Якщо дійсно шукати пристойний привід для відставки Піскуна з посади генпрокурора, не названий в указі президента, - то досить однієї нещодавньої резолюції ПАРЄ.

Вона ж є і аргументом на випадок, якби Піскун почав скаржитись на перешкоджання розслідуванню резонансних справ, тієї ж справи Гонгадзе зокрема.

Стосовно ж версії, що Піскун вигнаний за справу проти Порошенка – то тут може бути лише одна відповідь: продовження або закриття розслідування. В усякому разі, Порошенко пообіцяв подати зустрічний позов до суду раніше за звільнення Піскуна, і йдеться вже про його, Порошенка, честь та гідність – аби мати політичну реінкарнацію. А не поновлення згодом, як в Тимошенко, старих справ...

Все це, втім, справжніх мотивів президента Ющенка, коли він звільнював Піскуна, так і не стосується. Хоча є абсолютно зрозуміла річ, яка мала б спонукати його не так до звільнення особисто Піскуна, як вивільнення власне посади генпрокурора.

Ця річ – кадровий пакет, формування якого для торгів з теперішніми політичними силами напередодні парламентських виборів має зіграти свою роль в перехідному періоді до оновленої Конституції.

Першою і головною частиною цього пакету є посади, перебування на яких не залежить від результатів наступних виборів.

Таких з 18 жовтня є аж 13 місць в Конституційному суді. Так само скоро "відкриються" й посади голів Верховного та Вищого господарчого судів, - але це все виникло, так би мовити, автоматично: вік і термін перебування суддів на посадах. І участь президента тут значною мірою (окрім його квоти в КС) – майже непомітна.

Посада ж генпрокурора - специфічна, оскільки разом із Конституцією змінюються умови стабільності генпрокурора. Зокрема, з 1 січня звільнити його з посади, як і призначити, може тільки Верховна Рада – і за поданням президента, і без нього.

Навіть якби йшлося виключно про Піскуна, - абсолютно зрозуміло, що Ющенкові було б нецікаво дотягти аж до того моменту, коли він не міг би практично повпливати на відставку саме цієї персони.

Але ще більш важливе інше. З 1 січня генпрокурор отримає й додаткові повноваження загального нагляду, які вважаються тією ж ПАРЄ, й не лише нею, абсолютно недемократичними. Простіше кажучи, генпрокурор стане тоді чи не єдиним розпорядником всіх правовідносин, каратиме й милуватиме всіх і вся.

Очевидно, що коли і призначатиме такого генпрокурора нова парламентська коаліція, і звільнення також залежатиме від неї – це буде остаточна монополія правлячої коаліції ще й на "дишло", яким є й досі залишається в Україні закон.

Відтак, з боку Ющенка було б кроком саме демократичним - запропонувати нинішній Верховній Раді обрати нового генпрокурора, на долю якого згодом не зможе впливати ані сам президент, ані теперішній парламент, а лише наступний.

Власне, з боку президента взагалі виглядає досить пристойно, якщо він зробить перехід до нової Конституції в певних кадрових питаннях – поступовим та компромісним.

Звісно, Ющенко, роблячи таку пропозицію, може розраховувати здебільшого на слабкість нинішніх депутатів до посад, особливо тих депутатів, в кого немає гарантії проходження в майбутній склад парламенту.

Хоча й фаворити перегонів навряд залишаться зовсім байдужими. З огляду саме на виборчий процес, що відбуватиметься уже при новій Конституції і, відповідно, при нових повноваженнях прокуратури.

Зокрема, на даний момент розуміння тактики президента вже продемонстрував спікер та лідер Блоку Литвина сам Литвин. А окрім представників БЮТ – ніхто з іншої опозиції претензій до відставки Піскуна не висловив.

Отже, всі, окрім БЮТ, готові до торгів?

Якщо так, то, окрім посади генпрокурора та значної "пайки" найвищих судових посад строком аж на 9 років, їх, мабуть, чекають ще "малий" та "найменший", якщо лічити за терміном повноважень посадовців, пакети.

"Малий" пакет – декілька посад губернаторів, чиї повноваження припиняються не з моменту обрання нового парламенту, а лише з моменту перепризначення (за законом 2222) під руку нового прем'єра.

Сам обсяг повноважень губернаторів при цьому так фактично й не зменшується, оскільки для цього ще треба ухвалити закон про зміни до Конституції 3207-1, а це справа довга. А так "поцарювати" в певних регіонах можна місяців з десять, і головно – під час виборчої кампанії.

Ну, і зовсім "маленький" за терміном повноважень – пакет з парламентських посад віце-спікера та голів значної кількості комітетів. Живе, правда, Верховна Рада без них от вже 9 місяців, але, за свідченнями панів Литвина та Мартиненка, кількість охочих отримати портфелі хоч би безпосередньо перед виборами – лише зростає.

Чому б і не задовольнити ці апетити, якщо це якось позитивно вплине на вирішення інших важливих для Ющенка питань в останні місяці його теперішніх конституційних повноважень? Перелік потреб президента та його уряду, як відомо, дуже невеликий: бюджет та СОТ...

Очікувана протягом останніх 9 місяців зустріч Ющенка з олігархами, причому не лише представленими в парламенті і не лише відомими як кучмісти, - дає привід здогадуватись, що і тут відбувається паралельний торг.

Ющенко, щоправда, назвав це Новою Економічною Політикою. Але це – пекти. Наразі ж все простіше.

А саме. Під гаслом соціальної відповідальності великого бізнесу президент фактично запропонував олігархам профінансувати виборчу кампанію його партії у формі наповнення бюджету, що дозволив би не провалити соціальні програми. Мабуть, без цієї пропозиції ДПАУ просто фізично не в змозі виконати бюджетні надходження.

