Вітчизняний ринок страхування на даному етапі свого розвитку залишає бажати кращого. Майже у всіх сферах цієї діяльності якісь недоробки, недоумки тощо. Ось взяти хоча б автомобілістів – закон страхування вже набув чинності, але водії не торопляться страхувати своїх сталевих ”коней”. Що ж тоді можна сказати про аграрний сектор, який, як ведеться, не відзначається фінансовою спроможністю.

На сьогоднішній день в Україні нараховується 382 страхові компаній. Реально агрострахуванням займаються біля 30. У перспективі їх залишиться біля 10-15. Збитки сільськогосподарських виробників внаслідок негативного впливу стихійних природних явищ становили більше 600 млн. грн.. у 2002 році, та за різними оцінками від 1 до 1,5 млрд. грн.. – у 2003 році. Те, що сільське господарство одне із найризикованіших видів підприємництва, підтвердив, зокрема на Херсонщині, і минулий, 2004 рік, що став проблемним для такої овочевої культури, як помідори. Через надмірні опади та перепади температури повітря в липні, вай томатів у Херсонській області був на 10 % нижчий ніж у 2003 році. Ці дані доводять, що Україна знаходиться в зоні ризикованого землеробства. Реальне страхування у сільському господарстві становить лише 2-3%.

Чому так сталося і що треба зробити для того, аби зменшити ризики і врятувати аграріїв від розорення? Однозначної відповіді, яка б задовольнила всіх, фахівці поки що не дають. А все через те, що тривалий час у нас не приділяли належної уваги цій сфері. Лише останніми роками ця проблема набула актуальності, коли почали опрацьовувати належну нормативно-правову і законодавчу бази. Однак не можна сказати, що ці дії призвели до бажаного результату. Грошей у селян як не було, так і нема, а це, у поєднанні з високими тарифами, істотно обмежує їхню активність. До того ж селяни не надто довіряють страховим компаніям. Все це насамперед через незнання своїх прав і обов'язків, а також через страх проведення непрозорих процедур компенсації втрат. З боку страховика ж відчувається недостатність досвіду, необхідної інфраструктури для здійснення страхування в даній галузі. Багато фахівців твердять також про занадто високі ставки, особливо при страхуванні усіх ризиків одразу.

Сьогодні до послуг страхових компаній вдається лише невелика кількість сільськогосподарських підприємств. Щоб змінити ситуацію в бік розширення свого кола клієнтів, страховикам необхідно максимально спростити й зробити зрозумілішим і прозорішим механізм оцінки збитків і виплат відшкодувань. Для цього на селі слід проводити активну роз'яснювальну роботу. У законі ” Про державну підтримку сільськогосподарського виробництва” сказано, що страхування ризиків у цій сфері є не лише обов'язковою передумовою отримання позики, а й часткової компенсації з боку держави відсотків за сплачені товаровиробником страхові премії. Тобто навіть у тому разі, коли фінансова допомога від банку виробнику не потрібна, з держбюджету йому повернуть ину сплачених коштів. За даними інформаційного вісника ”Новий кур'єр”, нинішнього року на це вперше передбачено в загальнонаціональному кошторисі 54 млн. гривень. Але на даний момент поки що не затверджено відповідну постанову Кабміну, в якій розписано порядок повернення коштів. Але навіть після затвердження такого документа немає гарантії, що страхування в агросекторі набуде стрімкого розвитку. І проблема тут не лише в тому, що на селі процедура страхування не стала популярною. Скоріше річ у тім, що тут бракує фахівців і потужних компаній.

Існує також проблема забезпечення від великих ризиків або природних катастроф. Особливо жвавий інтерес ця тема викликає у представників обласних центрів гідрометеорології, які взаємодіють зі страховими компаніями і сільськогосподарськими підприємствами в момент врегулювання страхових випадків по страхуванню сільськогосподарських культур. Вчених і метеорологів турбують проблеми адаптації різних сортів зернових культур до умов сучасного клімату, який змінюється і спричиняє підвищення чутливості рослин до погодних факторів і, в результаті, впливає на вайність. У цьому зв'язку також зростає актуальність страхування сільськогосподарських культур від несприятливих погодних факторів, тому що зростає ймовірність весняних заморозків, ураганів, коливання середньодобових температур. Але українські компанії за це не візьмуться (не потягнуть фінансово). Тому в такому випадку вони пропонують альтернативний варіант – допоміжне плече держави. Але все не так просто. І тут, як завжди, чорною хмарою насувається інша загроза: якщо селянин знатиме, що втрати відшкодовуватимуть з бюджету, то ніщо не змусить його страхуватися. Інвестора теж навряд привабить такий ринок. Тому фахівці пропонують розбудовувати вітчизняну страхову систему за вже випробуваними у світі правилами. А саме, вона повинна складатися з двох частин (державної і приватної), щоб економічну доцільність поєднати з соціальною справедливістю. До того ж система має пропонувати різні види страхових продуктів: від базових до специфічних, які включають в себе широкий вибір послуг.

Така система страхування аграрних ризиків має шанс активізувати розвиток фінансового сектора України. Якщо вся ця система запрацює в потрібному напрямку, то на селі можна буде подолати багато соціальних проблем.

News.Elcomart agrinews.com.ua