Коли до Вас звернувся Мельниченко с записами президента?

Настільки часто це питання виникало, і я настільки часто на нього відповідав, що варто далі не обговорювати цю тему. Це написано було мною ще у 2001 році в брошурі-версії «Історія одного вбивства». Це і в свідченнях, які я давав Генеральній прокуратурі, коли порушена була справа про записи. І інсинуації навколо самої теми розпочинаються саме тепер, коли через тиждень голосування.

І хотіли б нанівець звести діло Гонгадзе. А воно є. Існуватиме до тих пір, поки винні в цій справі – замовники, організатори і виконавці, стануть перед судом. Коли не будуть камуфлювати історію, коли не будуть робити закриті засідання з цього приводу. Достеменно зрозуміло, що переважна більшість населення України, перед нею треба відповідати повністю, даючи юридичні оцінки. Тоді, під час юридичних оцінок, ми повернемось до цієї теми. А поки нема про що говорити.

Про те, що це замовлений матеріал, оці матеріали, що прозвучали, ким це може бути замовлено?

Подивіться, кому це на руку. Мене це не цікавить.

Начебто Мельниченко надиктував Роману Купчинському те, що вийшло в «Українській правді». Це Микола говорить неправду чи фальшиві плівки?

Я з цього приводу звернувся до газети «Українська правда» з відкритим листом. І, поважаючи логотип цієї газети, де є профіль Георгія Гонгадзе, думав, що вони чи розмістять цього листа, і принесуть вибачення, але я буду мати справу з ними через суд. Але після виборів. В мене зараз немає часу займатися дурницями.

То це неправда написана і в книжці Цвіля, де написано, що ви начебто звернулися до Цвіля ще навесні, аби допомогти Мельниченкові виїхати за кордон?

Мені здається, що з цього приводу теж було достатньо інформації, коли Цвіль сам свою нечесність проявив. Коли він висловлювався, які гроші пропонували за книжку. Я недавно видав дві книжки віршів, і я знаю, скільки це коштує. І мені чогось ніхто не пропонував сто тисяч за цей матеріал, як він говорив. Тому потрібно сказати: «А кому ж це потрібно в Україні таке видання?» Я опублікував книжку самвидавом, на яку я вже посилався.

Про історію вбивства Гонгадзе так, як воно мені здавалося, і ніхто не пропонував мені платити за це. А якщо є структури, які можуть платити чи обіцяли Цвілю заплатити, то нехай мені пояснить, кого це цікавить. Ну, повірте, я не хочу зі штатними співробітниками Служби безпеки, які останнім часом переходили із рук в руки, вести дискусію, і, знаєте, від часу появи певного матеріалу, я з ним не спілкувався і не вступав у полеміку.

Серед ваших віршів, які ви написали, чи є присвячені виборам?

Я би не сказав. Було б досить примітивно, як для літератури, торкатися таких тем. А от загальнополітичних, проблем моралі, я б так казав, деякі речі, які можуть саме так класифікуватися. Там, до речі, є оцінка Майдану, як явища в Україні. Є пісня, написана з цього приводу. Є інші речі, які стосуються полеміки, якою повинна бути Україна. Що собою являє патріот.

Можете щось процитувати?

Ну, будь а. Наприклад, дискусії у відповідь на те, яким чином дехто вважає себе патріотом, а інших не вважає патріотами тому, що той вже попереду сказав, що він патріот, тому інший вже бути не може. То це, бачите, квота навіть не визначена, є монополія. Я відповідав їм, що з трибуни парламенту там же на столі, написавши на робочому місці те, що зараз процитую:

Я вам не вірю, блюдолизи, ви шубу з царського плеча
Носили б вічно. Міль погризла б за віропідданійший час.
Я вам не вірю, патріоти до найзручнішої пори.
Ви тільки «За», ніколи проти, аби не були: «Фас! Бери!»
Із ваших пащ скажена піна летіла б перша на своїх.
І на півзігнутих колінах душа у вас, і вічний гріх
Вам не дає спочити в злості. Брехня на брехні
Тічка зла. Від того захлиснулась совість, якби вона у вас була.
Я вам не вірю, бо спокута вас, сонцеликих не прийме.
А Україна муку люту за вас, перевертні, прийме.

Є багато таких речей, але в основному, це витрачати час на полеміку політичну в поезії немає сенсу, бо опоненти твої можуть не читати, а широкому загалу це, можливо, не цікаво. Цікавлять може такі більше загальносуспільні політичні теми про те, що є сьогодні навколо нас. І про те, які ми сьогодні, українці. Один із віршів там розпочинається словами :

А Ми такі, ні кроку без пророка,
Вказуючої царської руки.
І хоч туди не дивимось нівроку,
Бо нащо нам така-сяка морока -
Тай знову месії ждемо роки й віки.

А закінчується так:

Щоб стала європейською країна,
Їй треба українською ще стать.

Наскільки вибори виб’ють Україну з колії - у часі, і коштах, у роботі?

Треба завжди відповісти на питання, а що таке нормальна робота?

Коли перейматимуться виборами? Коли будуть всілякі суди, акції протесту...

Залежить від того, як громадяни будуть реагувати на власну потребу міняти щось у державі. Бо якщо продовжуватиметься те, що ми маємо сьогодні, робилося в Україні 15 років – робилася ліберальна політика, а не буде повороту до політики соціальної, то все це не має значення суттєвого. Навіть хто яким чином присутній у владі – хто більшість буде створювати, хто в уряді знаходитися, те ж саме.

А те ж саме люди бачать і в селі, і в місті, що це таке. Зупинені заводи, зруйноване виробництво, втрачені сучасні передові технології, безробіття масове, корупція, казнокрадство, хабарництво. Я думаю, що люди не хочуть в такій обстановці жити далі, і ми пропонуємо реальний вихід з ситуації. Якщо це цікавить телеглядачів вашого каналу і вас, то ми будемо про це говорити.

Ми будемо про це говорити детальніше

Я ж не про програму партії веду мову. Я сьогодні веду мову про те, що потрібно сьогодні людям. Я знаю, як нав’язують сьогодні в окремих регіонах питання мови, НАТО, ЄЕП і так дальше. Я хотів би звернутися: «Люди добрі, що ви гачки чіпляєте виборцям. Адже виборці інтересуються іншими питаннями. Це теж важливо, але це десь на п’ятнадцятому, шістнадцятому місці серед інших питань. Цікавить сьогодні робота, зарплата, соціальний захист, освіта, медицина, ситуація на селі.

Але ж в Криму хвилює питання мови. І у Харкові теж. Якщо рішенням міської ради там все-таки прийняли таке рішення, аби дати російській мові статус регіональної

Це приймали рішення хто? Давайте запитаємо. Депутати, які борються зараз за присутність у владі. От в Криму, проводячи дискусію на відкритому радіо-ефірі, я, спілкуючись із слухачем, на запитання: «Почему вы не боретесь за притеснение русского языка?», я його запитав: «Ви на якій мові зі мною розмовляєте?» – На російській. А я з вами? - На російській. На роботі якою мовою розмовляєте? – Російською. Вас звільнюють з роботи за те, що російською мовою розмовляєте? – Нет. У вас діти є? – Є. В якій школі вчаться? – В російській. Їх принуждають говорити на українській мові? – Ні. Вас із Криму виселяють за те, що розмовляєте російською?

А потім зйте, хто сьогодні печеться за російську мову? – Ті, хто мені сім років заважали включити питання в повістку дня про використання російської мови, де ця проблема знімається автоматично. Почему вы прислушиваетесь сегодня к ним. А вы посмотрели, что вы к морю сегодня в Крыму уже подойти не можете. Это те, кто вам сегодня навязывает вопрос о языке, хотят использовать ваши голоса, чтобы потом делать то, что делали до сих пор.

Хочете сказати, що це таке загравання з виборцями йде?

Це йде спекуляція для того, аби здобути зайві голоси. Вона не варта того. Вона виникає завжди перед виборами. Тому треба вирішити цю проблему без утисків для державної і для інших мов. Утисків стосовно людей, але так, щоб це не використовувати як приманку для збирання голосів. Треба вирішувати корінні питання, які означають життєву спроможність і умови для життя людей.

