Світове виробництво цукру у 2023/24 маркетинговому році досягло 186,6 мільйона тонн, що на 2,8 мільйона тонн більше порівняно з попереднім періодом. Основні драйвери зростання — Китай, Індія та Таїланд, які змогли компенсувати зниження виробництва в Бразилії. Про це йдеться у звіті Міністерства сільського господарства США (USDA).

Попит на цукор також встановив новий рекорд завдяки стрімкому зростанню споживання в Індії. Таїланд, хоч і збільшив обсяги експорту, не зміг утримати глобальні показники: світовий експорт скоротився на 40 тисяч тонн, досягнувши 770 тисяч тонн. Основними ринками залишаються Південна Африка, Малайзія, Південна Корея та Велика Британія.

Південна Африка в серпні 2024 року вдалася до рішучих заходів для підтримки своєї галузі: імпортне мито на цукор було подвоєно до 2348,9 рандів ($130,41) за тонну. Такий крок спрямований на захист національного виробника в умовах зниження світових цін. Водночас регіональна інтеграція з Есватіні, членом Південноафриканського митного союзу (SACU), дозволяє уникати мит для 93% імпорту.

У листопаді спостерігалися нові зміни на ринку. Світове виробництво збільшилося на 332 тисячі тонн, досягнувши 183,8 мільйона тонн, значною мірою завдяки сприятливим умовам у Туреччині, де виробництво зросло на 300 тисяч тонн і досягло 3,4 мільйона тонн. Водночас імпорт цукру зріс на 3 мільйони тонн, до 59,9 мільйона, із суттєвими приростами в Єгипті (+900 тисяч тонн), ОАЕ (+589 тисяч тонн) і Лівії (+101 тисяча тонн).

Світовий експорт продовжує скорочуватися, знизившись на 4,9 мільйона тонн до 63,3 мільйона тонн, головним чином через майже дворазове падіння поставок із Таїланду — до 5,1 мільйона тонн. Водночас глобальні кінцеві запаси цукру значно зросли — на 8,2 мільйона тонн до 80,4 мільйона. Індія додала 1,2 мільйона тонн до своїх резервів, досягнувши 11,7 мільйона тонн, тоді як запаси Таїланду збільшилися майже вдвічі, до 10,3 мільйона тонн.

Попри збільшення обсягів виробництва, ринок залишається нестабільним через коливання цін, скорочення експорту з ключових країн та нерівномірний розподіл запасів. Внутрішня політика, зокрема підвищення мит, спрямована на збереження стабільності галузі та підтримку національних виробників. Однак глобальні виклики потребують комплексного підходу до вирішення проблем стабільності продовольчого ринку.