Тому, що російські політики виступають з позиції національних інтересів Росії, а українські політики здебільшого виступають із своїх власних політичних інтересів або ж з інтересів їх політичних партій.

Борючись один проти одного, вони тим самим поборюють не своїх суперників, а поборюють Україну. Це головна особливість і головна відмінність. Це властивість української політики, українських політиків.

Я сьогодні мав розмову із С.М.Мироновим, головою Верхньої палати Федеральних зборів Росії, (слово незрозуміле) був з урядовців, висловлював свою позицію, що в даному разі від того, якщо не домовляться політики, буде потерпати насамперед український громадянин.

Я думаю, що вкрай важливо для російської сторони не скористатися недолугістю українських переговорщиків, а продемонструвати себе як старшого брата (у доброму розумінні цього слова) і підтримати Україну, знайти рішення, бо в цій дискусії потерпати буде український народ.

Політики не відчують негативу від того, що не буде прийняте рішення або буде прийняте рішення з занадто високими цінами для України. В даному разі, я думаю, потреба говорити про людей, про суспільство, про Україну.

Більше того, я хотів би сказати, що сьогодні Україна, ослаблена з провалами в економіці, вона позначиться негативно і на Росії. Я думаю, що Росія має бути зацікавлена в тому, щоб Україна була стабільною в економічному плані державою.

Чому я про це кажу? Тому, що 38% імпорту від загальної кількості продукції, яку імпортує Україна, - це російський імпорт. Зрозуміло, що тут велика частка енергоносіїв. Водночас більше 20% експорту - це експорт з України у зовнішньоторговельному обороті України.

Якщо ми не дійдемо спільного знаменника, то програють дві країни, але більшою мірою програє Україна, для неї це буде болісний процес.

Якби ВР займалася проблемою газу або, принаймні, вона інформувала б прозоро про перебіг процесу переговорного... В даному разі весь переговорний процес замикається на урядових структурах. То ж викрикувати свої зави, не знаючи суті домовленостей і не знаючи того, що пропонує українська сторона, вибачте, це було б верхом невігластва або було б демонстрацією мого бажання показати себе у вигідному світлі під час виборчої кампанії.

Більше того, я сподіваюся, що Президент України врешті-решт реалізує свою пропозицію про проведення наради, де буде обговорено це питання за участю, в тому числі, голови ВР. Про що я, на превеликий жаль, дізнаюся виключно тільки із інформаційних повідомлень.

На превеликий жаль, до цього часу не проводилося, тому що українським керівникам, включаючи керівника уряду, простіше поїздити по регіонах і в інші поїхати кутки далекі і близькі від України. Замість того, щоб ми сіли, виробили чітку позицію, збалансували позицію України і виступали єдиним фронтом.

Я можу свою заяву зробити, але не хочу ще більше дестабілізувати ситуацію в Україні. Бо ми вже фактично оголосили війну Росії, російські політики оголосили нам війну, але за кожною війною буде період у нас... Звучала у нас постановка питання: не просто, щоб хтось вискочив із своєю заявою, а щоб ця заява виходила із національних інтересів, з інтересів українського суспільства.

Якщо ВР передадуть цю тему для проведення переговорів або ВР сама на себе візьме цю тему, то ми знайдемо, мабуть, рішення, яке буде прийнятне і для України, і для Росії.

А я більше не хотів би на цю тему говорити в тому плані, щоб із негативу здобути собі якісь дивіденди.

Росія - це стратегічний партнер, і Росія повинна бути особливим партнером для України.

Я вважаю, що при такій критичності ситуації зараз, навіть катастрофічності ситуації переговорного процесу ставити питання про те, хто винен, є контрпродуктивним. Треба зараз перейти на висхідні позиції і намагатися зблизити ці позиції, щоб прийняти відповідне рішення.

Якщо це тішить самолюбство когось для того, щоб затаврувати одну чи іншу сторону, для того, щоб знайти винуватця у цьому конфлікті, то я думаю, що ми не знайдемо істини, ми лише поглибимо цей конфлікт.

Треба відійти з української сторони і з російської від контрпродуктивного підходу.

Ми приречені домовитися. В іншому випадку будуть рости настрої людей не проти українських політиків. І це така реальність. А скажуть, що причина у тому, що Росія не дає газу. Коли в людини не буде тепла, не буде можливості забезпечити більш-менш нормальне співіснування, то їй просто можна буде показати пальцем, де є ворог.