Як ви вважаєте, чи не буде ланцюгової реакції після Харкова в містах, де російськомовне середовище?

Навіщо ми будемо говорити на цю тему? Як буде, то буде – воно ж нічого не вирішує. Є проект закону, який я підготував ще сім років тому. Під час президентської виборчої кампанії не торкався тієї теми, бо це не тема президентська взагалі, це, знову таки, спекулятивна використана тема.

Я знову пропоную: «Давайте приймемо і знімемо проблему.» Тоді не треба ніяких референдумів проводити. Рада просто скаже: «От на цій території можна вільно російську мову використовувати крім державної». Російська, гагаузька, молдавська в Новоселиці на Буковині. Ну, які проблеми? Людина, це для неї рідна мова. Вона повинна користуватися нею в усіх її потребах.

Як буде використовуватися адмінресурс?

Значно менше, ніж раніше.

Може бути прикладом адмінресурсу указ президента, в якому він дає вказівку Міністерству фінансів контролювати фонди політичних партій, хоча це є функція ЦВК?

Інструментарій для цього повинен бути або в ЦВК, або в міністра фінансів, аби зайвих витрат не було. Мені здається, тут є що контролювати, бо в ЦВК нема таких можливостей. Наприклад, контролювати кількість біг-бордів. В тому числі «Нашої України», і Литвина блоку, і оцих сердечок по всіх усюдах в Україні. І на дорогах, і в містах особливо. Тут можна було б розібратися, чи вміщаються ці витрати в фонди с законом. І дати відповідь. Якщо він дає з цього приводу паралізувати Міністерство фінансів, він може це робити. Власне кажучи, це побажання президента, бо робити розпорядження з цього приводу він не може. Це Кабінет Міністрів, а не президент.

Чи не є застосуванням адмінресурсу те, що, наприклад, на біг-бордах і телероликах начальник Київської міліції в формі агітує за одну з партій?

Він агітує за себе як кандидат.

Але там символіка певної партії

Я знаю, що таке адмінресурс. Адмінресурс - це коли приїжджаєш в Констянтинівку Донецької області, в кампанії 99 року, а перед тобою закриті всі двері. Всі можливості озвучення, мітингу чи зустрічі не працюють. Коли закриті Будинки культури. А в мороз треба працювати на вулиці. Коли виходять замість оригінальних газет, «Сільські вісті», номери фальшивих газет один за одним, і кидаються в державну мережу зв’язку, і державою ж розповсюджуються.

Оце називається адмінресурс. Коли дають доручення з найвищого кабінету, кого за що підвішувати. Коли в частині військовій розповідають, яке досягнення велике, коли майор говорить, за кого голосувати, як відмічати бюлетені. А хто не так буде голосувати, то ми вживемо адмінзаходи. І коли керівник держави говорить губернатору: «Треба цього майора зробити полковником», і перевіряє, зробили чи ні. Оце адмінресурс. А те, що ми побачили в формі кандидата до міської ради в депутати, ну, так подивіться, як на людину, не дивіться на нього в формі.

Так можна представити його як кандидата, не використовувати його посаду, не використовувати його форму

Але він займає цю посаду. Виборець повинен знати про кого йдеться. Якщо він займає цю посаду, то нехай буде. Ми ж можемо прикладів привести скільки хочете, що я народний депутат, то я народний депутат все одно. Не говорити, що я лідер Соціалістичної партії, а всі знають і так, що я лідер Соцпартії.

Ну, з вами інша ситуація. Справа йдеться, коли люди є працівниками у виконавчій владі - міністри, тощо

Наші міністри, якщо займаються агітацією, пропагандою передвиборчою, вони у відпустці знаходяться. Наприклад, голова адміністрації Одеської у відпустці вже два тижні.

Але все одно його сприймають, як соціаліста. І керівником області, успішної області, бо з 24 місця перемістилась на шосте за рік по комплексу показників, очевидно, це говорить про якість роботи і не дарма. Зустрічаючись, наприклад, в Одесі з працівниками «Стальканату», це потужне підприємство, яке має вихід на європейських споживачів, робітники звертаються до мене: «Ми знаємо, що Василь Цушко у вас 12 по списку. Нехай залишиться у нас керівником області.

Бо ми вперше побачили порядну людину керівником області». Не дивно, бо він діє за прикладом: «Я і сам не беру, і красти не дам!» І тому йому вдалося з 3 мільярдів зборів до нього перевести цю цифру на 5 мільярдів. Хто б похвалився такими показниками? Думаю, що це якраз наслідок праці і виконання обов’язків керівника області, хоч він кадрів ще не підбирав. А я маю на увазі, що після цих виборів і на місцевому рівні, і на центральному рівні вплив Соцпартії буде значно потужнішим. І тоді ми зможемо такі принципи заводити скрізь.

Наскільки після цих виборів будуть віддаленими депутати від виборця через те, що пропорційна система?

Все залежить, від яких партій будуть ці депутати. В нас, наприклад, це не є проблемою, тому що в нас пропорційно представлені всі райони у центральний список. В нас пропорційно представлені з усіх регіонів не просто депутати, а організатори виробництва, які на власному досвіді довели ефективність своєї роботи. Але важливо також і те, що наш досвід спілкування із виборцями закладений ще в попередній період роботи. В тому числі від депутатів, які обиралися за списками.

Я можу навести приклад того ж Цушко, в Одеській області, Михайло Мельничук в Чернівецькій, Віталій Шумко в Дніпропетровській області провели зустрічей більше, створивши громадські приймальні, аніж депутати мажоритарники. Тому все залежить від того, наскільки партія зв’язана з виборцями, зв’язані і депутати. Якщо намальована зверху до низу, як політичне забарвлення мішків від політичних фінансових груп, то вона так і працюватиме.

То відкриваються ворота для покупки місця в списки партії?

Я думаю, що все залежить від самої партії. В нашій партії для цього немає ніяких потреб. Я вже говорив на початку, ми запропонували провідні місця в списках організаторам, які в складних умовах довели ефективність своєї роботи - зберегли робочі місця, створили пристойну заробітну плату, зберегли соціальні гарантії. Яскравий приклад - Володимир Семенович Бойко.

Ну скажіть, я повинен вимагати від нього гроші, щоб він зайшов в наш список? То я повинен просити, щоб він став в наш список, бо за ним підуть 300 тисяч виборців, які до нього ставляться з величезною повагою, бо він це заслужив. Такий Олексій Кунченко на комбінаті «Азоту» в Сєвєродонецьку, чи Анатолій Бугаєць генеральний директор «Турбоатому», чи Сергій Зимин.

Просто, коли була мажоритарка, то кандидати більше вкладали грошей в цей регіон, хотіли, щоб їх вибрали

Давайте не будемо наївними людьми. В що вкладали гроші і чиї гроші вкладали. Якщо з мажоритарною системою в минулих виборах з 225, які проходили в округах, близько 220 призначені попереднім президентом, і куди давалися гроші, мене в даному випадку не цікавить, але вони не йшли людям ці гроші, хіба ж то на покупку голосів, але це копійки, які потім відбивалися цими ж людьми.

То сьогодні ратувати за повернення такої системи не можна. Видно є недосконалості в цій системі, її можна було б вдосконалити. І про це говорити, це не зовсім цікаво людям. Але ми вже обирали парламент за пропорційною системою. Зверніть увагу, якщо говорити про 300 мільйонерів, то вони не в списках партійних були, а в мажоритарних округах. От в чому особливість зміни самої системи. А потім я хочу сказати: що значить закриті списки?

Ми свої списки не ховали ні від кого. Я проводив з’їзд в присутності більше 90 представників засобів інформації, говорив про кожного з кандидатів, давав йому оцінку. І після того відразу публікували ті списку, тоді як наші конти називали десятку закриту, а потім проводили і дальший бізнес-план. Якщо виборці сумніваються в цьому відношенні, а вони мають підстави сумніватися, то нехай голосують за представників Соцпартії. У нас немає прихованих, крутих таких дальше. В нас люди, які будуть відстоювати ваші інтереси.

