Рішення щодо зміни режиму оподаткування ПДВ операцій із експорту сої з 1 вересня 2018 року є передчасним, адже його реалізація може мати негативні наслідки як для самої олійної галузі, так і для аграрного сектору економіки в цілому, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, виступаючи на засіданні круглого столу «Зміна режиму оподаткування ПДВ експортних поставок олійних культур: оцінка наслідків та пошук компромісу», який відбувся в Інституті аграрної економіки 14 травня 2018 року.

На його думку, від запровадження нової моделі справляння ПДВ при експорті соєвих бобів програють всі без винятку учасники ринку олійних культур, включаючи й самих ініціаторів відповідних змін – власників потужностей олієжирової галузі.

Висока ймовірність реалізації негативних сценаріїв, насамперед, зумовлена наявністю суттєвих ризиків втрати напрацьованих зовнішніх ринків збуту, зазначив науковець. Адже нинішні торговельні партнери – Туреччина, Нідерланди, Італія, Греція, Польща та інші – переорієнтуються на інших постачальників сировини для завантаження власних виробничих потужностей. Тим більше, що Україна із її незначною часткою в 1,3% від загального виробництва не є основним гравцем на світовому ринку сої та продуктів її переробки.

Водночас, соя в Україні вирощується переважно для задоволення потреб зовнішнього ринку. Понад 90% вирощених в Україні обсягів сої в тому чи іншому вигляді спрямовується на експорт, причому понад 70% вивозиться у необробленому вигляді. Внутрішній ринок споживання продуктів переробки сої є дуже обмеженим з огляду на те, що ціни формуються ззовні і є фактично не підйомними для вітчизняних суб’єктів господарювання.

Внаслідок зміни режиму оподаткування ПДВ операцій із експорту соєвих бобів очікується суттєве зростання обсягів їх переробки в Україні – при тому, що в останні роки вони не перевищували 1/5 від обсягів виробництва. Вітчизняний ринок неспроможний поглинути такі обсяги продукції переробки сої, а збільшення обсягів її експорту вимагає тривалої копіткої роботи з боку як самих переробників, так і державних структур.

З огляду на це, можна з високою вірогідністю прогнозувати обвал закупівельних цін на сою восени 2018 року – принаймні до того часу, доки переробники та трейдери не напрацюють стабільні ринки збуту для своєї продукції.

Зниження реалізаційної ціни – найбільш вирогідно, на частку невідшкодовуваного ПДВ – зменшить  рівень рентабельності вирощування сої у 2018 році нижче позначки у 5%. Це при тому, що ще кілька років тому рентабельність вирощування сої перевищувала 50% – з врахуванням фактора ПДВ-акумуляції, акцентував науковець.

За таких умов збільшується вірогідність нарощування тіньових обсягів вирощування сої, без належної сплати податків, у тому числі й ПДВ, її виробниками. Адже, якщо виробник продає трейдеру сою без нарахування ПДВ, то й трейдеру фактично немає чого відшкодовувати з бюджету. Такі операції є більш вигідними ніж ті, що здійснюються в рамках наявного правового податкового поля. Таким чином, одним із наслідків рішення щодо зміни порядку оподаткування експортних поставок сої може стати подальша тінізація аграрної економіки, зазначив Леонід Тулуш.

Вигоди переробних підприємств в частині більш повного завантаження наявних виробничих потужностей будуть короткостроковими. Вже з наступного року виробники, порахувавши рентабельність вирощування сої, будуть відмовлятись від її вирощування. І немає жодних гарантій, що вибір буде зроблено на користь соняшника – на що так розраховують переробники, констатував науковець.

Опрацювання можливих сценаріїв впливу рішення щодо зміни режиму оподаткування ПДВ експортних поставок сої на ринок олійних свідчить, передусім, про його непідготовленість. Адже практично для всіх суб’єктів ринку воно призведе до економічних втрат, практично без відповідних вигод для інших учасників ринку. Отже, можуть програти усі, а застосування будь-яких компенсаторів відповідних втрат державою не передбачено.

Такого роду рішення належать до стратегічних, а не до тактичних, тому не повинні запроваджуватися в рамках одного року. В програмних документах держава повинна завчасно попередити учасників ринку про зміну правил гри, а сама зміна повинна здійснюватись поступово і з врахуванням інтересів усіх учасників ринку. В іншому випадку відповідне рішення складно назвати державницьким, резюмував Леонід Тулуш.