Я хотів би, щоб українські політики, як і російські політики свої політичні інтереси, свої оцінки щодо тих чи інших політиків, бажають вони того чи ні, не переносили на людей.

Якщо сьогодні проаналізувати оцінки в російському суспільстві щодо того, як вони ставляться до відносин, які склалися, то вони їх оцінюють, як погані.

Я не хотів би, щоби з боку українців оцінка українсько-російських відносин поціновувалася, як погана. Ще поки не пізно. Я вважаю, що треба вести переговори.

Моя позиція така, що тут треба застосувати принцип, який існує в бюджетних системах і України, і Росії, що коли не приймається бюджет, то фінансування відбувається помісячно по одній дванадцятій попереднього року.

Зараз відповідним чином варто було б вирішувати питання по газу, якщо так хочеться дочекатися результатів виборів, так потім можна буде з'ясовувати усі обставини.

Я думаю, що українці першого числа будуть мати підстави, щоб ще не лягати спати і щоб святкувати Новий рік у спокої і затишку.

Я сподіваюся, що проблема, якщо не буде вирішена, то цю проблему не повинні відчути люди.

Якщо ми зараз не знайдемо прийнятне рішення до 31 числа, то не треба підписувати те рішення, яке буде нагадувати капітуляцію однієї із сторін. Треба продовжити переговори, але дати чітко зрозуміти людям, що Росія, розуміючи свою відповідальність, розуміючи значення історичних зв'язків, які склалися, розуміючи те, що нам доля визначила жити дружно, співпрацювати і бути сусідами, то переговори продовжуються, але водночас постачання газу істотно не буде зменшуватися для українських потреб.

Якщо ми знайдемо формулу до 31-го числа, то я думаю, що у нас буде можливість усім подякувати Богу. Але я не думаю, що заручниками невміння політиків, господарюючих керівників знайти рішення, заручниками не повинні стати люди. Я перекй, що так і буде.

Якщо ми зараз будемо намагатися допекти один одному і вишукувати інші аргументи, то я думаю, що це буде конфлікт, якого не потрібно допускати.

Треба просто здійснити інвентаризацію наших стосунків, інвентаризацію проблемних питань і намагатися знайти формулу, яка б була сприйнятна і для України, і для Росії.

Я категоричний противник поступок. Я прихильник того, щоби ми приймали взаємовигідні рішення.

Якщо мова йде про консорціум, то ми повинні домовитися про те, який буде внесок кожної сторони у цей консорціум: газом, грішми, чимось іншим, але для того, щоби були збережені національні інтереси України. Тут потрібно вести серйозні переговори.

Я не є прихильником односторонніх поступок. Я думаю, що Росія у них також не має бути забезпечена, тому що краще мати стабільну, передбачувану, прогнозовану і сусідськи налаштовану Україну. Ми не можемо опуститися до ворогування.

Позитивний результат у тому, що треба ширше дивитися на українсько-російські стосунки і вести переговори, і приймати зважені рішення.

Я думаю, чим більше буде таких розмов, чим буде більше такого обміну думками, ми будемо мати результат. Я не думаю, що ми повинні розмовляти мовою ультиматумів. Я категоричний противник такого підходу, особливо, коли викликують із-за меж і заочно одне одному звинувачення і протести, а не відбувається розмова через аргумент.

Я викладав аргументи. Я зрозумів, що вони були сприйняті. Я думаю, що завдячуючи цьому, що відбувається зараз ще переговорний процес і не зачинені двері для переговорів. Це також результати поїздки парламентської делегації до Росії.

Якщо задатися метою щось скасувати, то треба думати про наслідки. З таким же успіхом можна вести мову про те, що треба скасовувати вибори, які відбулися. Але знову ж таки треба думати про наслідки для України. Ми знайшли політико-правовий вихід з, здавалося б, тупикової ситуації.

Сьогодні, очевидно, треба думати над тим, як нам організувати життя за нових реалій, а не про те, як повернути все назад. Це призведе до дестабілізації.

Нові реалії говорять про те, що є певні ризики, які лежать насамперед у площині політичної волі і політичної відповідальності. Все буде залежати від того, яким буде парламент, наскільки він буде налаштований на співпрацю із Президентом України, а не на війну із Президентом України. Це знову ж таки безвихідь для українського народу, для суспільства. Наскільки будуть прогнозованими урядова коаліція, прем'єр-міністр, чи не буде він думати про те через місяць, що він вже спроможний посісти посаду Президента України і не почне воювати із Президентом України. Все буде залежати від рівня відповідальності, від політичної волі.