Тільки не агітуйте!

Я не агітую. Люди і так будуть голосувати за соціалістів.

Запитання з Києва, Ніна Іванівна: Зараз у суспільстві багато дискусій про соціальну направленість політики. Я знаю, що вами особисто і вашою фракцією багато зусиль докладено для того, щоб прийняти закон про соціальний захист дітей війни, пенсіонери, діти, особливо малозабезпечені, з нетерпінням чекають на цей закон. І взагалі, чи він буде працювати?

У Вишневому сьогодні, зустрічаючись громадянами, я змушений був на нього відповідати. Я вважаю, що всі пам’ятають перипетії по поводу прийняття бюджету. Дискусія розгорялася саме навколо цього закону, і ми не голосували за бюджет до тих пір, поки не були включені відповідні статті фінансування норм закону. Вони стосуються частково закону, і передбачено близько 800 мільйонів гривень на ці потреби. Потім, ви знаєте, були вже зміни в самому законі, двічі приймалися про внесення змін до підписаного президентом закону, двічі президент накладав вето, і після подолання вето нарешті кілька днів тому він його підписав.

Це означає, що з нинішнього року з 1-го січня, враховуючи 1 січня, ті, на кого дія закону буде розповсюджуватись, будуть на 25% менше платити за комунальні послуги, а компенсації відповідні будуть із центрального бюджету у вигляді субвенції йти на місця у ті ради, для того, щоб проплачувати відповідним службам, комунальним службам за таку недоїмку. Таким чином, в цій частині, а також відносно безкоштовного проїзду дітей війни, закон починає працювати. Після півріччя, за підсумками роботи півріччя, доручення уряду розглянути питання про фінансування інших статей. Поглянемо, як це буде робитись.

Запитання з Києва, Андрій: Для многих государств Европы первой ступенькой в ЕЭС было вступление в НАТО. Ваша же политическая сила имеет совершенно другие взгляды. Вы уверенны, что нам удастся избежать ситуации вступления в НАТО?

Я не договаривался с президентом Австрии по поводу использования в качестве аргумента его высказывание, но, действительно, встречаясь с ним 2 года назад в Вене, он сказал так, Хайнц Фишер, президент Австрии, он сказал так: вступление в НАТО никоим образом не содействует во вступлении в ЕС. З цього приводу я хочу відповісти на ваше питання таким чином. Треба відкинути просторікування про цю перспективу, а аргументів досить.

Турція уже в НАТО з початку його створення, але не в ЕС до сих пір. І протилежного змісту є приклади. Немає ніякого відношення одне до іншого, а про НАТО взагалі зараз, мабуть, говорити не варто було б, особливо, коли ти подивишся в контексті реклами, де пишеться там, одна політична сила: НАТО – ні, ЄЕП – так, російській мові – так. І от я піднімаю стенограму і бачу, як вони там голосували з «Нашою Україною» і Партією Регіонів за вступ в НАТО в 2002 році і двічі в 2004 році. То я хотів би запитати, коли вони щирі?

Чи коли голосували, керуючись мабуть своїми одними інтересами, чи тепер, коли ідуть на зустріч із виборцями? Я думаю, що людям брехати не треба. Ми виступали послідовно, що Україні нічого робити в НАТО, а НАТО до речі не дуже чекає Україну. Це я кажу відверто, бо я це саме говорив у Брюсселі в вищому керівництві самої організації НАТО, говорив це в Сполучених Штатах Америки і не приховую своєї позиції. Нам треба розробляти нову систему безпеки і співробітництва в Європі. А тоді будемо повертатися до цих проблем.

А треба, по-вашому, дізнаватися думку населення, чи через референдум дізнаватися, чи хочуть люди, щоб Україна вступала до НАТО?

Щоб зачіпку зробити під час виборів, можна говорити про референдум. Ну, кому не ясно. Елементарна соціологія свідчить - 70% проти. То навіщо референдум проводити?

Але і соціологічні опитування свідчать, що і багато людей не розуміють, про що йде мова, які там плюси, які мінуси для українців пересічних

Люди все розуміють. Не треба думати, що політики розумніші від народу. Люди добре розуміють. Я міг би сказати, близько 32 мільярдів доларів треба використати на приведення нашої військової потуги до стандартів НАТО. Якщо нас хочуть узяти в НАТО, якщо хочуть, умовно уявимо собі таку ситуацію. Чому не куплять наші літаки АН-70? Це кращі військово-транспортні літаки. Чому не куплять найкращі в світі танки, наші танки? Буде демонстрація. Ми людей будемо піднімати.

Я веду до того, що не достатньо роз’яснювальної роботи серед населення стосовно цього

Роботи роз’яснювальної вже було достатньо зроблено. Якщо треба людей переорієнтувати, виходячи з даних обставин, можливо таке існує, то треба це робити послідовно, а не говорити, що ми визначилися, ми йдемо в НАТО. Хто визначився? І тоді відповіді треба давати на ці питання, хто визначився.

Запитання з Києва, Ігор: Я слышал, что Социалистическая партия провозгласила лозунг «Построим Европу в Украине». Вы не моли бы шире это разъяснить?

Можно провозглашать декларации. Вот мы движемся в Европу, можно дату назвать, когда мы будем приняты в ЕС. Можно провозглашать другой вектор развития Украины. Я хочу, чтоб мы здесь нормально жили. Вот наши люди, побывав в Европе, не по собственной воле, а потому, что надо было спасаться от безработицы, от безденежья, от безысходности, миллионами работают сегодня в странах Европы. И они убедились в том, что там люди живут действительно лучше.

И по уровню благосостояния, и по защите прав и свобод, по подконтрольности власти гражданину. В чем причина такого состояния? Во-первых, там другая модель управления. Мы эту модель отразили в политической реформе и движемся к ее воплощению в Украине. Это не просто, ми это обеспечим обязательно, пусть, пройдя определенные трудности, но и сама модель хозяйства другая. Я думаю, что люди прекрасно понимают, что если мы эту модель управления и модель хозяйствования, то есть социальный переворот обеспечим в Украине, тогда мы у себя сделаем те стандарты жизни, которые на равных позволят нам общаться с Европой.

Надо сначала построить Европу в Украине, а не заявлять о каких-то движениях в одном или в другом направлении. И тогда мы будем другими субъектами международных отношений, тогда по-другому с нами будут считаться, что, прежде всего, меня интересует, с нами, с властью, с государством по-другому будут считаться наши граждане, потому что они будут чувствовать себя здесь достойно. Это можно сделать, этим надо заниматься, этим обязаны заниматься политики. В этом смысл лозунга «Построим Европу в Украине».

Запитання з Києва, Тетяна Ільїнішна: Я очень сочувствую Социалистической партии, вернее «прихильниця» социалистической партии. И знаю, что Соцпартия занимает 4 министерства, точнее 4 министра социалистов. Как вы считаете, после выборов увеличится портфелей, и на сколько?

Наша партія здатна сьогодні запропонувати кілька кандидатур на посаду прем’єр-міністра, і на посади міністрів, але все це залежить, наскільки ви будете переконливими перед своїми сусідами, знайомими, близькими, перед тими, хто до вас прислухається, аби агітувати за Соціалістичну партію. Я не можу зараз агітувати, оскільки передача пряма і я розумію, що певною мірою в мене перевага перед тими, хто займає іншу позицію.

Але думаю, що ми крім тих міністерств, які сьогодні перед началом знаходяться, або під впливом соціалістів, які до речі, відрекомендували себе, що ми професіонали в Кабінеті Міністрів, і тому ми сьогодні будуємо виборчу кампанію на звітах про ту роботу, яку роблять люди, представлені нами у владі і ті активісти, які організовують людей на захист їх інтересів. Я б хотів сказати, що ми будемо претендувати обов’язково на міністра промислової політики, бо ми будемо мати у своїй фракції найкрупніше промислове лобі авторів програми розвитку промисловості України, яка пройшла у всіх регіонах і захищена на з’їзді промисловців минулої неділі.

