокаторів. Для останніх були спеціально заготовлені гасла: "Ми – за єдність "Трудової України!", "Підтримуємо ідеї лейборизму!", "Валерій Коновалюк - чесний політик, справжній лідер партії!".

Але очікуваних провокацій не сталось: "а навіщо робити Коновалюку зайвий піар?", - пояснює інертність "трударів Сівковича" Микола Княжицький, політради "ТУ" версії Сівковича.

Натомість від стану повної бойової готовності під будинком культури "Дарниця" постраждали самі ж активісти "ТУ" Коновалюка: "Уявляєте, нас, ів партії, не пускають навіть до туалету! А ми мерзнемо тут з прапорами з півдев’ятої!" - скаржилася на заходи безпеки жіночка середніх літ з піврічним партійним стажем. "Кажуть, що як нема партійного квитка, то не пускатимуть! А те, що я прапори "Трудової України" тримаю – то це нічого!"

Втім, молодь серед активістів холоду сильно не відчувала: під активну музику оркестру хлопці та дівчата завзято підстрибували, паралельно обговорюючи теми єднання (зовсім непартійного), вигукуючи самі для себе "Гірко!"

У делегатів з’їзду настрій був менш емоційно піднесений, адже в партії виявились зрадники (тобто Сівкович, Кужель, Табачник і Княжицький), для яких "питання моралі – це питання відносне" і які "робили все, щоб дискредитувати партіїю і її лідера", як сказав Коновалюк.

Отже, 8 жовтня "Трудова Україна" Коновалюка виключила з лав партії не лише Сівковича і Ко, але й ще близько 15 ів перерважно керівного складу партії. І тепер шляхи двох "Трудових Україн" розійшлися - Коновалюк поведе "Трудову Україну" до "Трудового Союзу" (блоку політичних сил з лейбористською ідеологією), а Сівкович – до блокування з потужними політичними партіями на кшталт "Регіонів", блоку Кравчука.

Як виявилось, паралельно розвивається не лише партійна лінія трудовиків, але й діяльність партії на місцях. 10 жовтня в ході прес-конференції пан Коновалюк зауважив, на його з’їзді були присутні 18 голів обласних партійних організацій. Натомість речник Сівковича Микола Княжицький (сам Володимир Леонідович коментувати слова Коновалюка відмовився) повідомив, що "Коновалюк просто сказав неправду.

Тому що можна обдзвонити голів обласних організацій, прийнаймні тих 21 організацій, які були у нас, і вони вам скажуть, що не були на з’їзді. Їх там точно не було, Коновалюк подав неправдиву інформацію". Але якщо порівняти списки обласних голів партій, виявляється, що ті прізвища обласних керівників "ТУ", які називає Княжицький, на сайті партії Коновалюка значаться як такі, що виключені з партії.

Власне, це засвідчує, що протисотояння поміж двох "Трудових Україн" триває не лише на рівні лідерів та керівництва партій у Києві, а й на місцях. Окрім взаємних виключень з партії, регіонали з боку трудовиків Коновалюка звинувачують вчорашніх однопартійців у викраденні формальних атрибутів регіональних офісів партії.

"З мого офісу вкрали печатку і документи партії! І ми знаємо, хто! Ми подали терміново до МВС, до прокуратури, до головного управління юстиції в Криму", - повідомив нардеп Анатолій Раханський, лідер Кримської організації "ТУ". За його словами, викрадення печаток та документів перед проведенням з’їзду сталися не лише в Криму, що засвідчує бажання опонентів перешкодити діяльності партії та поставити під сумнів легітимність з’їзду.

Та, його колега Коновалюк стверджує, що з’їзд є абсолютно легітимним, адже "ми настільки ретельно підходили до організації з’їзду, знаючи, що будуть оскарження і з’ясування певних дій в судах, що кожна норма статуту, закону про політичні партії була виконана".

Натомість прихильники Сівковича до БК "Дарниця" привели судового виконавця, аби вручити Коновалюкові ухвалу суду, яка передбачала заборону Коновалюкові діяти від імені партії, проводити обласні конференції партії, з’їзд, а Володимиру Сівковичу – ухилятись від своїх обов’язків керувати партією. Вищезне судове рішення було видано Жовтневим районним судом Полтави суддею Струковим.