Тому дуже важливими є парламентські вибори для України. Це головна відправна точка, про яку ми маємо говорити.

Якщо людям сьогодні знову нав'язують вибір без вибору, якщо людям нав'язують позицію, що вони мають голосувати не за, а проти, так як це було на президентських виборах, то цей технологічний прийом несе в собі величезну загрозу дестабілізації України.

Нам потрібно сьогодні зробити все, щоб зв'язати Україну, зцементувати і зшити її в територіальному плані, в психологічному, політичному, у ментальному.

Судячи з висловлювань Президента і його оточення, то Президент проти.

А більше нікому докладати зусиль. Чому зараз йдуть взаємні звинувачення, в тому числі і на мою адресу, ВР і навпаки, на адресу Президента відносно КСУ? Якщо чітко і неупереджено дивитися на те, яке місце відводиться КСУ, то його хочуть розглядати, як політичний інструмент для досягнення певних політичних цілей.

Я не беруся оцінювати ці політичні цілі, благородні вони, лежать вони в законодавчому річищі чи ні, але хочуть використати як політичний інструмент.

Загалом ця боротьба вже призвела до того, що у нас дискредитований такий інститут, як КСУ.

Скільки не було б правильних закликів з боку Ради Європи з приводу того, щоби прийняти відповідні рішення, вже ставлення з боку політичної еліти, а відтак і з боку суспільства до КСУ буде упередженим.

На превеликий жаль, я вимушений констатувати, що певні підстави, попередній склад КСУ для цього також дав.

Я не бачу противників політичної реформи.

Я себе позиціоную як людина, яка довела справою, що для неї інтереси України вищі за будь-які інші інтереси, і що людина, до якої ці ярлики, які намагаються приклеїти, вони не приклеюються.

Якщо сьогодні подивитися на владу в Україні, то можна зробити цілком очевидний висновок, що відбулося перегрупування у команді Кучми, на другий план відійшли люди, які грали першорядну роль...

... а на перший план сьогодні вийшли люди, які були відсунуті на периферію і грали другорядні, третьорядні ролі, а сьогодні вони захопили фактично всі командні посади в Україні, тому говорити про те, що у Литвина в списку кучмісти, то це абсурд, це намагання від себе відвести будь-яку критику.

Візьміть будь-які списки і ви переконаєтеся, що там ті, кого можна назвати кучмістами, суцільний потік людей. Тому для мене це не проблема і не викликає подиву сама постановка питання.

Хотілося б, щоб ті, які займаються навішуванням ярликів, продемонстрували, що вони можуть щось зробити краще кучмістів. Поки що протягом року ми чуємо лише про наміри і руйнується лише те, що Україна здобувала.

От я був на концерті, присвяченій 110 річниці від дня народження Григорія Вірьовки і слухав блискучий хор, який був створений, до речі, 1943 року. Сьогодні у нас дуже багато розмов, що треба нам щось відродити. Та треба нам не відроджувати, а зберегти те, що було сформовано попередніми поколіннями, зберегти принаймні. І цей унікальний колектив треба зберегти.

Хай мені скажуть наші патріоти всі, що останнім часом зроблено для відновлення нашої духовності і культури? Крім того, що поруйновано те, що було зроблено деякими нашими провідниками у цій сфері, які знову ж таки відкидали тих людей, які тримають на собі культуру, навішуючи їм ярлики кучмістів.

Мері, я дуже Вас поважаю і просив би Вас як розумну людину не опускатись, що Ви українських людей розглядаєте, як те, що їм можна щось втюрити, всунути, то мені дуже шкода. Можу Вам відповісти: не розглядайте український народ як балванчиків, яким можна щось продати в гарній упаковці.

За красиві упаковки... Якщо ви знайдете людину, яка в своїй професії зробила більше, яка має право обстоювати українську культуру, українську пісню, українську духовність, то ми будемо тоді з вами говорити про це. Це перше.

Друге. Я вважаю, що для нас на перший план сьогодні, попри всі гучні запевнення, виходять питання культури і питання духовності. Це ті питання, які будуть вирізняти націю, бо економіка все більше набуває інтернаціональних рис, вона нівелює людей, а вирізняти людей буде культура, духовність.

Більше хочу сказати, що саме по цій лінії, можуть відбуватися, не дай Боже, лінії розколу, розламів і конфліктів. Нам потрібні люди, які могли б об'єднувати, які б могли консолідувати суспільство і народи. Я думаю, що Софія Ротару у даному разі може виступати такою знаковою фігурою.

