Віктор Ющенко, перебуваючи в Івано-Франківську заявив, що в Україні не існує проблеми російської мови. Напередодні ж Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила рішення про призначення референдуму про надання російській мові статусу державної.

У зв'язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

"Чи існує в Україні проблема російської мови?"

Юрій Якименко (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

"Проблеми російської мови в Україні не існує. Існує в даний момент прагнення певних політичних сил підняти цю проблему, нібито існуючу, на рівень загальнонаціональної для того, щоби зробити її інструментом виборчої кампанії. З цією метою й з'являються такі ініціативи, як референдум про державний статус російської мови й таке інше. На мій погляд, Конституція України й закон про мови досить чітко визначають правові рамки функціонування мов, вони не обмежують можливості тих представників українського народу, які розмовляють російською мовою. Що стосується конкретних питань, які можуть існувати в певних регіонах, то, на мій погляд, вони мають вирішуватися саме на місцях місцевими органами влади, і питання підвищення статусу російської мови не є таким, що потребує нагального вирішення".

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

"Безперечно, що в Україні існує мовна проблема. З історичної точки зору, це обумовлено перебуванням України протягом довгого часу в державних утвореннях з іншими народами. Проблеми мовного порядку виникають у більшості країн, які утворилися шляхом сепарації від метрополій. Так, раніше мовна проблема була в Чехії та Польщі й досі мовні проблеми різного порядку є в таких країнах як Індія, Ірландія чи Латвія.

Але мовна проблема в Україні є кількарівневою. З одного боку є серйозна проблема з українською мовою, розвиток якої протягом тривалого часу стримувався через панівну роль російської мови спочатку в Російській імперії, а потім у СРСР. Українська мова і досі по суті не стала основною мовою в країні, яка дала їй назву. Українська мова досі балансує на межі виживання і тому потребує всебічної державної підтримки. Аналогічної державної підтримки в Україні, до речі, потребує й кримськотатарська мова.

Проблема російської мови в Україні іншого порядку, але наявність цієї проблеми так само не можна ані применшувати, ані спростовувати. Люди, які протягом свого попереднього життя користувалися виключно російською, поставлені нині перед фактом необхідності тією чи іншою мірою оволодівати ще й українською. І нехай з боку держави тиск щодо поширення української мови не такий вже й великий, все рівно значна частина українського суспільства відчуває на мовному ґрунті психологічний дискомфорт. А якщо є дискомфорт - значить, є проблема. Проблема посилюється багатьма чинниками: компактним розселенням російськомовного населення, переважно урбаністичним характером цього розселення, потужним культурним та інформаційним полем Росії, безперечно, зацікавленої у розширенні ареалу вжитку власної мови.

У такій ситуації мовна політика держави повинна мати набір не лише тактичних заходів (які іноді можуть призводити до протилежного результату), але й мати довгострокову мовну стратегію".

Володимир Маленкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

"Безусловно. Я в этом абсолютно убежден. Проблема русского языка есть и очень серьезная, это связано, прежде всего, с тем, что идет ускоренная украинизация всей системы образования, и за все годы независимости русское образование в большинстве регионов свелось почти к нулю. То есть, скажем, в 16 областях Центра и Запада Украины только 26 русских школ из 13 тысяч, а это 0.2%. Это нормально?

Нет, конечно, потому что людей, считающих своим родным языком русский, желающих получить образование на русском языке (право на что дает им Конституция), гораздо больше. Так что это только одна из проблем, а я еще много могу назвать. Но этих проблем как раз нет в Крыму и нет на Донбассе. В Крыму с русским языком все благополучно, даже, пожалуй, это единственное место, где желающих получить образование на русском языке меньше, чем русских школ, так что здесь все благополучно, как и на Донбассе.