Я ю, що це повинна бути державна програма, її реалізація передбачає створення багато мільйонів робочих місць, створення відповідного інвестиційного клімату, створення інвестицій, повернення нашої трудової міграції й багато інших речей. Тому я кажу зараз про 4-5 чи більше міністерств, називаючи всі, крім одного, яке обов’язково ми будемо відстоювати. Очевидно так само, як міністерство освіти, керівника Фонду держмайна і т.д. Але то ми побачимо після виборів, бо все буде залежати від того, який процент буде підтримки нашої партії на виборах.

А у парламенті ваша партія претендуватиме на які посади, на які комітети?

Відповідні комітети у парламенті, тому що практика свідчить про ефективність такої роботи, коли і комітет, і виконавче відомство представниками однієї політичної сили і немає різних тлумачень, підходів, тоді скоріше проходять законодавчі акти, і цю практику треба відстоювати. Я ю, що і комітет з промислової політики, так само, як і аграрної політики, освіти, контрольних питань з періодизації.

А на посаду спікера претендуватимете?

Я думаю, що це не проблема. Ми почали розмову говорити про посади, але і мене, і партію в цілому не посади цікавлять. Нас цікавить система роботи. От створенню цієї системи присвятили багато років боротьби, і ми її доведемо до логічного завершення. Буде потреба порадитися із виборцями, і з вами зокрема, і ми прийдемо, порадимося, як вирішувати цю справу.

Запитання з Києва, Юрій Миколайович: Соціалісти, які будуть обрані у парламент, яким чином і як вони будуть вирішувати проблему забезпечення незахищених верств населення житлом? Чи будуть якісь принципові шляхи вирішення, розв’язання цієї проблеми?

Дуже болюче запитання, бо чим далі громадяни переконуються, що будівництво житла ніяким чином не стосується їхньої перспективи. Бо ми бачимо, місто Київ на вторинному ринку житла, витісняються корінні кияни на околицю Києва, а сюди приїздять люди...

Але кажуть, що ціни вже в Києві більше, ніж в інших європейських столицях?

Про ціни ми можемо окремо поговорити, бо, власне, це і є частиною відповіді на питання Юрія Миколайовича. Справа в тому, що треба поділити житло на кілька категорій: недороге житло для молодих сімей повинно будуватися, як соціальне житло, дальше зобов’язати всіх суб’єктів і забудовників і замовників, щоб частина житла йшла на розподіл по будь-якому місту, Київ у тому числі, щоб ми повернулися до форми, яка була за радянських часів, 11-14%, а можна і збільшити. Далі треба запровадити порядок виділення земельних ділянок на конкурсній основі таким чином, щоб не було монополістів, в тому числі і в Києві. І щоб тендер на виділення земельної ділянки дав можливість до казни міської збирати таку суму грошей, за рахунок якої можна здешевлювати житло.

Адже сьогодні хмарочоси будуються не тому, що нова технологія появилася, а тому, що земельна ділянка дуже дорого коштує, яка входить у вартість житла. І дає надзвичайні прибутки тим, хто цим житлом розпоряджається. Але чи громадяни, які є власниками всього того, що належить території міста, в тому числі землі, чи вони мають від того вигоду? Очевидно, ні. В нас є напрацювання з цього приводу, є цікавий досвід, в тому числі в Одеській області. Я говорив про Василя Цушка в інших областях і регіонах, ми цей досвід сконцентруємо. Я думаю, що запропонуємо конкретну програму, як іти на зустріч людям при потребі поліпшити житло, як поліпшити умови або створити умови для молодої сім’ї і таке інше. Це треба робити обов’язково.

Ваша думка щодо хрущьовок? От Москва вже їх позбулася. Що ви думаєте з цього приводу?

Треба подивитися, яким способом. Я знаю технології, як це приблизно робилося, і я тільки проти авантюр, які тут проголошувалися. От ми давайте будемо будувати такі, переселяти насильно, хочуть, не хочуть.

Треба спочатку збудувати житло на цьому місці, запропонувати людей відселити в краще житло, а потім можна знову все те перебудовувати, робити зовнішні ліфти і як завгодно перебудову робити, бо я розумію, що хрущьовки збудовані в престижних районах і сьогодні тих, хто виступає з такими ініціативами цікавить більше земля і місце для забудови, тобто бізнес особистий більше, ніж інтереси інших людей. Це правда.

А можна, в нас є резерв для того, щоб можна було це зробити. А там біля Маріїнського палацу зводиться будинок, де 1 метр коштує 8-12 тис. доларів. Туди можна переселити людей з хрущьовок. Сказати, ви живете. Тепер починається уже старт, переміщати, будувати. Я не думаю, що хтось би погодився з тих, хто ту технологію пропонував. Але можна шукати варіанти і по цьому варіанту, і по інших. Сам по собі підхід виправданий, тому що житло мо застаріло.

Але це стосується не тільки хрущьовок. А 60-70 роках панельне будівництво, яке взагалі реконструкції не піддається, як там буде? Очевидно, цей метод потрібно було б використовувати. В будь-якому разі метод, який сьогодні використовується при зведенні житла, він більш прогресивний, і, очевидно, ним треба користуватися. Але, знову ж таки, треба не ущемляти інтереси тих людей, що живуть у старому будинку.

Запитання з Києва, Андрій: Я слышал, что ваша партия провозгласила лозунг «Бесплатное образование молодежи». Как вы планируете воплощать это в жизнь?

Я радий, що площа задає гострі запитання. Це означає, що ми працюємо в руслі необхідному, бо все це метод нашої діяльності політичної, і в тому числі наших представників у владі. Я ю, що можна через досвід роботи міністра освіти й науки Станіслава Ніколаєнка відповісти на це питання. От погляньте, за 1 рік його роботи на 15% зріс прийом молодих студентів, абітурієнтів за державний кошт, підвищено зарплати вчителям і в сільській місцевості, викладачам в ВУЗах, зросли дещо стипендії. Вперше за 15 років виділяються кошти на будівництво студентського містечка в Києві, долучаються місцеві кошти для зведення таких містечок в обласних центрах.

Наскільки зменшилося хабарництво в освіті?

Введена система тестування, яка витіснить взагалі хабарництво під час складання вступних і перехідних іспитів. Це надзвичайно важлива тема, тому, я ю, таким шляхом треба рухатися. Але це не стільки ініціатива соціалістів, ініціатива соціалістів полягає в тому, щоб виконати вимоги Конституції. Конституцією передбачена безкоштовна освіта, і вона повинна бути забезпечена в Україні.

Запитання з Софіївської площі, Михайло Грім: Чи будете ви допомагати своїм захисникам, які виступали в акції «Україна без Кучми» і мають таланти в галузі мистецтва. Я хочу, аби ви написали слова на мою пісню. Я вчора отримав перший приз на Карооке на Хрещатику

Соціалістична партія завжди підтримувала талановитих людей, в міру своїх можливостей. Якщо зти, перше видання творів Шевченка за роки незалежності здійснено при підтримці Соціалістичної партії, сьогодні це раритетне видання - «Давидові псалми». Так само ми сприяємо виданню сьогодні деяких речей тими літераторами, яких забули і влада і спілка.

Ясно, що в нас немає таких коштів. Ми просто просимо людей грошовитих, аби вони підтримали цих людей. Є таланти, які треба підтримувати. Сказав, здається, Кузнєцов: «Талант надо поддерживать, бездарности прорвутся сами». Якщо ви відчуваєте в собі таку здатність працювати, або що, будь а, є збірки моїх віршів. Будь а, пишіть. Сьогодні вже більше 30 пісень вже видано. Займали перші місця на конкурсах минулого року, позаминулого року. Можливо, це започаткує співпрацю в нас. Подивимося. В будь-якому разі я вважаю, що таланти повинні мати підтримку держави.