А скажіть, будь а, а у нас є така окрема професія, як політик, яких готують, видають дипломи, і що саме ці люди повинні представляти інтереси людей, що саме ці люди, певна категорія, певна каста повинні управляти державою? А журналісти, спортсмени, вони що, повинні тільки бігати і писати?

А журналісти, спортсмени, що вони повинні тільки бігати і писати? Що вони не можуть займатися законодавчою діяльністю? Якщо вони доведуть, що вони зможуть обстоювати інтереси, формулювати, артикулювати ці інтереси і реалізовувати їх у своїй практичній і політичній діяльності, то чому ні?

Давайте тоді говорити про селян, що вони не можуть бути, про бізнесменів, про інші категорії. Я вважаю, що повинен бути весь зріз суспільства. Зрозуміло, що ці люди повинні мати риси професіоналів, мати відповідну підготовку. Оскільки вони прийняли рішення, то очевидно, що вони відповідальні і вважають, що вони готові до такої місії і виконання таких функцій, готові до такого призначення.

Я не можу давати негативну оцінку цим людям. Це право виборців. Політики можуть помилятися в оцінках. Я думаю, що люди ніколи не помиляються.

Розмови такі були. Це не секрет, що Віктор Михайлович хотів би продовжувати роботу в найвищому законодавчому органі.

Я йому не можу відмовити, я ж не маю в приватній власності політичну партію. Для цього потрібно було працювати в одній із партійних організацій, для того потрібно бути ом партії, як правило. Для цього потрібно, і це головне, щоб підтримала і висунула і запропонувала з'їздові одна із партійних організацій.

Партійна організація жодна не запропонувала. Цілком очевидно, що розуміючи ситуацію, Віктор Михайлович звертався до цих партійних організацій. Тому список формували виключно із тих людей, які були запропоновані регіональними партійними організаціями.

Всі конти на виборах. Такого не може бути, щоб не було контів, бо кожна політична сила бореться за те, щоб якомога більше отримати голосів. Це однозначно. Я вважаю, що контами для нас є ті негаразди, які переживає сьогодні Україна, бо ми всі за них несемо відповідальність, бо ми зобов'язані були зробити життя краще, зобов'язані були не просторікувати про реформи, а більш їх просунути для того, щоб Україна не борсалася постійно у невизначеності, а була європейською не на словах, а за своєю сутністю, за своїм внутрішнім змістом. Тому, я думаю, що це два вчинки, які будуть впливати на перебіг виборчої кампанії.

Може і критикували, я не помітив.

Впливає в позитивному плані. Я думаю, що чим більше виступав Мельниченко, тим більше б посилювалася довіра до Володимира Литвина, оскільки б було розуміння, що цей суфлер, який виконує функції прикриття далеко невдало.

Настільки це все дрібненько, що мені на це реагувати і рефлексувати не потрібно. А ви самі вже можете робити свої висновки.

Мета цілком очевидна була, але вона не зреалізована. Мета була - знищити політично Володимира Литвина, щоб він був виведений, як головна дійова особа. Але декілька виступів показали повну абсурдність того, що намагаються вкласти в уста майора Мельниченка. Мені б не хотілося говорити про такі недолугості.

Я завжди прощаю своїм ворогам, але назавжди запам'ятовую їх прізвища.

А навіщо?! Багато честі.

Я не збираюся робити ставки ні на кого, бо це не скачки, на яких роблять ставки, щоб вати. Я буду завжди готовий до співпраці з тими людьми, для яких суспільні потреби і інтереси не спосіб для самоутвердження, а спосіб для того, щоб облаштувати країну. Це не високі фрази, це реальність, яку я обстоюю.

Для мене дефініції не мають значення. Якщо моя позиція не співпадає із тим, як думає влада, то хай називають мене опозиціонером. Якщо тим, хто себе відносить до опозиції, моя лінія виглядає, як провладна, то хай мене відносять до провладного політика. В мене є своя визначена дорога, своє бачення. Вже ніякі потуги не звернуть.

Фракція, як ніяка інша, наступала на горло власній пісні, але голосувала за пропозиції уряду. Треба було б цим людям підняти результати голосування. Все було з точністю до навпаки.

