З огляду на реформаторські ініціативи в Україні, створення кооперативів буде превалюючим напрямком розвитку аграрного сектора України, так як є найбільш економічно вигідним для малого і середнього фермера. Це підказує банківському сектору напрямок розвитку їх кредитних стратегій і продуктів, банки неминуче інтегруються в даний процес, пише в своїй статті аналітик компанії "УкрАгроКонсалт" Олексій Моргун.

Довгострокові програми співпраці банків і аграріїв, включаючи навчальні програми та програми підвищення ефективності, створення кооперативів, стануть поштовхом для потенційного зростання і розвитку. Фінустанови, які першими зможуть адаптуватися до нових викликів, розробити і впровадити такі форми співпраці, отримають найбільшу вигоду в майбутньому.

Фінансування є одним з основних факторів розвитку та зростання бізнесу. Для аграрного сектора фінансування є ключовим фактором, так як закупівля добрив і ЗЗР найчастіше відбувається раніше, ніж продаж наявного врожаю. Більш того, все більше число фермерів починає розуміти, що продавати урожай не на піку пропозиції - значить вигравати в ціні.

Саме тому фінансування розриву в часі між витратами на покупку ресурсів і надходженням виручки виходить на перший план. З одного боку, інвестиції в аграрний сектор - це довгі гроші. З іншого боку, вони обумовлені ризиками, починаючи від погодних і цінових, закінчуючи операційними, макроекономічними і політичними. В умовах різкого зростання ризиків, аграрії і банківський сектор прагнуть знайти нові шляхи співпраці та розвитку.

В основі кредитування аграрного сектора України лежить принцип: «Чим більше - тим надійніше». Втім, даний принцип є лише похідною концепції «економії на масштабі». Дана концепція передбачає підвищений інтерес до великих гравців, тому що вони мають можливість генерувати більше грошової маси. В Україні великі компанії є ще і більш прозорими і надійними. Звичайно, досвід кризи 2014 року показав, що не всі великі компанії обов'язково надійні. Однак це правило працює в більшості випадків.

При спілкуванні з представниками фінансових організацій все частіше чути словосполучення «продовження співпраці» і все рідше «пошук нових перспектив». Тобто, в даний час найбільші банки, будь то міжнародні гіганти, як ЄБРР або МФК, або українські банки, готові працювати тільки з аграрними компаніями більшого порядку. Вони надійніше, у них є заставне майно, мають гарну кредитну історію, і вони так-сяк захищені від валютних ризиків зростаючою часткою експорту у виручці. Це, без сумніву, не відноситься до всіх банків, багато з них продовжують робити спроби модифікувати свою стратегію. Однак і вони виставляють настільки жорсткі вимоги і настільки високі ставки, що знаходять лише слабкий попит на свої кредитні продукти.

У поточній ситуації акцент фінансування зміщений саме на великі аграрні компанії. Проблема такого підходу в тому, що кількість великих холдингів обмежена, а значить і ринок для банків обмежений. І звичайно, ще не всі зрозуміли необхідність пошуку нових стратегій, все ще існує надія, що все розсмокчеться і все повернеться в десяті роки ХХ! століття.

На тлі чергової новини про виділення найбільшому виробнику цукру в Україні чергового траншу ЄБРР, створюється враження замкнутого кола. Великі компанії ростуть, а малий і середній сегмент обходять увагою. Однак саме цей сегмент, за різними оцінками, виробляє від 70 до 80% всієї аграрної продукції. Таким чином, потенціал зростання саме в сегменті середніх підприємств найбільш великий.

Основним ризиком роботи з середніми і малими підприємствами є їх непрозорість. Непрозорість оціночної вартості основного активу - землі, з одного боку. Присутня також непрозорість звітності самих фермерських господарств, які, коли відсутні стимули до відкриття своїх фінансових показників (кредит не отримаєш в будь-якому випадку), а ризики показати високу реальну маржу, все ще просто позамежні.

Виходом з даної ситуації є різні форми укрупнення в аграрному секторі. Вони відбудуться або за допомогою укрупнення існуючих агрохолдингів (що сумнівно), або появою нових, або створенням кооперативів. Останній варіант - найбільш кращий, так як має на увазі не тільки розвиток малого і середнього бізнесу на селі, а й потенціал еволюційного росту до виробництва доданої вартості, замість сировини.

agronews.ua