Звичайно, тут не тільки спонсорством треба обходитися, я ю, що це буде якраз те, що нам потрібно. А ще хочу такий приклад привести. При, скоріше, мій підтримці соціалістів вперше в Україні зроблено нормальний художній фільм «Помаранчеве небо». Подивіться на цей фільм. Я дивуюся, за три тижні подивилося більше 120 тисяч глядачів. Такого не було в прокаті ще випадку. В тому числі американські трилери, бойовики, які гриміли по всьому світові. Люди йдуть, йде молодь, тому що там правда про людські почуття. А з іншого боку, ми шлях показуємо, що не обов’язково витрачати тільки бюджетні кошти.

Можливо тому, що самі були свідками цих подій? Вони можуть це подивитися і порівняти

Я ю, що так. Але мова йде не про події на Майдані. Мова йде про події в душах людей, молодих людей. Це в якійсь мірі така ична мелодрама, але вона, на мій погляд, добре сприймається людьми, бо сама добра своїм духом.

Запитання з Софійської площі, Микола: В майбутньому парламенті з якими силами ви б вступили в коаліцію?

Дуже складне запитання, Миколо, я сьогодні не можу відповісти на нього повністю. Я тільки можу сказати одне – коаліція буде міцною і надійною, якщо в основі її буде Соціалістична фракція. Хоч би тому, що всі інші, хто претендує сьогодні на входження до ВР, вони по суті представляють ліберальну політику, ту політику, яка довела країну до того стану, в якому вона зараз знаходиться.

А зробити треба соціальний поворот. Поворот інший, такий, як здійснюють наші партнери по Соцінтерну в Швеції, Данії, Голландії, Бельгії, Австрії, інших країн. Поки цього не буде зроблено, життя не буде краще. Я більш ніж певен, що коли соціалісти будуть основою коаліції, тоді ми зможемо погасити особисті інтереси тих, хто сповідує ліберальні інтереси. Бо там суб’єктивний, власний інтерес стоїть вище інтересу суспільного.

Але правильно створити таким чином, щоб і суспільне для них більше важило, ніж сьогодні. І тоді це буде надійна більшість. Хто буде входити туди? Ясно, що було би ідеалом, щоб ті люди, які представляли Майдан були у більшості. Але цього не станеться. Можливо, з тієї біди можна і позитив винести. Можливо, вдасться штучно пропагований, нанесений і підтриманий розкол між сходом і заходом здолати. А я можу з переконаністю говорити, бо я об’їздив всю Україну.

І в Донецькій області, і в Львівській люди хочуть жити краще, а живуть погано і там, і там. Тому, я думаю, що немає тут проблеми. Якщо приєте, що коли на Майдані люди сходилися з усієї країни, і, переважно, розмовляли там російською мовою, не виникало мови ні про розкол, ні про сепаратизм, ні про що інше. Люди хотіли, щоб правда торжествувала, щоб їх не дурили, щоб поважали як людей. Я думаю, що оці начала, якщо покласти в основу коаліції парламентської, то можна її створити. Ясно, що виписавши при тому, які речі можуть бути компромісними, а якими та чи інша партія не поступиться. Якими можна просто знехтувати і поставити на пізніше.

А як ви думаєте, альянс в парламенті буде однокольоровим?

Мені важко сказати. Те, що біло-голубим не вдасться зробити, я можу спокійно на це дивитися. Те, що помаранчевим теж не вдасться зробити.

Якщо в коаліції буде Партія Регіонів, ви ввійдете туди?

Я не хочу нікуди входити. Я хочу, щоб до нас ввійшли інші. І знаю, як це робити. І давайте подивимось, почекаємо виборів.

А до виборів буде створена коаліція?

Звичайно ні. Можна навіть не пояснювати. Можна займатися різними трюками пропагандистськими, але від цього нічого нема. Я знаю, що одна сила політична, її керівництво виступило в односторонньому порядку з підписанням угоди. Розуміючи, що це піар-хід. В односторонньому порядку нічого не підписується А на наступний день, а я тоді б Бельгії був: «А чого ви не підписали, бо ця політична сила вийшла з коаліції?». А я кажу: «То вона вже давно вийшла, а ми не входили». Ми підтримали персонально Президента Ющенка, як умову зміщення попереднього режиму і без того не вдалося б зробити. І зміни Конституції, що теж не вдалося б зробити. Ми виконали стратегічне завдання. Попутно там виведення військ із Іраку не продання землі, тощо. Але це основні були. Ми вирішили.

Я вважаю, що ми маємо право претендувати і на участь в більшості і не тому, що так діяли, а тому, що ми боролися за правду, справедливість. За соціальну справедливість. Весь час від початку створення партії. І були в опозиції не мальованої, як зараз дехто заявляє, а що значить бути в опозиції в авторитарній владі, коли гинули наші люди, коли виганяли людей з роботи, коли викручували руки молодим, коли не давали вчитися студентам. Коли кар’єру псували людям. Я знаю, про що веду мову. Тому я за соціалістичний розвиток України.

Запитання з Софіївської площі. Сергій: Зараз вступила в силу політична реформа. Не всі зараз розуміють, в чому перевага. Поясніть?

Я постараюся коротко, хоча це непросто. Мені приємно, що цікавиться така інтелігентна людина, як ви. Мені здається, що я десь, чи в театрі вас бачив. Мова йде ось про що. Система попередня авторитарна завжди вироджується в диктатуру. Не можна її залишати, бо наслідки завжди однакові в різні епохи, в різні часи, при різних політичних партіях закінчувалися однаково – тортурами, репресіями і нехтуванням прав людини. Тому ми обираємо європейську модель управління. Коли на верхньому рівні влади в Президента, уряду і парламенту, є сильні повноваження, але вони збалансовані, врівноважені.

І парламент і уряд зв’язані відповідальністю. Не може працювати неефективно, бо піде у відставку, не може працювати неефективно ВР, якщо вона формує ефективний уряд. І тепер ми даємо Президенту більше повноважень, три підстави замість однієї, коли він може розпустити парламент в такому випадку. Але вся мета цієї реформи полягає в збільшенні повноважень місцевих органів, в самоврядуванні. Не адміністрування на місцях, а самоврядні функції. Будуть ліквідовані місцеві адміністрації я маю на увазі районні, зміняться функції обласних адміністрацій, але всі питання, що турбують людей – вони сприймають владу, сприймають державу через вирішення тих питань, що їх хвилюють.

Як мати роботу, зарплату, які податки платити? Як платити комунальні послуги? Як можна розвивати свою справу? Як взяти в оренду комунальну власність? Як взяти в оренду, або виділити землю для забудови? Як кадрові питання вирішувати на місцях? Всі ці питання будуть вирішуватись органами місцевого самоврядування влади і їх виконкоми. Принципова відмінність і вона добре потім гармонізує з тим, що робиться в центрі. Я добре знаю, це не всім подобається, але ми здійснимо це обов’язково. Там не все гаразд буде зразу, будуть труднощі...

А які є мінуси в Президентсько-парламентській республіці?

Мінуси є в кожній системі. Важливо, щоб традиції запроваджувалися саме демократичні і щоб в усіх було бажання робити на користь людям. Ми це будемо проводити. Наші фракції будуть добиватися на всіх рівнях влади. І вони будуть проводити саме таку гармонізацію інтересів людей і можливість цієї влади.

Інтереси регіонів, я маю на увазі територію і інтереси центру. Я думаю, що це саме те, що потрібно людям, а потім ми за взірець маємо європейську модель управління, чи в Польщі, чи в Австрії. Австрія ближче. Тому що досвід величезний, сторіччями запроваджувався. І ми можемо подивитися, як там зроблено і зробити в нас у себе. Ми і пропонуємо так робити. Давайте не винаходити велосипед там, де він є давно.

Запитання з Софіївської площі. Євген: Я воїн-інтернаціоналіст. Я хочу знати, що нас чекає, чи стане знову питання про зняття пільг для афганців?