Кілька ів фракції так і не голосували. Кілька, я думаю, що при такій великій кількості людей, є своя позиція і аргументи, які для них були вагоміші, ніж загальна позиція фракції. Ви водночас візьміть голосування проурядових фракцій і побачите, що вони суцільно не голосували.

Хотів на закиди Президента відповісти. Я взагалі дивуюся такій позиції Віктора Андрійовича. Хай би він ці закиди зробив про парламент, як найбільш нестабільний орган, коли парламент його фактично зробив Президентом України. Це так, якщо на чистоту. Рішення, яке прийняв парламент, коли розвивалися події, то всім було очевидно, що іншого результату виборів не буде, ніж того, що Ющенко стане Президентом. Я думаю, що Ви зі мною погодитесь з таким формулюванням.

Знову я хочу сказати про другий, третій ешелон команди Кучми. Вони повторюють у викривленому погіршеному варіанті політику, розкритиковану ними ж, Леоніда Кучми, який в 1994 прийшов, нещадно критикував свого попередника. Деякі люди також тимчасово виїхали за межі України. Коли цей шквал критики притуся, коли вже треба було відповідати за результати власної роботи, то тоді що зробили? Почали критикувати нещадно тодішню ВР.

Сьогодні це все повторюється і говорить про те, що коли не знаєш, що робити, коли не має результатів роботи, то шукай винного. Я боюся, що в Україні оця практика насаджена буде знову впроваджена.

Хай скажуть Президент і всі попередні прем'єри, які рішення потрібні були, що не прийняла ВР. Вона не прийняла декілька законів, що стосуються вступу України до СОТ. Але ці закони не є для вступу України до СОТ. Там набагато вагомішу роль грають інші чинники.

Кричали, що потрібно знизити мито - ми знизили. Що ми зараз отримали? Переважає експорт. Український виробничий потенціал руйнується. Треба спитати: хто несе за це відповідальність? Несуть ті, хто вимагали від ВР прийняття такого рішення і обґрунтовували, що це користь для України. Сьогодні вони кажуть зворотно. Я думаю, що вже час відповідати.

Питання не в СОТ стоїть. Треба в комплексі розглядати цю проблему. Що буде з українською економікою? В чому вона ває, в чому програє? Коли Ви говорите про те, що ВР не хотіла прийняти ці закони, то я просто просив і благав урядовців, в тому числі і представників Мінекономіки, щоб дали економічні розрахунки, що це дає Україні. На превеликий жаль, крім закликів на кшталт того, що це потрібно для вступу до СОТ ми нічого не отримали.

Я вважаю, що Україна має вступати авторитетно в цю організацію, не терміново. Якщо ми вже втратили 14 років, то я думаю, що якщо ми втратимо рік чи півроку, але проведемо переговори таким чином, що будуть враховані наші державні і національні інтереси. Це для мене головне і визначальне, а не тільки вступити до певної дати для того, щоб прорапортувати.

Вибачте, у нас немає революційних свят, до яких ми здавали об'єкти, до яким ми досягали вагомих результатів, а потім роками доводили до кондиції ці об'єкти. Я не хотів би, щоб це повторювалося, щоб наша Україна розвивалася передбачувано і штатно, щоб нас поважали і приймали, як державу, яка має авторитет, а не приймали, як державу, яку потрібно поплескати по плечу, яка здалася і відмовилася від своїх національних інтересів. От, що головне.

Бо коли кажуть, що Україна вступить і будуть відмінені антидемпінгові переслідування, то це, м'яко кажучи, лукавство. Зміниться процедура антидемпінгових розслідувань, але вони будуть проводитись. Тому треба захистити насамперед виробника нашого, не кажучи вже про споживача.

Я думаю, що ми не повинні ставити в незручне становище НАТО, бо нас ще ніхто не збирається приймати, а ми вже хочемо вступити, так як і в ЄС. Ми повинні бути прагматиками і виходити з того, що для нас вкрай важливим є процес співпраці, щоб Україна не випадала з європейських і світових процесів.

Я стояв і стою на тому, що ми повинні бути присутніми скрізь, щоб в будь-яких організаціях наш голос, наша позиція звучали, щоб не за нас вирішували наші проблеми, в тому числі проблеми, які стосуються нашої безпеки.

Щодо пункту призначення, який можна характеризувати, як вступ до НАТО чи дату, це сказав Президент, і я його тут повністю підтримую, що це має вирішувати український народ на референдумі. Готові ми до цього економічно, політично, то треба на це дати відповідь.

