Ведення бізнесу неминуче викликає значну кількість конфліктів інтересів. А тому постає необхідність альтернативних методів вирішення проблемних питань у цій царині. Однією з таких альтернатив слід вважати систему третейського судочинства

Принцип діяльності даних судів спирається на захист інтересів окремих особистостей, а не держави. Третейський суд являє собою недержавний орган, що утворюється за угодою конфліктуючих сторін для вирішення конфронтаційних питань. Чинним законодавством України передбачено дві форми третейського судочинства: на постійній основі та для вирішення конкретного спору. У випадку з „конкретним судом” сторони, що до нього звертаються мають право визначати порядок його формування і процедуру розгляду виникненного конфлікту. Після винесення судового рішення, суд „конкретного рішення” припиняє своє існування. Якщо ж звертаються до третейського суду, що діє на постійній основі, то суддів можна обирати зі списку суддів даного суду або навіть пропонувати інші кандидатури, якщо це передбачено регламентом.

Згідно із законами України „Про третейські суди” третейські суди не є державним органом правосуддя, їм підлягають не всі спори, рішення приймаються не від імені держави. Різниця між третейськими судами і судами загальної юрисдикції полягає у тому, що компетенція третейських судів не поширюється на всі правовідносини, що діють в державі, а рішення є обов'язковими тільки для сторін, що беруть участь у судовому процесі (звертаються до суду). Цікаво, що рішення третейського суду можуть бути як обов'язковими до виконання так і носити рекомендаційний характер. Принципова різниця між третейськими судами і судами загальної юрисдикції полягає в тому, що третейське судочинство базується на договірній основі, тобто розгляд справи розпочинається при наявності письмової угоди, в якій міститься обопільна згода конфліктуючих сторін на розгляд справи в даному суді. Третейські суди можуть розглядати спори як між громадянами, так і між різними суб'єктами підприємницької діяльності.

Постійно діючі третейські суди не є юридичними особами, а засновуються у формі структурного підрозділу свого засновника. Стратегію та спеціалізацію діяльності суду визначає його засновник. Діяльність третейського суду не вважається підприємницькою діяльністю. Всі грошові надходження пов'язані з діяльністю третейського суду перераховуються на рахунок засновника. В Україні третейські суди зареєстровані, як правило, при Торгово-промислових Палатах (ТПП). Наразі, в системі ТПП налічується 23 третейські суди. В цілому, на території України зареєстровано близько 70 постійно діючих третейських судів.

Як показує досвід і практика - в Україні ця система судочинства ще тільки на стадії становлення, хоча третейське судочинство є доволі дієвим механізмом. Наприклад, у США близько 80% всіх приватних спорів у підприємницькій сфері розглядаються за допомогою недержавних інститутів. Майже всі розвинені країни мають в своєму законодавстві акти, які регулюють специфіку вирішення питань даної сфери так званими третейськими судами. Також існує Закон „Про комерційний арбітраж”, на основі якого були розроблені Закони України „Про міжнародний комерційний арбітраж” та „Про третейські суди”.

Проте, попри популярність третейського судочинства, досі не вирішені питання щодо створення саморегулюючого органу в системі третейського судочинства. Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський з'їзд третейських суддів, який обирає Третейську палату України (ТПУ). Відповідно до Закону ТПУ є постійно діючим органом третейського самоврядування, який представляє та захищає інтереси третейських судів та суддів. Багато хто схильний вважати, що палата не стане провідником інтересів третейського судочинства, а навпаки перетвориться на інструмент тиску на суди. Зараз Спілка юристів України, Український Національний комітет Міжнародної Торгової Палати та Спілка третейських суддів України активно обговорюють моделі становлення третейського самоврядування в Україні. Останнім кроком у напрямку вирішення цього питання було проведення „круглого столу” із залученням цільової аудиторії третейських суддів та юридичної громадськості. За підсумками цього заходу були сформульовані рекомендації для організаційного комітету щодо проведення першого Всеукраїнського з'їзду третейських суддів та обрання Третейської палати України. Більшість делегатів (в тому числі і голова Всеукраїнської громадської організації „Спілка третейських суддів України”) зійшлись на думці, що ТПУ повинна складатись не менш як з 20 ів та Секретаріату. Розглядались і варіанти формування палати на основі представника від кожного регіону або групи регіонів. Необхідною умовою було також визнано створення регіональних відділень Третейської палати. agrinews.com.ua