Дніпропетровський: Нещодавно стало відомо, що УНП позиватиметься з партією Литвина за вкрадений бренд. Чому лише зараз дійшли до цього руки? Чи можна було розпочати цю кампанію раніше, а не перед самими виборами? Чи це така спроба зняти Литвина з перегонів?

Позиватись щодо бренду - це ініціатива ряду низових організацій УНП. Справді, назватися після Помаранчевої революції "народною" було рішенням більш ніж спірним у ситуації, коли УНП складала більше ини всіх ющенківських ів виборчих комісій. А ще близько 60% спостерігачів на виборах. Це після міфології про партнерство та спільну перемогу аграріїв і ющенківців у Помаранчевій революції. Невже аграрній партії так стало соромно за підтримку Януковича, що вони вирішили перейменуватися? Тим більше, в ситуації, коли "Українська народна партія" є ом "Європейської народної партії". Що ж до зарубіжних партнерів аграріїв, то здається, крім ліберальної партії у Британії у них більше зарубіжних партнерів немає. І яке це має відношення до християнсько-демократичних чи консервативних сил, якими є "Європейська народна партія"? Це така ж сама партійна народність аграрної партії, як соціал-демократизм СДПУ(о). Жодні європейці навряд чи захочуть мати в партнерах крадіїв брендів.

Fisher: Как Вы считаете, уровень жизни народа Украины зависит только от доброй воли правительства или путем активных действий народа(забастовки, акции неповиновения) можно добиться перераспределения денежных потоков? Спасибо.

. Ніякий олігарх ніколи не віддасть нажитого. Помаранчеву революцію називають революцією мільйонерів проти мільярдерів. Я вірю в революцію середнього класу проти мільйонерів і мільярдерів. І не обов'язково це мусить бути Майдан. Давайте наробимо собі маленьких Майданчиків там, де ми живемо. Адже ніякий депутат із Києва не виборе вам ваші права на місці. Їх треба відстоювати шляхом самоорганізації. Я вже згадував про львівську "Самопоміч". В Києві є " порятунку Києва", у Севастополі - "Міське кільце". Вивчайте їх досвід і виборюйте свої права. Ми якось проговорили адмінреформу, а там були цікаві норми - самоврядна громада розподіляє кошти на місці, сама, а не якийсь київський чиновник. Коли мені починають розповідати про дотації на сільське господарство, то я знаю одне: жодна гривня із цих дотацій далі Хрещатика не виходить. А всі при цьому клянуться про захист національного товаровиробника. Чим менше колін проходять кошти, спрямовані на якісь цільові програми, тим менше злодіїв трапляється на шляху цих коштів.

11. Наболіло: В Раді стільки письменників розвелося - а книговидання так і не піднімається з колін. Натомість мистецькі арсенали ліпимо. Чи є надія на відродження КУЛЬТУРИ, а не плекання шароварщини, показухи, та іншого лайна.

Насправді, є. і питання не в письменниках в Раді, а питання у світоглядному цензі цих письменників. В масі своїй всі мої літературні попередники крім розмов і письма не займалися менеджментом. Їх влаштовувала роздача обіцянок і ніякої відповідальності за роздані обіцянки. Дуже добре, що ми говоримо про культуру, а не про попсу. Що ж до мистецького арсеналу, то цей проект не будучи ув'язаним у систему міжнародного музейного обміну, приречений просто на пам'ятник безцільно витраченим коштам. Мова має йти також про систему страхування мистецьких цінностей задля повноцінного міжнародного обміну. Зі свого досвіду скажу, що на такий проект потрібно не менше 1,5 мільярда доларів. А на таку суму простіше було б відродити українське кіновиробництво і не хуторянське, а справжнє європейське. Починати треба з кооперації. Фільми треба робити разом з провідними студіями світу на легальних пайових умовах. Відповідно треба формувати таку систему кінопрокату, де б український продукт почувався більш, ніж рівноцінним з продуктами неукраїнськими. Що ж до книговидання, то починати треба знову ж таки з єдиної інтегральної системи книгопоширення. В цю систему має бути включено також поширення компакт-дисків, DVD, відео та українського програмного продукту. Я вже й придумав назву для такої мережі: "Наше все". А ще необхідно найближчим часом передати всю видавничу програму від Держтелерадіо до Мінкультуризму, оскільки Мінкультуризм займається утриманням бібліотек. Хай ці суспільнозначні видання без зайвих колін потрапляють в бібліотеки до свого читача.

Л.П.: Володимире, зізнайтеся, чи багато народні депутати, або, як їх ще називають, и парламенту, матюкаються? Здається, прагнення евфемізму шкодить законам, які виходять з-під їхнього пера. Може, варто легалізувати депутатську лайку - і не потрібно буде тлумачити прийняті закони в Конституційному суді. Вам написати такий закон - година діла.

Для філолога , як і для лікаря, немає поганих чи хороших органів. Тобто лексики. Будь-яка лексика для філолога є лише полем його досліджень або інструментом для доведення своєї правоти у будь-якій дискусії. Просто є суспільні норми і ситуативно вони можуть пересуватися від повної фривольності до найжорсткішого консерватизму. На це мусить бути запит. Також вживана лексика є одною із характеристик належності людини чи до касти, чи до професійного середовища. Оскільки парламент перекладається, як "говорильня", то самим акторам цієї говорильні визначати межі власної мості. Але мені здається, що в стінах парламенту немає зайвої необхідності розсипатися ненормативними перлами.

Татьяна: Здравствуйте. Скажите пожалуйста, как Вам удается совмещать творчество с работой в качестве народного депутата? Это несовместимо? Или, наоборот, это еще один вариант творчества?

Насправді депутатська робота є надзвичайно творча. І література від цього не страждає. Просто з'являється зовсім інша відповідальність за кожне написане слово - чи це есе, чи це пісенний текст, чи звичайне інтерв'ю. Живу, як під рентгеном. Що ж до літератури, то мені здається, краще зайвий раз перемовчати, ніж гнати суцільні самоповтори. Люблю, коли кожен новий текст є насправді новим, і в технічному сенсі, і в світоглядному.

Олексій Михайлович: Пане Володимире! Вчорашній продаж "Криворіжсталі" довів, в першу чергу, доцільність курсу, проголошеного Юлією Воломирівною Тимошенко (завдяки якій і відбувся цей аукціон, а не зусиллями пана Ющенка, до якого я, на жаль, втратив повагу) на чесну реприватизацію. І нормальні інвестори звикли чесно виборювати свої права. Яке Ваше ставлення до відмови від повернення вкраденого в народу з подальшою, подібною "Криворіжсталі", приватизацією, проголошеного паном Ющенком?

Дозволю собі не погодитись з Вами. Саме у пошуку авторства - чия це ініціатива: Тимошенко чи Президента. Насправді, це ініціатива Майдану, і Президент послідовно виконуючи волю Майдану, реалізував проект аукціонного перепродажу "Криворіжсталі" як найуспішніше у всіх відношеннях. Тобто у фінансовому плані ця сума в порівнянні з усіма можливими прогнозами є просто вражаючою. Але насправді істинною перемогою є не стільки ця сума, скільки цивілізована процедура. Саме вона і починає нову хвилю вже прагматичної, а не ичної довіри до України, як до чесного і передбачуваного партнера. Я завжди казав, що після хлопців-иків ідуть хлопці з калькуляторами, на що мої друзі казали: якщо це гуцульський калькулятор (тобто, рахівниця), то прогресу не буде. А я відповідав: а якщо це хлопці з донецьким калькулятором (тобто, з бітою), то регрес буде занадто вражаючий.

Український вибір

agrinews.com.ua