Я взагалі думаю, що багатьом нашим політикам, перш ніж щось говорити, треба добре подумати, як це відгукнеться всередині країни, як це спрацює на Україну в позитивному чи негативному плані.

І в ЄС. Якщо це вигідно Україні, якщо ми говоримо, що ми співпрацюємо в ЄЕП, як зона вільної торгівлі на принципах СОТ, то чому ні? Де наші основні ринки? Що експортує в основному Україна? Прагматично підійдемо, не політично. 42% метали і 14% хімія.

Сама виборча система, яку ми прийняли, про якої я був категорично проти, веде до партійної корупції, коли демократія захлебається у партійному житті. Нам потрібно було висувати за партійними списками, але хай в кожному окрузі кожна партія висуває свого представника, хай вони борються там. Тоді буде і наближення до людей, тоді не потрібно буде вести війну кандидатам за списки, щоб ближче стати до прохідної частини. Треба доводити свою перевагу не перед лідером і активом партії, а доводи перед людьми.

Я хотів би, щоб ми розрізняли два поняття: складні і брудні вибори. Складні вибори будуть за напруженням, за те, щоб у одних закріпити свій успіх, а у інших, щоб здійснити свій реванш і відновити раніше втрачені позиції.

В зв'язку з цим будуть застосовуватись різноманітні технології, чорний піар буде процвітати. Але я стояв і стою на тому, щоб ще раз підтвердити, щоб ці вибори зробити чесними, відкритими і транспарентними. Тут повинні свою роботу зробити Президент України і парламент. Я буду все робити ввід мене залежне в цьому плані.

Мені дуже сподобалися слова Сергія Соболєва. Він сказав, що найкращою гарантією чесних виборів є відсутність у виборчих списках урядовців, бо в іншому випадку він буде намагатися довести свою перевагу, продемонструвати, що виборці його люблять і шанують. Тут відповідні застереження є. Це не можна не враховувати.

Це ті політичні сили, які програли. Давайте правду говорити. Що не прагнуть реваншу "Регіони України"? Прагнуть. БЮТ не прагне реваншу? Прагнуть. Соціалісти не прагнуть реваншу? Прагнуть. Комуністи не прагнуть реваншу? Прагнуть. Народний блок не хоче завоювати вагому присутність у парламенті? Хоче.

Для мене важливо донести ту програму, з якою виступає Народний блок і отримати можливість для того, щоб реалізувати цю програму. Від цього ває Україна. В іншому випадку Україна програє.

Ми готові під цю програму, якщо потрібно буде запропонувати уряд або дати вагоме представництво в уряд для того, щоб Україна врешті-решт почала рухатись вперед не конвульсіями, а нормальним широким поступом.

В тому, щоб хотіти я шкоди не бачу. Але я думаю, що у нас уже в багатьох політиків була можливість продемонструвати свою ефективність. Що з цього вийшло ми бачимо на тому рівні життя, на якому живе Україна.

Той, хто здобуде контрольний пакет акцій в парламенті. Але я хотів би, щоб це був не просто сформований уряд, де всі зручно розсілися і забрали всі посади, а для того, щоб був результат для України, бо інакше така коаліція буде приречена на дуже складне існування.

А щоб стати президентом і продемонструвати здатність реалізувати свої плани, своє бачення Україні, то думаю, що у Ющенка є час, оскільки минув рік, а це нічого.

Ні.

Я хотів би Вам подякувати за зустріч, перепросити за доволі різкий і агресивний тон. Це пов'язано виключно лише з тим, що мені, як і Вам, як і всім, пече те, що відбувається в Україні, особливо напередодні нового року. Я не хотів би, щоб український народ отримав сюрприз у вигляді проблем, бо проблеми і так обступають наше життя.

Користуючись нагодою хотів би побажати всім впевненості, віри і переконання в тому, що українська влада більше не буде дивувати людей сюрпризами і зробить все, щоб Україна розвивалася стабільно, передбачувано!

Щоб, врешті-решт, ми почали жити нормально, не мріяли, щоб закінчився рік, який для нас буває нестерпно складним, щоб ми розуміли, що кожен рік пит% додає років до нашого життя, щоб ми цінували кожну хвилину, у нас були підстави для позитивної оцінки року, що минає, щоб у нас були вагомі підстави для твердого оптимізму на рік наступний, щоб ніхто не хворів, щоб діти були здорові, щоб батьки жили якомога довше, щоб Україна стверджувалась!

Радіо "Свобода"

Обсудить на е Силы Народа