Поточний рік — це рік прямого контракту між Україною і Туркменістаном. По-друге, безумовно, що отримання газу за прямим контрактом завжди дешевше, ніж за участю компаній-посередників, в даному випадку «РосУкрЕнерго». Такі негативні відгуки з боку української і туркменської сторони, що прозвучали нещодавно, є результатом того, що дві сторони ні до чого не домовились.

Наскільки я знаю, існує прострочений борг України за спожитий газ, проте його обсяги значно менші, ніж $160 млн., як заявив Туркменбаші. З іншого боку саме Туркменістан винен в тому, що Україна була змушена терміново підписати угоду з «Газпромом» та «РосУкрЕнерго», оскільки 3 січня він фактично мінімізував постачання туркменського газу для України.

Тукменістан підписав контракт з Україною та Росією на постачання газу, проте хоча поставки до Росії суттєво менші, тобто 30 млрд. куб. м проти 40 млрд. куб. м Україні, але умовою постачання було те, що в першому кварталі Росія отримує майже ину всього законтрактованого обсягу газу. Спроможність туркменських родовищ та минулорічний видобуток газу — 63 млрд. куб. м. Водночас Туркменістан спокійно законтрактував для України і Росії 70 млрд. куб. м газу і 6-7 млрд. куб. м Ірану. Хоча добре відомо, що він не здатен не тільки видобути таку кількість, але й транспортувати його. Адже узбецька газотранспортна система має низьку спроможність транспортувати туркменський газ. Реально в цьому році Узбекистан може транспортувати 41 млрд. куб. м газу. Звідси висновок: значна частина повітря, яке було законтрактоване Туркменістаном, припаде на українську частку.

Туркменістану вигідно мати два ринки збуту: російський та український. За останні 5-7 років Росія та Україна провадила такі змагання за туркменський газ, що давало змогу Туркменбаші щорічно підвищувати його ціну. Якщо буде один покупець — а так буде з наступного року, — то піднімати знову і знову ціну буде набагато важче.

Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру ім. Разумкова, газета "ДЕЛО"