На партійних з’їздах, що відбулися цими вихідними, у перших п‘ятірках виборчих блоків затверджені відомі співаки, боксери і космонавти. Для чого політики залучають до партійних списків відомих зірок естради та спорту розмірковують українські політологи.

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

"Я б переформулював питання: не для чого, а чому? Справа в тім , що часто усе робиться в автоматичному режимі, де головну роль грають ще радянські традиції. Отож , список НСНУ, як і список Литвина, створений чисто по "совковій" схемі, а відповідно до неї, перші місця обов'язково займали відомі співачки і космонавти, письменники і герої країни. Оскільки в нас співачок більше, ніж космонавтів і героїв, то їх вистачило на номенклатурні списки. Тому список Литвина і НСНУ сформований по номенклатурному принципі , що я називаю пафосно-олігархічним: перша п'ятірка створюється в пафосному стилі (співаки, герої і письменники), а інша частина створюється по олігархічному принципі (включаються, наприклад, такі люди, як Жванія, Порошенко або Третьяков). Тому пафосна частина списку служить для камуфляжу олігархічної частини списку".

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Перший аспект: Українські політики (незалежно від політичної орієнтації) страшенно бояться конції, тому заради власного тихого сну партійним босам вигідніше тягнути до парламенту шоу-гьорлз та шоу-бойз. «Маскультизація» політики далі помітніша. Окрім Руслани та Ротару, до парламенту можуть потрапити футболіст Олег Блохін, баскетболіст Олександр Волков, боксер Віталій Кличко, акордеоніст Ян Табачник. Окрім високого сценічного або спортивного іміджу, важко говорити про їхні політичні переконання. Натомість, за їхніми спинами, користуючись НЕ-політичною популярністю серед населення «сірим» політикам легше займатися своїми справами.

Другий аспект: партії вкотре засвідчують, що вони збираються займатися фальсифікаціями всередині Верховної Ради. Згідно з Конституцією, голосувати в залі має безпосередньо кожен депутат. Натомість в українському парламенті серед усіх фракцій поширене незаконне голосування чужими картками. Сумнівно, що, наприклад, Руслана, наважиться протягом п’яти років відмовлятися від гастролей заради голосування у Верховній Раді. А значить, хтось сподівається на голосування її карткою. Значить, хтось знову сподівається на беззаконня”.


Олександр Литвиненко (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Я думаю, що ті, хто формує першу п‘ятірку, – це один із брендів блоку або партії, який повинен мати не стільки професійні якості, скільки атрактивні. Але мені це видається сумнівним, тому що згідно з результатами соціологічного дослідження, все таки серед мотивацій, за якими виборці збираються голосувати, переважають смислові мотивації: відповідність програми партії чи блоку ідейно-політичним напрямкам, яким симпатизують виборці. Такі речі, як прізвища лідера парті та персоналії, знаходяться на задніх позиціях. Крім того є досвід, коли включали до списків відомих спортсменів, співаків, але мені здається, що ККД був не дуже високий. Усе таки парламент в тому форматі, який буде після цих виборів, повинен бути, перш за все, професійним, і, по-друге, повинен мати відомі імена в інших неполітичних галузях”.


Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„По-перше, це загальносвітова тенденція. Якщо ви звернете увагу на саму передову демократичну країну світу - Сполучені Штати, то вони беруть узагалі третерозрядних акторів і роблять з них губернаторів штатів, і президентів. Але в нашому випадку всі набагато гірше. Це результат того, що протягом останніх п'яти років українська політика трималася винятково на персонах: Ющенко, Тимошенко, Мороз і Кучма. І зараз входження представників масової культури й естради - доказ того, що ведучі політичні сили не мають чітких ідеологічних відповідей, які б дозволили населенню їхній розрізняти. Тому вони воліють активно використовувати персональну складову.

По-друге, відчувається сильний вплив політтехнологів у штабах політичних сил, яким набагато простіше працювати з акторами, письменниками, композиторами, музикантами і космонавтами, чим з політиками, що є важким матеріалом для політичного просування”.


Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Я думаю, що тут працює певна політична й політикотехнологічна традиція. Вважається, що залучення естрадних зірок сприятиме, з одного боку, пом‘якшенню політичного іміджу, щоб він не був суто партійним, а мав більш широкий, суспільний контекст. А з іншого боку, вважається, що популярність цих зірок може додати голосів на виборах. Хоча, на мій погляд, значення саме цього чинника значно перебільшується, і якщо звернути увагу не лише на український досвід, то ми побачимо, що це, в принципі, не додає багато голосів, а іноді не сприяє навіть подоланню виборчого бар‘єру”.