Та державного виконавця Шевченківського райуправління юстиції на з’їзд не пустили. "Потрапити до приміщення проведення з’їзду партії для вручення Коновалюку вимог державного виконавця та оголошення ухвали не виявилося можливим у зв’язку з тим, що представник охорони Ляховський відмовився провести державного виконавця до приміщення, заблокував вхід, посилаючись на те, що відсутнє запрошення до з’їзду" - записав у він своєму акті.

Вже пізніше, у ході прес-конференції 10 жовтня Валерій Ілліч обурився: "Чому Полтавський суд?" Адже Коновалюк, як і позивач (Княжицький), мешкає у Києві!

"Ця дивна ухвала, як подарунок на день юриста. Вона вже направлена до моніторингового комітету Ради Європи, бо знівельовує будь-які правові заходи у державі", - поскаржився Коновалюк. "Раніше стосовно судді Струкова порушувались кримінальні справи. Фактично кримінальна справа порушена Генеральною прокуратурою (...)", - розповів Коновалюк.

Він показав звернення Генпрокуратури до Вищої Ради юстиції з пропозицією про звільнення судді Жовтневого райсуду Полтави Струкова. Нині, як повідомив Коновалюк, за дорученням Генпрокуратури проводиться перевірка щодо наявності підстав для порушення кримінальної справи за обставинами прийняття рішення судді від 5 жовтня.

"Я до Полтавського суду подавав на Полтавську організацію, тому що в мене була така інформація, що вони збираються їхати на цей з’їзд (чи частина з них). Хоча 23-го числа на з’їзді було прийняте рішення, яке стосується і є обов’язковим для всіх, про те, що у будь-якому з’їзді, який скликає Коновалюк, партія участі не бере. Коновалюк фігурував у даному випадку як третя особа, і суд, в межах забезпечення позову, виніс відповідну ухвалу, яка є на нашому сайті" - прояснив ситуацію Микола Княжицький.

Утім, маємо зазначити, що ухвала суду стосується виключно "третьої особи" (Коновалюка) і зовсім не зобов’язує до чогось Полтавську обласну організацію партії.

Поки обидві партії випромінюють стовідсоткову впевненість у тому, що їхній з’їзд був легітимним, на сайті Мін’юсту (куди Коновалюк постійно відсилав допитливих журналістів) головою партії "Трудова Україна" значиться саме він, а не Сівкович.

"Сайт Міністерства юстиції не є юридичним документом. Юридичним документом є, наприклад, Цивільний кодекс. Згідно з Цивільним кодексом правочин є правомірним, в тому разі, якщо він прямо не суперечить закону, або якщо він не оскаржений в суді. З’їзд 23 вересня – це є правочин", - каже Княжицький. І зазначає, що Мін’юст перевіряє їхні документи, але ніяких зауважень ані по проведенню з’їзду, ані по документах обласних організацій наразі немає.

Їхні противники кажуть інше: "В моєму офісі вкрали печатку, документи вкрали. І ми знаємо, хто вкрав! Ми подали терміново до МВС, до прокуратури, до головного управління юстиції в Крим", - розповідав в понеділок нардеп Анатолій Раханський.

Більше того, за словами нардепа, йому навіть погували: "Я був вимушений зробити заяву в СБУ Криму за те, що мені погують, погують дуже серйозно. Мені погували фізично. Я не вигадую. Через декілька днів буде відомо, хто погував".

Над подальшими перипетіями по розколу трудовиків працюють тепер російські політтехнологи. Так, Валерій Коновалюк звинуватив двох московських політтехнологів у особистій дискредитації "Трудової України".

Один з них, за словами Коновалюка, має прізвище Гастелло. "Звичайно, в партії також працюють Покришкін, Кожедуб і Маресьєв, і наскільки нам відомо, Коновалюк намагався запросити їм на противагу Герінга, Паулюса і Штірліца, але чи дали вони згоду, не знаю", - віджартувався Княжицький.

І жартома підтвердив, що всі зазначені люди займаються чорним піаром: "Звичайно, вони на своїх літаках літають, фотографують його дачі, записують всі його слова. Це ж професійні політтехнологи з великим досвідом".

І справді, що залишається робити як не жартувати? В державі постійно точаться суперечки щодо того, хто є справжнім власником того чи іншого обленерго, фабрики взуття чи заводу феросплавів. І партійні чвари на цьому фоні – це лише незначний рецидив. Чи може лідери "Трудових Україн" думають інакше?

Галина Титиш, „Українська правда”