Минулого тижня побували в кількох районах області: в Білопільському, Тростянецькому, Великописарівському, Охтирському, Недригайлівському. Подолали більше семиста кілометрів. Ми хотіли зустрітися із нашими колегами, агротоваровиробниками цих районів, які обробляють землю, чи, скажімо, утримують фермерські господарства, створюють робочі місця, наповнюють бюджети усіх рівнів. Основна мета поїздок – поспілкуватися, обмінятися досвідом, вислухати їх проблеми, обговорити земельну реформу. На власні очі подивитися, в яких умовах вони працюють. Знайти відповідь, що необхідно змінити в державі, аби аграрний сектор економіки запрацював на повну потужність, що потрібно зробити, щоб цей вид діяльності мав ті ж самі умови, як і в європейських країнах.
Отже, систематизував спостереження:
- В Україні відсутня реальна підтримка сільгосптоваровиробників – для них є лише податки. Існуюча ж програма державної підтримки аграріїв працює поки лише на папері. А кредитні ставки в сільськогосподарському секторі - до 30% на рік без права на довгострокові кредитні угоди.
- В Україні немає паритетної ціни на тваринницьку продукцію. Виробництво знаходиться на рівні збитковості через низькі закупівельні ціни і низьку платоспроможність нашого населення.
- Подвійна реєстрація на договори оренди земельних ділянок, бо і до цього часу державою не проведена інвентаризація земель сільгосппризначення. Нерідко трапляється, що документи на певну земельну ділянку є одразу у декількох підприємців.
І в цей час керівництво держави замість підтримки пропонує відмінити мораторій на продаж землі і легалізувати «дикий» ринок із усіма непрогнозованими наслідками. Про роль корупції у цій справі ми вже обізнані.

facebook.com