Навзамін Ющенко пообіцяв законопроект про гарантії прав власності. Законопроект, звісно, надійніше вже колись підписаного з цього приводу меморандуму.

Хоча, на правду, абсолютно не зрозуміло, як саме – навіть за бажання президента – можна новим законом припинити дію інших правових актів, зокрема карного кодексу, а також діяльність ФДМ, правоохоронців та судів.

Здавалося б, навіщо такий неадекватний торг олігархам? Нащо їм "дах" Ющенка? Особливо якщо жодної аналогії з Росією і подібними заходами Путіна тут немає. Адже попереду зовсім інша, децентралізована система влади?

І якщо домовлятися олігархам, то не з президентом, а виключно з потенційними переможцями парламентських виборів і майбутнім прем'єром?

Ну, вочевидь, тут в них і є проблеми.

Зокрема, з Тимошенко, мабуть, вже всі переговори відбулися, і досить. Принаймні її теза про те, що всі олігархи мають просто сплачувати податки, і не більше – наразі перехоплена Ющенком, але без спецефектів.

А от власних партій-фаворитів в олігархів, окрім Партії регіонів та блоку Литвина – катма. Можна в список до Януковича чи Литвина хоч всіма ПФГ записатися, але що це дасть за умови імперативного мандату і відсутності перспективи створення власної більшості?

Як відомо, в президента з'явилося право розпускати парламент. А відтак – без участі в коаліції його партії, причому в домінуючій ролі, - перспектива досить проста: перманентні вибори.

Воно, звісно, вибори в Україні, - великий двигун фінансових потоків, але для олігархів, обтяжених вже власністю та значними капіталами – це не той двигун, який гроші повертає.

Знову ж, окрім Ющенка та його теперішнього уряду – хто проштовхне інтереси великого бізнесу-експортера у СОТ та здобуде статус ринкової економіки? Янукович та Литвин через свої фракції такої здатності та готовності досі не демонстрували...

Та, врешті, окрім уряду Єханурова, нині нема кому і той клятий газ якось вибити в Росії та Туркменії, щоб зовсім, як лякають, не "покласти" надприбуткове, але й надмірно енергомістке виробництво...

Одне слово, достатніх причин, щоб відмовитись підтримати уряд Єханурова через бюджетні сплати, у запрошених на зустріч бізнесменів немає.

Цікаво, що хоча так само немає й гарантій виконання домовленостей Ющенка з олігархами про їхній перехід під його руку, - але вже маємо прояви ревнощів з боку Януковича.

Він, наразі в досить стриманій формі, але таки прозив урядові Єханурова відставкою. В разі, якщо побачить ім'я прем'єра та міністрів у виборчих списках.

Звучало це як порада міністрам не балотуватися, аби не кидати роботу й не йти у передвиборчу відпустку. Але за змістом це – те саме, що й натяк Литвина на "не останній уряд" до виборів в разі його участі в кампанії. Різниця: Литвин "дозволяє" балотуватися одному прем'єрові, а Янукович саме йому й не радить...

Отакої! Ще й місяць не минув, як Єхануров очолює уряд, а його вже шантажують...

З одного боку – має бути приємно, бо вже бояться й поважають. З іншого боку – гарний же приклад парламентської моделі "децентралізації влади"!

Але наразі практичний бік справи такий: спочатку ухвалюється або відхиляється урядовий бюджет, а вже потім формуються – у відповідності до виборчого календаря – виборчі списки.

Щоб не смішити виборців, спочатку підтримавши бюджет, а потім з суто політичних причин виганяючи успішний уряд у відставку – Януковичу та Литвину вже нині варто з'ясувати своє остаточне ставлення до бюджету. Та й інших питань.

Ющенко нині настільки відверто "купує" всіх, хто може наостанок перед початком офіційної кампанії підтримати його уряд, що навіть заявив Бі-Бі-Сі про готовність НСНУ до коаліції з Партією регіонів в наступному парламенті.

Після меморандуму – ще одна, так би мовити, гірка правда для Майдану.

Лишень Юлю він продовжує суворо "виховувати", очікуючи від неї каяття та зменшення амбіцій.

Ну, дійсно, чим не Кучма?

Лише одним: Ющенкові всі можуть так само відверто відмовити, як він робить їм зовсім не забезпечені гарантіями пропозиції.

Тим більше, що саме тепер Ющенко майже повністю "роззброївся" в сенсі брутальної ефективності силових структур. Залишається Луценку через недоторканність місцевих депутатів подати у відставку – і Ющенко зовсім самотній серед колишніх "друзів"...

Себто його політичним партнерам ще простіше відмовитись від пропозицій.

Відмовитись – це значить провалити бюджет, залишити на невизначений період в.о. генпрокурора та несформований Конституційний суд, приректи змінених Ющенком губернаторів на звинувачення в адмінресурсі... А на додаток ще й скинути Єханурова з посади, залишивши його виконувачем обов'язків.

Одне слово, максимально обмежити присутність пропрезидентської партії в наступному парламенті. І вже без неї або з її мінімальною участю "дерибанити" ще більший посадовий пакет.

Справа за малим: треба вже сьогодні, а не після формування списків, мати визначеного лідера майбутньої антипрезидентської коаліції, себто потенційного прем'єр-міністра, і жорсткі домовленості щодо зного пакету.

А ще – пояснення для суспільства, що штучна криза – це знову "оновлення й оздоровлення".

Можливо, Тимошенко, Литвин та Янукович вже домовились про все це? В письмовій, звісно, формі...

А головне – домовились, хто в них буде наступним, від чиїх пропозицій відмовлятимуться і кому влаштовуватимуть кризу?

До вступу в дію нової Конституції залишилось менше, ніж два з иною місяці...

Ірина Погорєлова, «Українська правда»