У Президента, як і у Кучми в 1994 році, зараз є одне завдання – відбудувати свою схему управління державою. Коли Ющенко брав владу, він не знав, що на нього чекає. Він не знав, які в нього права, які обов'язки, які обмеження є на цій посаді, якою є схема владної машини. А оскільки ми знаємо, що Кучма до перемоги на президентських виборах був директором заводу, то він і систему управління країною побудував в такому ж напрямку.

 

Справа в тому, що у Кучми був Дмитро Табачник, який став таким собі „громовідводом” на два роки, тобто на нього списувалися всі негативні речі.

 

На жаль, Ющенко не знайшов в своєму оточенні такого громовідводу. Тому всі негативні явища, які є, падають на президента. Він сформував уряд, але разом з тим і не взяв на себе відповідальність за нього.

 

Крім того, у нього і його політичної сили є завдання перемогти на виборах. Зовнішні ж сили, я маю на увазі Сполучені Штати і Євросоюз тим часом чекають, що наступні вибори будуть справедливими, прозорими, і що на цих виборах чесно переможе команда Ющенка.

 

Він не зробив жодної помилки. Сьогодні на круглому столі всі говорили про „слабку владу”, однак якщо президент своїми діями, а не тільки словами, змінити політичну ситуацію в країні – за один день відправивши у відставку уряд, секретаря Ради безпеки, підписавши меморандум з Януковичем, домовившись з Омельченком, то це дії сильного президента. Він мав на це повноваження, і він скористався цим. Система змінилася. Ті політологи, ті журналісти, які писали свої прогнози до 8 вересня, помилилися – їх прогнози можна викинути на смітник.

 

Я прогнозую, що якщо ситуація на користь „Нашої України” не зміниться, то президент за 2-3 місяці буде змушений зробити якісь інші дії, які знову ж таки змінять політичну ситуацію в країні. До речі, сама ідея політичної реформи і полягає в тому, щоб одна людина, сама по собі не могла змінити політичної ситуації. Тобто, політична ситуація повинна залежати від виборів. На жаль, у нас вона не залежить від виборів. Тому який би уряд президент не сформував, все одно це лише його дії, і це викликає не одностайні політичні оцінки – одні промовчали, інші покричали. Прихильники Єханурова плескають в долоньки, мовляв, все правильно. Якби замість Єханурова був би інший політик, все було б так само. Тобто це нормальний політичний процес.

Це доля Гастелло. Це вершина його кар'єри, після цього він може спокійно займатися наукою, або городництвом. Я вважаю, Єхануров навіть не вартий такої вершини, тому що він працював в уряді раніше, і я не поділяю схвальних думок про його діяльність. Він був головою фонду держмайна, і я не пригадую якихось надзвичайних успіхів в цьому напрямку. Він був міністром економіки, і я також не пригадую якихось проривів – ні в Росію, ні в Америку. Такий собі середнячок. Зробили сірого чоловіка прем'єром – будь а. Але чого-то надзвичайного від нього чекати не доводиться, хоча він дуже непоганий як експерт.

 

Записав Андрій Мак лаков, «ДИАЛОГ»