19 листопада 2005 р. об 11.00. в м. Києві розпочав роботу ІІ з’їзд Партії Свободи. Роботу з’їзду відкрив лідер Партії Свободи Євген Марчук. Про це ELCOMART Выборы 2006 повідомила прес-служба Партії Свобода.

Вітаючи делегатів з’їзду, лідер Партії Свободи Євген Марчук відзначив, що Партія Свободи має розгалужену партійну структуру і спроможна самостійно брати участь у виборчих перегонах 2006 року. При цьому Євген Марчук відзначив, що Партія Свободи веде переговори про створення виборчого блоку.

Соціально-політична ситуація в країні через рік після виборів президента залишається нестабільною і невизначеною. Це стосується, насамперед, стосунків між державою і людиною праці, найнагальніші проблеми якої залишаються далекими від вирішення, оскільки і нова державна Влада в першу чергу вирішує свої стосунки не з Працею, а із Капіталом.

Попередня влада спотворила політичну структуру суспільства, розплодивши велику кількість своїх політичних клонів; вона перетворила структури державної влади на годівнички для очолюваних її фаворитами олігархічно-чиновницьких груп; загальмувала розвиток структур місцевого самоврядування територіальних громад. Внаслідок понівечених стосунків між цими структурами права і свободи людини праці під впливом чиновницько-політичних холдингів та кланово-олігархічних об’єднань залишилися на узбіччі інтересів держави і суспільства.

Представники нової влади виявилися неспроможними системно підійти до реформування відносин між державою і суспільством, працею і капіталом. Нова влада не змогла ані сформулювати однозначних вимог до кожної ланки усіх гілок державної влади, ані наповнити реальним змістом свої національно-демократичні та соціальні гасла.

Позитивний політичний знак, поданий президентом України Віктором Ющенком – не входження до партійного списку, – свідчить, що на цих парламентських виборах можливе рівноправне змагання політичних партій не у розгнузданій “опозиційності”, а у донесенні до виборця своїх програм. Однак нав’язування виборцю думки про проходження до парламенту 5-6 партій свідчить, що певні політичні сили, очікуючи дивідендів у вигляді владних портфелів, взяли курс на відтворення злочинної практики формування більшості в парламенті шляхом закулісних домовленостей.

Досвід формування двох післяреволюційних урядів і корпусу голів обласних держадміністрацій показав, що коаліційні уряд і одна з ланок державної владної вертикалі можливі. Але лише за умови, якщо коаліцію складатимуть не керівники фінансово-політичних холдингів, а лідери політичних партій, котрі керуються ідеологією і програмою, що відбивають запити представлених партіями верств українського суспільства.

Сенс політичної реформи полягає в тому, що влада має не делегуватися, а народжуватися там, де й має народжуватися демократія - справжня влада народу - на рівень місцевого самоврядування територіальних громад. Попередня ж влада підняла демократію лише до таких висот: право людини на винагородження своєї праці громадяни України можуть тепер вільно захищати в Європейському суді з прав людини!

Право на працю і на гідне її винагородження має бути захищене не лише законодавчо, а й виконавчо. Гідне життя наших громадян стане можливим лише за умови, якщо вони не будуть чекати, коли велика і анонімна держава здійснюватиме безіменний соціальний захист, а забезпечуватимуть себе самі через управління усім багатством, виробленим ними і їхніми попередниками.

У трикутнику «Влада – Праця - Капітал» за роки незалежності України склалася ситуація, коли найперші представники інтересів людей праці – профспілки, були усунуті від вирішення найзлободенніших питань трудових відносин в державі.

ELCOMART Выборы 2006