Проблема идет по диагонали Харьков-Одесса и, конечно же, разговор о референдуме в Крыму - это не более чем пиар, и серьезного, на мой взгляд, ничего в этом нет. К сожалению, боюсь, Партия регионов сейчас попиарит эту тему, а, пройдя в парламент и создав коалицию с "Нашей Украиной" (что, скорее всего, произойдет), тут же забудет, как забыл в свое время Кучма. А с другой стороны, конечно же, неправ Ющенко, потому что он слушает советников, которые имеют заранее подготовленное мнение. Доказать ему это можно бумагами и фактами.

На мой взгляд, если бы Ющенко хотел стать лидером всей Украины и объединить ее, то мог бы найти компромиссное решение, которое не требует двух государственных языков, а которое позволяет сбалансировать ситуацию. Нужно принять новый закон о языках, потому что прежний принят еще в советской Украине, который оставляет статус государственного языка за украинским, а русскому, и всем языкам меньшинств (языковых меньшинств, а не национальных, - это важно подчеркнуть) предоставляет права в рамках Европейской хартии региональных языков и языков меньшинств.

Проблему можно решить и нужно решать, но надо, прежде всего, ее знать, потому что то, о чем говорит Президент - это свидетельство того, что проблемой этой никто в стране всерьез не занимается, все безграмотны в этом вопросе".

Іван Лозовий (президент Інституту державності і демократії):

"Ні, саме проблеми російської мови немає в Україні, тому що це насьогодні, напевно, домінуюча мова в країні, та мова, яку частіше можна зустріти у виданнях, у побуті. Є проблема окремих політичних сил - це донецький клан на чолі з Ахметовим, соціально-політичні сили в Криму - вони піднімають цю тему для дестабілізації ситуації в державі, для підняття настрою, я би сказав, деяких громадян проти існуючої влади".

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

"Пока в Украине ходит русский язык, будет и проблема русского языка, поскольку хождение русского языка означает, что это ходит не сам по себе язык, а это ходят люди с двумя руками, двумя ногами, с головами, которые еще к тому же и разговаривают на русском языке. Поэтому, до тех пор, пока будут существовать носители русского языка, будет возникать эта проблема.

Ее лучше всего решать, а не замалчивать, как это делает нынешняя власть. Для решения этой проблемы существует множество способов, один из них - это вступление в реальное действие Европейской хартии о языках - самый лучший, самый безболезненный способ. Хартия у нас ратифицирована, но не выполняется, и проще было бы просто выполнять ее, скрупулезно, без истерик, не дебатируя вокруг этого, без каких-либо политических эксцессов".

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби "Український барометр"):

"Конечно же, существует. И дело, во-первых, не в Крыме. Это политическая проблема: как только обостряется ситуация между Украиной и Россией, с одной стороны, и как только обостряется внутриполитическая ситуация в Украине или начинаются выборы, то фактор ущемления русского языка начинает активно использоваться политическими силами, как ориентируемыми на Россию, так и просто циничными и глубоко националистическими.

Этот фактор будет существовать всегда, потому что фактически двуязычие на Украине стабилизировалось и изменить ситуацию в ближайшее время ни в ту, ни в другую сторону не удастся. Другой вопрос, насколько и в каких формах возможно на Украине двуязычие? Это уже тема очень серьезных политических договоренностей и анализа. Ни то, ни другое пока не присутствует. Поэтому, по всей вероятности Президент имел в виду то, что конституционно этот вопрос как-то разрешен.

Но этого не достаточно, потому что двусмысленность, возникающая особенно на уровне регионов, является большой проблемой, потому что, с одной стороны все, кто хочет быть украинскими чиновниками, обязаны принимать правила ы и изучать украинский язык. С другой стороны, вне всякого сомнения, наличие такого мощного соседа и совместной с ним истории вообще снимает проблему, что может быть только украинский язык. Русский язык будет всегда присутствовать либо в средствах массовой информации, либо в виде культуры, в печатной продукции, либо в широких массах, которые никогда не перейдут на украинский язык.

И это касается не только восточной Украины. Проблема есть, и она будет актуализироваться каждый раз в зависимости от обострения ситуации в стране. Пока решения этой проблемы не видно".

Центр досліджень політичних цінностей