Я хочу вам сказати, що вся громада воїнів-афганців, особливо політична сила, яка їх об’єднувала, сорока тисяч ів партії Свіча прийняли на з’їзди рішення, самоліквідувалися і прийшли в соціалістичну партію. І якщо б я навіть не хотів чого робити, то мені тепер підкаже Сергій Червонописький, який зараз керівник цієї організації і знаходиться п’ятим номером в нашому списку. І ще кілька ваших представників. І всі представники в п’ятірках обласні ради, в міські влади входять ваші. Тому і на місцевому рівні і на центральному рівні, ми будемо добиватися ваших інтересів. Ви можете бути спокійними.

Ми будемо відстоювати відновлення Комітету відповідно в Кабінеті Міністрів, всіх пільг передбачених законодавством стосовно воїнів-інтернаціоналістів. А те, що сьогодні ви злилися і ваші активи за ініціативою Сергія Червонописького в одну потужну організацію, то тільки плюс. Це буде захист інтересів і воїнів-інтернаціоналістів, і ветеранів Великої вітчизняної війни, і взагалі ветеранів. Я думаю, що це колосальна справа, що вже зроблена і буде підкріплюватися, і супроводжуватися відповідно законодавчо.

Наскільки демократично і чесно пройшли вибори б Білорусії?

Я ю, що не моя справа робити оцінки виборів в Білорусії. Там були спостерігачі. За сумою цих оцінок ми будемо робити свої висновки. Що в мене не викликає сумніву, так це що білоруси свідомо обрали Лукашенко Президентом. Я вже говорив, що буде 82,83%.

Там нема ніякої фальсифікації, дійсно такі результати?

Мабуть якийсь адмінресурс, можливо, й був, я про це не кажу, бо не знаю конкретної інформації, але це що дійсно воля білоруського народу – це дійсно.

Чи можлива в Білорусії революція опозиції?

Думаю, що для революції, це класики сказали, що треба, щоб верхи не могли, а низи не хотіли.

Там зібралися люди на площі?

Такий відрив голосування не можна забезпечити тільки адмінресурсом. Тому думаю, що опозиція має право на відстоювання свого бачення. Але проти волі народу виборців очевидно там нічого зробити не вдасться. Думаю, що буде розвиватися ситуація і згодом устрій буде демократизуватися.

Але це справа білоруського народу. І це наші сусіди, яких не обирають, вони такі є. І сьогодні треба просто привітати Лукашенка з а перемогою, яка була прогнозована і ним, і не тільки ним. І побажати успіхів опозиції. Нехай вона діє, нехай розвиває демократію, свободу слова і таке інше.

В Україні будуть фальсифікації на виборах?

Можливо будуть, але це не буде мати вирішального впливу на результати.

Вже є інформація, що до Харкова привезли кілька сейфів з підробленими бюлетенями і так далі?

В нас же є прокуратура, є кому займатися. Це порушення прав людини в такому ключовому праві, як в галузі свободи права голосувати, виражати свою волю, приймати участь виборах. І є люди, які повинні за це відповідати, зарплату одержують між іншим. Нехай з’ясують, поставлять питання і все.

П’ять відсотків людей, які мають право голосу, не зможуть проголосувати в країні, оскільки вони не зареєстровані, не мають прописки. Наскільки це суттєво вплине на результат голосування?

А хто називає цифру 5%?

Їх називає ЦВК.

ю, що можна сьогодні скористатися законом, де викладено порядок захисту тих людей. Але не можна не зважати на права цих людей, проте треба теж підказати, що треба вирішувати ці питання, які визначають своє громадянство і таке інше. Якщо стосовно тільки цього питання, то можна сказати так, що вони не розташовані в одному районі, в одному місті. Вони по всій Україні. Тому вони так само впливатимуть на позицію всіх політичних сил і партій.

Але вирішальним для проходження в парламент є процент тих, хто прийняв участь в голосуванні. Виходить, що неучасть кількості виборців в голосуванні, хоч це є певною мірою незабезпечення їхніх прав, вона тем не менше не змінює конфігурацію самих виборів. Бо там принцип мультиплікатора спрацьовує. Якщо не всі взяли участь в голосуванні, то все одно, партії, які взяли участь в голосуванні, в парламент користуються принципом мультиплікатора, або бонусу і поділяють решту місць.

На Майдані на день виборів вже забронювали місце деякі з партій. Чи є у вас своє місце і чи можливий Майдан-2 в день виборів?

Треба не дискримінувати поняття Майдан перш за все. І це піар-хід. Ми не планували нічого в цьому напрямку, а відомо, що без соціалістичної партії ніякий Майдан не відбудеться. Бо його треба розпочати не в 2004 році, а в 2000 році. Коли наших людей буквально намагалися знищити. Коли морози в такому на такій негоді стояли намети не для декорацій, а люди там жили, трималися. Коли з Житомира 200 чоловік 120 кілометрів пройшли, аби підняти киян: «Подивіться, що робиться – неправда, брехня!» А вже фальсифікація 99 року була більшою, ніж фальсифікація 2004 року. Тому я вважаю, що щось подібне повторити навряд чи вдасться.

Якщо зараз піднімати людей на акції протесту, люди піднімуться?

Хто буде піднімати і кого будуть піднімати? Давайте дамо відповідь на це питання. Сьогодні я не скажу і ви не скажете, навіщо говорити тему, де немає предмету?

Як довго після виборів триватиме так званий «разбор полётов»?

Боюся, що на це запитання ніхто не дасть відповіді. Якщо ми будемо мати потужну фракцію в парламенті, тоді скоріше ці питання владнаються. Якщо легковірні вдадуться на заходи, на фотографії, чи там підняті руки, чи графіки, чи мотузки, що зв’язуються і не будуть думати про суть питання, що це всі представники однієї тутешньої течії – ліберальної, яка і привела Україну до такого стану. Тоді нехай люди вибачають. Доведеться спостерігати за відповідними колізіями. Але хочеться вірити в мудрість нашого виборця опосередкованого. І він зродить правильний вибір. Я не кажу за кого голосувати, вони і так знають.


В Придністров’ї не буде зроблено виборчих дільниць. Наскільки це вплине на результат голосування?

Якщо там є наші виборці, а вони там є, то це погано. І ми не один раз зверталися з ініціативою з цього питання. І секретар нашої політради, нашої фракції Віталій Липко, який входить як делегат ради Європи, від України, не раз порушував це питання, звертаючись і до нашого міністерства Внутрішніх справ, пропонуючи послуги в цьому питанні. Я вважаю, що це недобре. Так не годиться.

Потрібно вирішити це питання. Можливо, пояснюється воно там певними загостреннями політичної ситуації, то інша справа. Але на мій погляд там можна було зробити більш раціональні кроки.


По вашому, хто винен в конфлікті з Придністров’ям?

Я думаю, що треба не шукати винних, а вирішувати проблему. І вирішення цієї проблеми звичайно знаходиться у міжнародному секторі між діяльності влади української, молдавської, органів управління в Придністров’ї, в ОБСЄ і інших структур європейського співтовариства. Україна суб’єкт міжнародного права і не може діяти поза межами цих прав. Я із керівництвом Придністровського адміністративно-територіального творення, я би так сказав, точніше це буде відображати суть того, що називають придністровською республікою, зустрічався ще на початку 90-х років, тоді, коли конфлікти тільки розгоралися, коли був головою Верховної Ради і пізніше.

І скрізь власне моя позиція зводилася до того, що треба зняти цю проблему і тоді ми сходилися на тому у межах широкої автономії Придністров’я в кордонах Молдавії. Я іншого варіанту сьогодні не бачу, тому що принцип непорушності кордонів і територій, він діє для всього світу. Ви уявіть, якщо ми змінимо цю позицію стосовно своїх сусідів, а людей тих шкода, вони справді страждають сьогодні, чи раніше страждали і кров там проливалася, то як це обернеться потім чи для України чи для інших країн. Я не хотів би, щоб ми навіть розвивали цю тему, бо це ризиковані речі, тому треба посприяти залагодженню цього конфлікту. А є ще й об’єктивна сторона справи, яка стосується з контрабандними товарами, які проходили а тому ж через ці переходи.

