Україна була і залишається в трійці світових експортерів зерна. В цьому році нам пророкують черговий рекордний урожай, і оптимісти вже прикидають, чи зможе Україна за рахунок експортної виручки від продажу зернових поліпшити свій баланс зовнішньої торгівлі. При цьому аграрії не прагнуть покращувати якість або розвивати переробку заради підвищення вартості своєї продукції, а роблять ставку на кількісні показники.

За даними FAOSTAT, середня врожайність зернових культур в нашій країні відчутно нижча, ніж у основних конкурентів - США і Західної Європи. Зараз європейська норма врожайності пшениці становить 6 т / га, і такий збір не вважається чимось екстраординарним. В Україні ж середня врожайність за останні роки збільшилася несуттєво. За даними Міністерства аграрної політики і продовольства, в 2013-му середнє її значення для пшениці було 3,6 т / га, в 2014-му - 4, в 2015-му - 3,9 т / га. При цьому ще десять років тому валовий збір був на рівні 30 млн т, а в даний час і 60 млн т нікого не дивують.

Але наші рекордні збори засновані не на підвищенні продуктивності, а на збільшенні посівних площ, а так як сільгоспземлі не гумові, то найчастіше виробники просто роблять вибір на користь тих культур, експорт яких обіцяє більшу виручку.

Так, за даними Держстату, за підсумками 2015 року  в Україні в деяких сегментах виробництва круп відзначається істотне зниження виробництва. Наприклад, обсяги виробництва гречаної крупи в 2015-му скоротилися на 25% і склали 68,3 тис. Т (проти 90,9 тис. т. роком раніше і при внутрішній нормі споживання в 150 тис. т.). Також значно (-18%) скоротилося виробництво ячних круп (13 тис. т. проти 16 тис. т.). На 11% знизилося виробництво пшоняних круп (до 16,5 тис. т. проти 18,6 тис. т.). Причина проста - забезпечення внутрішнього ринку не є пріоритетним для виробників, а на зовнішніх ринках невисокий попит на гречку і ячку. Ось і йдуть посівні на користь соняшнику, сої, пшениці і рапсу.

Заяви про те, що Україна спокійно може збирати не 60, а 100 млн т зернових, обґрунтовані. Але для цього сільгоспвиробникам необхідно відмовитися від гонки за миттєвою вигодою і розвивати свій бізнес з урахуванням майбутніх перспектив, не економлячи на якісний посівний матеріал, вкладаючи кошти в будівництво елеваторів, оптимізуючи витрати на виробництво.

За даними Держстату, рентабельність виробництва продукції рослинництва за останній рік збільшилася з 29 до 50%, виробництва зернових і зернобобових - з 25 до 43%, овочів - з 16 до 47%.

При загальному спаді кредитування сектор АПК - єдиний, в який можна залучити фінансування на стороні. За даними НБУ, за 2015 р агропідприємства залучили понад 115,5 млрд грн кредитних коштів. Фінансова підтримка агрокомпаній за рахунок місцевих бюджетів склала в 2015-му 114,7 млн ​​грн. З державного бюджету 300 млн грн було спрямовано на здешевлення кредитів для агровиробників, які змогли на пільгових умовах залучити близько 7,8 млрд грн додаткових коштів. Ще 25 млн грн держава видала у вигляді кредитів фермерським господарствам.

За даними Держстату, за попередніми підсумками в 2015 р фінансовий результат до оподаткування підприємств від реалізації продукції сільського господарства і надання послуг у рослинництві і тваринництві склав 89,5 млрд грн прибутку (в 2014-му - 35,3 млрд), а рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в цілому - 45,7% (в 2014 р - 26,3%). Погодьтеся, є можливості для зростання. Ось тільки кількість в якість ніяк не перейде.

У врожаї пшениці цього року, як і в попередніх, частка фуражної зернової в загальному валовому зборі традиційно переважатиме, в цьому, за деякими оцінками, дійде до 70%. Пшениця 2-го класу, яка використовується мірошниками, який рік в дефіциті. Вона становить лише 20% від загального валу врожаю цього року, і чи варто згадувати, що пшеницю 1-го класу багато виробників борошна не бачили багато років.

У цивілізованому світі битви за урожай давно виграють не на полях, а в тиші лабораторій. Секрет виняткової, недоступною нам врожайності і якісного зерна - в насінні і добривах. Інвестують аграрії в виробництво якісного посівного матеріалу? Ні, вони його закуповують за кордоном. Інвестує держава в подібні розробки? Теж ні, хоча з бюджету начебто справно фінансуються ціла академія аграрних наук і понад 20 університетів і академій. Мабуть, якщо і говорити про державну підтримку агробізнесу, то перш за все мова повинна йти про інвестиції в наукові розробки і дослідження. Але кажуть все частіше про дотації і преференції.

За минулий рік Україна відкрила вісім нових ринків для виробників агропродукції, але що ми цим ринкам запропонуємо? Уряд так і не вніс ясність в питання оподаткування аграріїв, роботи земельного ринку, супроводу інвесторів, розвитку технологій, захищеності активів, боротьби з корупцією. Численні державні програми і стратегії не відповідають ні на один з цих питань, і на галузевих форумах з року в рік озвучуються одні й ті ж проблеми, без перспектив їх вирішення.

agronews.ua