Такий загалом висновок зробили учасники наради в офісі Закарпатської обласної організації політичної партії “Трудова Україна” стосовно листа від 21 листопада 2005 року від ів президії політради політичної партії “Трудова Україна” В.Сівковича., О.Кужель, Д.Табачника, М.Княжицького та Ю.Мірошніченка до лідера “ТУ” Валерія Коновалюка з пропозицією провести один-єдиний легітимний Х з’їзд “Трудової України” задля “збереження права партії брати участь у Виборах-2006”.

Голова обласної організації М.Сегедій сказав на нараді: “Я вважаю, що Міністерство юстиції України поставило жирну крапку в усіх навколопартійних суперечках, новий шлях очищеною партією вибраний однозначно і збочувати з нього ніхто з партійців більше не збирається”. І додав: “А рядові и партії — реальні, а не паперові, — цілковито підтримують нас у цьому устремлінні”. Керівник секретаріату обласної організації Володимир Дурдинець доповнив цю думку тезою, що “не провівши давно підготовлюваного позачергового ІХ з’їзду партії, абсурдно і смішно для всієї України проводити зразу десятий. Люди нас не зрозуміють...”

Висновок наради наступний: у регіоні є великий кредит довіри до Валерія Ілліча Коновалюка — очільника “Трудової України”, тому ніхто не збирається миритися з тими, котрі самі й затіяли зловісну веремію навколо “Трудової України”. Зрештою, ці особи не тільки в Закарпатті, але й в інших регіонах просто-на-просто не сприймаються. Якщо ж їм у Києві вдалося дійти до стану потерпання від манії величі — то це їхні особисті проблеми, з якими варто звернутися до ліпших психоаналітиків США або до бабок-шептух із нашої національної глибинки.