Усього через п'ять днів, із 1 січня 2006-го, Україна почне жити не тільки в новому році, а й у нових політичних реаліях. У зв'язку з цим тема зміни моделі влади в країні, що з початком виборчої кампанії відійшла на другий план, останнім часом знову актуалізувалася. Днями певні побоювання щодо набуття чинності з 1 січня політичною реформою висловив Президент Віктор Ющенко. "У мене два почуття: з одного боку, я розумію, що Україні потрібна політреформа зі зрозумілими, політичними цілями... З іншого боку - ті запропоновані в законі новації не несуть, я упевнений, благ для моєї нації. Це складний документ, таємно прийнятий, без публічного обговорення речей, що стосуються десятків, мільйонів людей", - заявив Президент на прес-конференції. "Найбільш ризикованою, найбільш неясною позицією в українській системі влади є те, що, починаючи з січня, система механізмів і інструментів влади переходить до, можливо, найнестабільнішого політичного інституту, який створила Україна за 14 років, - до парламенту України, - заявив також голова держави. - На мою думку, парламент ще багато років не буде відображенням суспільних настроїв"... Проте Віктор Ющенко пообіцяв журналістам стримати дане кілька місяців тому слово й "не втручатися в політреформу до кінця цього року, щоб не докидати дров у багаття".

 

Наприкінці минулого тижня в ході традиційного брифінгу в Секретаріаті Президента його керівник Олег Рибачук не заперечував, що президентська команда серед інших розглядає і варіант блокування політреформи. Експерти допускають два сценарії розвитку подій: Президент може запропонувати або свою версію політреформи, або ревізію її нинішньої версії... Про своє бачення проблеми розповідає лідер Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) Віктор Медведчук.

 

 

- Як може ставитися до неї людина, яка зробила все можливе, щоб політична реформа в Україні увінчалася успіхом? Про цілковитий успіх говорити, звісно, ще рано. Але добре вже те, що з нового року вона почне діяти. Це й непокоїть Президента. І не тільки його. В один день із ним, і в тій самій аудиторії наслідками реформи нас лякав і прем'єр-міністр. Щоправда, він був набагато обережніший у своїх висловлюваннях. Зате Ющенко слів не добирав. Або, навпаки, добирав. Якщо правильно друге, тобто якщо він обдумано назвав політичну реформу усього-на-всього "новаціями", - то це ще гірше. Це дуже погано. У нас, ів Соціал-демократичної партії (об'єднаної), це викликає протест. І не тільки в нас. Ми вимушені всоте нати, що становлять собою ті "новації", які, за словами Ющенка, "не несуть блага нації". Йдеться про перехід України до загальноприйнятих у європейських країнах стандартів демократії. Це саме по собі - найважливіший крок до Європи, куди начебто прагнуть "помаранчеві". Це ні що інше, як практична реалізація європейського вибору України. А Президент не бачить нічого, крім шкідливих "новацій", крім "складного документа, прийнятого таємно, без публічного обговорення". Що означає "таємно"?! Що означає "без публічного обговорення"?! Якщо він справді так вважає, то ми з ним досі жили в різних країнах.

 

 

- Я закінчу про "таємно". Основні положення політичної реформи широко обговорюють у суспільстві з середини 2002 року. Можна скептично ставитися до процедури обговорення, в якій узяли участь понад дев'ять мільйонів осіб. Можна ставити під сумнів і навіть висміювати підсумки цього обговорення. Більшість учасників підтримали поправки до Конституції і, як відомо, особливо схвалили провідні положення політреформи. Це розширення повноважень парламенту у формуванні уряду та надання парламентській коаліційній більшості права обирати прем'єр-міністра.

 

Припустімо, що це все до уваги не береться. Але чи є в Україні хоч один політичний експерт, який би за ці роки жодного разу не висловив своєї думки з цього питання? Чи є хоч один такий депутат парламенту? Чи є хоч одна така партія? Ні, ні й ні! Телеканали витратили десятки, якщо не сотні, годин ефірного часу на висвітлення цього питання. А скільки пішло газетного паперу на цю добру справу! Нарешті - пряма трансляція парламентських засідань, де обговорювали й приймали політреформу... Як можна тепер говорити, що все робилося "таємно"?!

 

Що стосується того, чому саме тепер Ющенко вирішив звести такий кричущий наклеп на справді всенародну справу, то відповідь ясна. Президент боїться. Він боїться, що уряд, який отримає країна після березневих парламентських виборів, не буде "помаранчевим". Він боїться залишитися без уряду в своїх руках.

 

Пам'ятаєте, про що з неспокоєм говорив Єхануров? Парламент, наприклад, зможе приймати постанови, обов'язкові для уряду. Очевидно, Президенту нестерпна сама думка про це. Неймовірно, але факт. Ющенко вважається символом перемоги української демократії. І оцей символ не хоче, щоб уперше в історії України з'явився політично відповідальний уряд, сформований коаліцією партій, які перемогли на парламентських виборах! Просто фантастика. Виникає підозра, що Ющенко не читав закону №2222. Або читав якось дивно. Психологічно це зрозуміло. Все або нічого.

 

Психологія та логіка абсолютного монарха.

 

 

- Ось я і кажу, що досі не вчиталися в закон №2222. І марно. Читання законів - дуже корисне заняття не тільки для пересічних громадян, а й для перших осіб держави. У чому сенс вельми широких повноважень, залишених за Президентом? У тому, щоб були створені достатні умови для збереження стабільності політичної системи. У Президента, наприклад, з'являється право, про яке тільки мріяв його попередник: право розпускати недієздатний парламент.

 

Але Ющенко, схоже, думає про інше. Він думає про те, що йому доведеться боротися з майбутнім, неугодним йому, прем'єр-міністром. І думає він про це без задоволення. Але навiщо боротися? У мене таке враження, що Віктор Андрійович і його колеги погано розуміють принципи функціонування політичної демократії європейського зразка. Гілки влади не борються між собою, а кожна підгортає свою грядку. У кожної - своє поле діяльності та відповідальності. Демократичні політичні системи несумісні з цинічною боротьбою владних структур за повноваження. Повноваження всіх визначені законом - і нічого мудрувати.

 

Якщо вдуматися, то Президент Ющенко має бути першим, хто зацікавлений у політичній реформі. У його руках протягом усього цього року було дуже багато влади. Але навряд чи можна сказати, що він брав і бере на себе стільки ж відповідальності. Тут явна диспропорція. Я би сказав - кричуща. Звідси - дезорганізація державного управління, зниження темпів економічного зростання, корупція і кумівство, масові кадрові чистки, некомпетентність і неефективність на вищих поверхах влади. Повноваження використали максимально, а відповідати за свої дії, за свою політику, очевидно, не збиралися.

 

Нарешті, хотілося б нати "помаранчевим", що спроби відмінити демократичну політичну реформу автоматично ставлять під сумнів законність результатів так званого третього туру президентських виборів 2004 року.

 

Олександр Шишов, Газета "День"

 

Обсудить на е Силы Народа