Треба роздивитися. Немає підстав, наприклад, не вірити представникам прикордонної служби нашої в цьому сенсі. В кінці кінців є статистика, є речі, які контролюються і так далі. Але сьогодні, поза всяким сумнівом, треба нашому зовнішньому політичному відомству їхати туди на місце, запропонувати щоб з Придністров’я приїхали, з Росії, бо там інтереси їхні, адже склади там до сих пір зберігаються, з ОБСЄ і з допомогою комісара ОБСЄ вирішувати ці питання, знімати їх. Але так само треба йти на компроміс, шукати цей компроміс і керівництву придністровської республіки.

По-вашому зміниться зовнішня політика України при новому парламенті, при новому уряді?

Можливо. Але як само я не знаю. Ми будемо відстоювати позаблоковий статус України. Інтереси України там, де вони є. І підписання, наприклад, зони вільної торгівлі з Росією і входження в організацію торгівлі на таких умовах, які не руйнують економіку України. Тут є багато роботи і умов в цьому напрямку безкінечний край. Тільки давайте не закривати суть цього деклараціями про те, що ми або там будемо, або там будемо. Ми будемо там, де є сьогодні.

А зміняться стосунки Україна-Росія?

Я сподіваюсь, що вони поліпшаться. В принципі, певне похолодання в стосунках воно відчувається. Я знаю, хто б що не заявляв. Але як спілкується президент України і Президент Росії, наскільки вони доброзичливо декларують свої доброзичливість і так далі – це зовнішнє забарвлення стосунків. Але це зовнішнє забарвлення суті стосунків. Але ті конфлікти, які виникли, а вони є такі, і ясно, що існує сьогодні предмет залагодження стосунків Україна-Росія, чи в газових питаннях, в постачанні в Росії або торгівлю м’ясо-молочних продуктів з України і багато інших проблем.

Це політичний конфлікт?

Це конфлікт політико-економічний. В держав є інструменти – як зняти цей конфлікт, але виходити треба завжди з такої істини. Росія – сусід назавжди. Псувати з нею стосунки невигідно нікому. В світі рахуються з Росією, в Європі рахуються, а ми думаємо, що будемо диктувати якісь підходи, параметри, оцінки давати!

Але міністр Барановський сказав, що ми можемо відплатити Росії тією ж монетою стосовно м’ясо-молочних продуктів...

Найкраща монета буде тоді, коли наша продукція буде йти за пристойною ціною в Росію, а наш виробник буде мати нормальні закупівельні ціни.

Переглядатимуть газові домовленості після виборів?

Думаю, що це буде предметів переговорів, оскільки параметр предмету у відношенні, точніше сказати, ціни на газ, які йдуть зараз у виробництво, зокрема, металургію, цементне виробництво, хімію, тощо, вони нищать українську економіку. Про це треба відкрито говорити. Але при розгляді цих питань мене дивує, що пропадає раптом тема компенсаційних обсягів газу з території реекспорту за цінами, які визначені. Тобто, вони поступають по 95, а на західному кордоні реалізуються по 250.

Якщо не помиляюся, 17 мільярдів. Про це ніхто не говорить. Це велика сумам. Можливо її запустити, як компенсацію ціни для промислових підприємств, чи комунальних потреб – я не знаю. Я не готовий, тому що безпосередньо цією темою не займаюся. Але про те, що ті, хто брав участь в переговорах стосовно вирішення цього питання, на мій погляд, не зовсім добре відстояли інтереси нашої держави.

А має значення, яка політична сила від України представляє нашу країну в газових домовленостях?

Я думаю, що будь-яка політична сила повинна представляти владу в Україні, політичну державу. Незалежно від політичної орієнтації до тієї чи іншої партії. Тоді буде ладитися, тоді будемо вирішувати ті чи інші питання. А якщо будемо виходити з того, хто поїхав там, з біло-голубою стрічкою, чи із помаранчевою? Десь її приховав там, пришив до кишень всередині. То я думаю, що це честі не робить. Ти їдеш, представник української держави. І будь-а, захищай інтереси.

Стосовно СОТ, Вступаючи до СОТу в України будуть проблеми?

На мій погляд спочатку треба вирішити питання підписання угод стосовно зони вільної торгівлі з Росією. Якщо підписується десь 29 угод, здається мені, тоді вони регулюють питання взаємин в межах СОТ. І тоді вступ перших Росіян, чи нас до СОТ не має значення. Можна було б і разом вступити. Але не треба робити з цього піару.

Не треба доводити, от ми в змаганні у вступі до СОТ вийшли на передові позиції. А треба подивитися, що за цими позиціями стоїть. Якщо це так як вийшло з торгівлею м’ясом, цукром, про металолом умови. Турція тепер ставить контрумови для нас і ми вимушені ці умови виконувати. То вони дбають про свого товаровиробника, свого постачальника, а в нас свого вистачає.

А їх чим будемо постачати, на яких умовах. Тобто, тут є багато нюансів, над якими треба багато працювати по багатьох позиціях. Я вважаю, що саме професійна робота з цього приводу під контролем парламенту. Але не так, як було по зоні вільної торгівлі. Пройшло скільки років, як вже задекларували ці речі. Коли, тепер до суті торкаємося, – ніхто нічого не робив. То нащо ці політичні заяви? Треба займатися конкретикою. От там де прагматичність уряду – це основа успіху для держави. І, безперечно, якщо ця прагматичність з одного боку супроводжуватиметься законодавством відповідним, а з другого боку – контролем відповідним.

Будуть контоспроможними наші товари, чи все-таки закриються підприємства, як це говорять?

Коли?

Коли ми вступимо до СОТ...

Спочатку треба виробити параметри вступу до СОТ. Я впевнений, що і металургійна промисловість може ефективно працювати. Просто кошти в офшорах не буде ховати, а будуть відображатися в собівартості продукції, в ціні. Виявиться, що ми не демпінгуємо. До речі. В стосунках на рівні СОТ так само небезпечно демпінгувати, бо тоді страждає підприємство конкретне.

Не просто держава страждає. І санкції передбачаються ще більш жорсткі, аніж тим, хто в СОТ входить. Тому треба уважно дивитися, а всі ці речі уважно готуватися, серйозно до вступу у Світову організацію торгівлі. А ми будемо там, тому що весь світ там.

Говорять, що в нас найбільші проблеми з Австралією і Киргизією. І Киргизія хоче, щоб ми повернули 18 мільйонів боргу за тих часів, які були на території України?

Чесно кажучи, я не аналізував питання. Якщо винні справді, ми як суб’єкт міжнародних відносин, Україна, то треба віддати. Але якщо це робилося в межах Союзу, то нехай і нам повернуть те, що належить нам в активах, в золотому запасі, в підприємствах, або установах, посольствах, в базі яка розвивалася за межами Союзу.

Хай поділять флоти потім так само. І для Киргизії виділять також корабля одного. Я не хотів би говорити це питання, тому що воно абсолютно конкретне і потребує обговорення професійного, на основі тих матеріалів, які є. А так мені просто сказати, 15 мільярдів, чи вісім... Звідки я знаю?

Стосовно повернення ще з часів Союзу. Багато партій, коли йдуть на вибори, часто говорять про те що повернуть знецінені вклади ощадбанку. Наскільки це реально?

Не знаю, одна там партія заявляє на те. Але тому що вона не попаде до парламенту, ніхто ніяких вкладів повертати не буде. Ми завжди говорили і я ще раз можу повторити. При потужному впливі соціалістів на формування політики, при наявності серйозної підтримки виборців на час виборів, будуть повертатися заощадження. За інших умов про це можна не вести і мови.

Наскільки серйозна ідея виведення флоту РФ з Криму. З чим це буде пов’язане?

Скільки ця тема до виборів має дуже побічне відношення, давайте відкладемо її до 2017 року.

Але говорять фахівці, треба вже зараз починати, бо це дуже проблемне питання...

Треба завжди запитати, ці фахівці яку мету переслідують? Якщо вони причетні, як професіонали призначені урядом в спеціальній російсько-українській комісії, то нехай вони менше говорять, а роблять те, що потрібно. А якщо вони це говорять перед виборами задля того, щоб догодити тій, чи іншій стороні, то хай краще помовчать. Бо дратувати один одного... росіяни і українці даючи оцінки виборам Президента, а українці росіянам, ведучи розмови про Чорноморський флот, чи про щось інше – не треба дробити.

