Павло Лазаренко погує покарати своїх кривдників

Привид Павла Лазаренка як і раніше бродить політичною сценою України. Вчора він проявився у форматі іменного виборчого блоку, сформованого з: Всеукраїнського об'єднання "Громада", Соціал-демократичної партії України та партії "Соціал-демократичний союз". Учасники цих політсил на вибори підуть єдиним фронтом, сформувавши спільні списки. "Дорогою боротьби та правди" ів блоку поведуть: сам Павло Іванович - лідер першої п'ятірки, Лазаренко Іван Іванович - молодший брат американського в'язня, лідери СДПУ і СДС Юрій Буздуган (№3) і Сергій Пересунько (№4), а також така собі Вікторія Шилова - тележурналіст із рідної пану Лазаренку Дніпропетровщини. У короткій анотації, вміщеній навпроти її прізвища, сказано, що саме вона в неспокійну зиму минулого року була ледве чи не єдиним джерелом правдивих телевізійних новин для жителів Дніпропетровської області.

Інші учасники списку широкій громадськості практично невідомі. З публічних товаришів - тільки повноважний народний депутат Леонід Гадяцький (на одинадцятому місці).

З'їзд блоку пройшов у столичному готелі "Турист". Саме звідти, до речі, "Громада" вісім років тому розпочала свою переможну ходу у Верховну Раду зразка 1998 року. За розповідями очевидців, у президії поруч із лідером партії тоді мовчки сиділа тендітна дівчина з модною стрижкою - Юлія Тимошенко...

За вісім років змінилося багато чого. Але вітальну промову перед тими, хто зібрався, виголосив усе ж сам Павло Лазаренко. Цього разу він вибрав для цього ще екзотичніший, аніж телеміст, спосіб: телефонне звернення. Споглядати свого лідера делегати могли тільки на величезній розтяжці, розташованій над президією. З неї Павло Іванович, іще молодий і бадьорий, і вітав учасників міжпартійного з'їзду.

Президія, трепетно схилившись над оберемком мікрофонів, жадібно ловила кожне слово свого лідера, яке долітало звідкись аж з-за океану.

Програма "Громади" - документ вельми примітний. Головний її лейтмотив - таврування особисто Леоніда Кучми (власне, є за що!) та його "злочинного режиму" (невід'ємною частиною якого, взагалі-то, прийнято вважати Павла Івановича). Власне кажучи, "проведення відкритого судового процесу" над другим президентом України й означається першим пунктом. "Повернення в державну власність, справедлива оцінка та продаж на відкритих торгах 250 підприємств, приватизованих у часи правління Л. Кучми", - друга позиція. (Тепер, принаймні, зрозуміло, звідки в екс-прем'єра Ю. Тимошенко такий потяг до реприватизації та "розкуркулення"...).

Були в зверненні пана Лазаренка й власне економічні тези, аргументи на користь відродження промисловості, реформування системи оподаткування й подібне, але звучали вони якось малопереконливо. Проголошували їх, напевно, для проформи. Ну не можна ж, дійсно, рухатися в парламент без економічної складової в програмі та того, щоб, як і багато інших, "зробити ставку на малий і середній бізнес"!..

Зате "лазаренківці" - єдині, мабуть, хто у своїй виборчій програмі турбувався інтересами українського телеглядача, який страждає від надмірності реклами в перервах між телевізійними фільмами, серіалами. Ще б пак, адже їхній пріоритет - "людина, її права та свободи, інтересами якої не можна поступитися навіть задля економічного лібералізму". "Фактично втрачено 14 років! Верховній Раді потрібні професіонали...", - сказав Павло Іванович і зробив паузу. "Зараз, напевно, додасть "і нові обличчя", - промайнула думка.

Кучмізм, на думку Лазаренка, не лише живе та процвітає, але й активно розмножується. "У партії Литвина засилля бізнесменів, кучмістів і представників великого бізнесу. У БЮТі теж не менше синів і дочок кучмізму! За що боролися?! За що стояли на Майдані?!" - спитав Лазаренко з такою інтонацією образи, неначе сам мерзнув на головній площі країни всі 17 революційних днів. "Треба подумати! Я звертаюся до всіх вас із риторичним запитанням", - підсумував П. Лазаренко, приступаючи до викриття Святослава Піскуна, який йде, як відомо, по списку Партії регіонів.

Самовпевненості в Лазаренка та його прихильників хоч відбавляй. "На Дніпропетровщині в нас підтримка населення близько 30%. На виборах ми візьмемо мінімум 5%. Мінімум!" - заявила телефонна трубка голосом екс-прем'єра. Далі Павло Іванович видав щось малозрозуміле: "Я знаю, що реально відбувається в нас у області та в Україні в цілому. На Дніпропетровщині я був в обласному центрі, у кожному місті, в кожному великому селі. Мені відомо, чим живуть люди", - говорив Лазаренко, який ось уже сім років перебуває у вимушеній еміграції.

"Справи Лазаренка в Україні не існує! Справа Лазаренка- Тимошенко закрита 11 листопада 2005 року. Кажу про це, чесно дивлячись в очі людям. Я скоро повернуся", - бадьоро завершив П. Лазаренко. Делегати у відповідь дружно встали й довго аплодували. Але Павло Іванович цього вже не бачив, - телефонний зв'язок із Америкою обірвався...

До речі

Блок Лазаренка готовий до того, що Центрвиборчком може не зареєструвати кандидатом у депутати його лідера - Павла Лазаренка, і "будує свої плани за різними варіантами". Про це заявив журналістам Іван Лазаренко. Він вважає, що його брат може бути зареєстрований ЦВК, якщо повернеться в Україну до виборів 26 березня 2006 року. І. Лазаренко наголосив, що П. Лазаренко "перебуває за межами України не з власної волі, він ніколи не виписувався з України, тут прописаний, і, згідно із законом, має право бути зареєстрованим". Згідно із законом про вибори народних депутатів, блок може мати ім'я лише людини, включеної у виборчий список. Проте в разі нереєстрації Павла Лазаренка кандидатом у депутати, юридичних проблем блок не матиме, оскільки в списку є інша людина з цим же прізвищем - Іван Лазаренко.

Ксенія Василенко, "День"