Є багато взаємин, особливо, коли не врегульовано багато питань по території, кордонах, лімітації – не треба вдавати, що ти патріот, що покажеш Кузьміну мать сусідові. Не треба цим займатися. Треба свої інтереси захищати вміло. Треба бути справжнім дипломатом.

Чи можна було економніше витрачати гроші і меншою сумою обійтися?

Є трати, які виділяє бюджет. Є трати, які передбачає законодавством для політичним партіям. І вони ніяким чином не вписуються в суми, які сьогодні пропагуються – мільярд, чи скільки там.

Мільярд гривень говорить Давидович...

Давайте візьмемо так. В нас 30 мільйонів гривень суб’єкт право витратити на вибори. Уявіть, по кількості суб’єктів, на те, що із них 80% не здатні витратити і двох мільйонів. От вам сума витрат. Це на порядок менше, ніж те, що сьогодні пишуть у газетах і журналах. А бюджет так само передбачає те, що може витратити на вибори. Тому це не такі страшні витрати і суми.

А по-вашому правильно те, що законодавство можливо поверне кошти за агітацію тим, хто пройде в парламент. Тобто це десь порядку в сумі до 30 мільйонів кожному суб’єкту. Таким чином Давидович говорить, що це мільярд сто мільйонів гривень...

Я Ярославу Васильовичу підказав би, що пройде в парламент 5 можливо партій. От це мова йтиме не про мільярд, а про 50 мільйонів. Це якщо не помиляюся, в 20 разів менше.

26 березня, це вибори прем’єра?

Я цю недолугий афоризм читав на деяких передвиборчих матеріалах. Я хочу, аби ми напередодні виборів не дурили виборця. Не буде ніяких виборів прем’єра. Це вибори парламенту і органів місцевого самоврядування, ради, відповідного рівня. А вже кого парламент сподобить на прем’єра – побачимо.

Я бажаю всім претендувати на це і розраховувати на таку довіру. Але чи буде так, як написано на деяких плакатах, я дуже сумніваюся. Не треба цього робити. То велика помилка. До речі, порушення закону про вибори.

Є шанси розпуску нового парламенту?

Такі шанси є в кожного парламенту. Україна не виняток в цьому відношенні. Але є шанси і збереження, і забезпечення стабільної роботи. Про це ми говорили весь час. Під час передачі люди прислухаються. Тому я не думаю, що це шанс більший, ніж зберегти парламент працездатним.

Як ви оцінюєте роботу помаранчевої команди за час при владі?

А при владі не тільки помаранчева команда. Там є і соціалісти. За їх я відповідаю. Вони працюють пристойно. А взагалі не можна відповідати. Я відповідаю за тих, за кого відповідаю. Вони працюють професійно. Про Юрія Луценко, про Ніколаєнка я вже говорив, торкається села. Найбільш добита галузь дісталася Баранівському. Але зверніть увагу – в цьому році зростання валового продукту десь 0,8 % всього на всього. І він стався за рахунок аграрно-промислового комплексу.

Там 3,6% приросту. Тому я міг про голову Фонду держмайна, про міністрів так говорити. Про те, що 193 підприємства повернуто в державну власність без тріскотні, без чорних списків, без гучних заяв для інвесторів. Або про те, що доход від інвесторів державного майна планові перевиповнили показники в кілька разів. Дисиденти державного майна від використання. Валентина Семенюк доводить, що можна сьогодні працювати ефективно, добувати в бюджет не продаючи підприємства.

А були помилки в нової команди?

Звичайно, якщо говорити загалом. Перша помилка Президента, що не відсторонений був бізнес від влади. Це, безумовно, завжди тягне використання держави для задоволення корпоративних індивідуальних інтересів. Не можна цього робити. І ми все зробимо, аби бізнес був відсторонений від влади. Це перша умова. А далі в стосунках з Росією неініціативна була наша політика зовнішня. Здалеку, нібито, ждучи, ми будемо говорити, буде там зима – не буде. Про наміри говорили замість того, щоб практично займатися тими питаннями.

Наприклад, були грубі помилки пов’язані із бензиновою, цукровою кризою, штучно нав’язаною в Україні. Була афера з девальвацією гривни. Так робити не можна. Я зустрічаюся з Бугайцем, він йде по нашому списку, буде депутатом. Він каже: «Мій рідний уряд мене і наш підприємство за одні ніч пограбував на 38 мільйонів гривень!». Ну як на це можна спокійно дивитись? А скільки громадян, які мали свої копійки, працюючи за кордоном заробляли, щоб вкладати в щось таке, щоб не згоріло – їхні приробітки відразу почистили. Я думаю, що всі ці де чиї, яким треба давати чітку об’єктивну оцінку.


Поки-що не були покарані організатори фальсифікації президентських виборів?

Справа в тому, що порушено більше 3 тисяч кримінальних справ, але ця більшість стосується людей виконавців. Вчителі там були, лікарі, ті, хто входив у виборчі комісії. А хто очолював все це діло він вже не може бути притягнутий до відповідальності, наприклад, міліцією, це справа прокуратури. Вони й передані в прокуратуру.

А те, що вони не розв’язані, те що вони розглядаються й сьогодні. Я шукаю відповідь на це запитання. І шукаю, можливо, в тому – де Піскун, в чиєму списку, чи він там знаходиться, а чому ж тоді ці справи не передані до суду?

Я ю, що це питання надзвичайно важливе, але хотів би нати тим, хто думає легковажити в цьому відношенні на наступних виборах. Ці справи не горять. Тому, будь а, дотримуйтеся закону тепер. Амністія дана тим людям, які брали участь у виборах і допускали порушення – це є амністія, але вона не звільняє від відповідальності, тобто держава визнала, ви порушували закон. Ми вам прощаємо тому, що ви люди і може під тиском це робили. Але ті, хто організовував будуть відповідати за законом і будуть перед судом обов’язково стояти. Тому ці справи давності не підлягають.

Наскільки масштабними можуть бути кадрові зміни губернаторів, про які говорили, що буде перевірка регіонів у квітні?

Справа в тому, що губернатори будуть мати попередні повноваження до змін в конституції стосовно місцевого самоврядування і призначатимуться президентом. Це питання до президента. Я думаю, що ви запросите на передачу і він відповість. Як у нас із вами.

А ваша думка стосовно обмеження купівлі власності в Україні громадянами інших держав?

Я вважаю, що це не зовсім розумна міра. Я вважав би, що треба робити так. Власне, так виходить наша партія з того, підприємства стратегічного значення повинні бути в руках у держави. А підприємства, котрі такими не є і можуть працювати на інших умовах, комерційні, скажімо акціонери підприємства, фірми, нехай працюють.

І тут треба вільний доступ був і до зарубіжного капіталу, тоді вони будуть включатися і міжнародний розподіл праці і буде створюватись контне середовище відповідне, а тим паче, якщо ми говоримо про світову організацію торгівлі, то іншого і бути не може. Тому треба уважніше дивитись на ці питання. Все залежить від того наскільки вдало держава, влада, створює правила гри, які дозволяють захищати інтереси України.

По-вашому, треба будувати ядерний могильник, чи все-таки краще це буде більше грошів забирати, але нехай буде це сховище в Росії?

Треба спочатку подивитися, чи Росія хоче це робити, брати ці...

Можливо, за ті кошти, які її влаштовують?

З одного боку так, але треба думати трошки про перспективу. Через років 15 це буде сировина, для нашої енергетики. Технології рухаються далі. І треба розрізнити сховище і могильник. Могильник треба робити, бо його ніхто не зробить крім нас і для нас, в нас є, що там ховати, а вище хоронити. А сховище – це просто організоване підприємство в якому зберігається до певного часу та продукція, ті відходи, які можуть бути джерелом енергії, на пізніше. Давайте не будемо поспішати до цього відношення.

"НТН"