Замечательные нравы в «Поре», когда речь заходит о деньгах! Под громогласное и одобрительное «Так!», «Так!», доносившееся с революционного Майдана, на Лютеранской подручные В.Каськива и Е.Золотарева со знанием дела явно намеревались приступить к зэковскому обряду «петушения» подозреваемых в краже… «маленьких оранжевых украинцев». Знакомьтесь с материалами уголовного дела!

Ці події залишилися за лаштунками «помаранчевої революції», хоча відбулися на Майдані в ні 2004 року. І стали основою для матеріалів кримінальної справи №1-337/05, яка розслідувалась Печерським РВВС столиці. А згодом була (3 серпня 2005 року) розглянута в Печерському суді Києва, а після – ще й апеляційним судом. На сьогодні справа повернута на дорозслідування в київську прокуратуру. ЇЇ «героями» стали учасники Майдану – керівництво й активісти Громадянської кампанії «ПОРА».

Відповідно до матеріалів справи, встановлено склад злочину, потерпілих, відомі виконавці, деяких навіть затримали (правда, потім відпустили). На жаль, організаторів та замовників правоохоронцям не вдалося «розшукати», оскільки в МВС не змогли встановити їхні... паспортні дані та місцезнаходження!

Як це було

...Згідно угоди, укладеної між Владиславом Каськівим, так званим координатором ГК «Пора» (жовта), та представниками «Дикої Дивізії УНА-УНСО», останнім виплачувалося по триста п’ятдесят гривень добових за охорону акцій та приміщень «жовтої «Пори». Протягом певного часу умови угоди виконувалися і суперечностей між сторонами не існувало. Згодом значна частина коштів перестала надходити до рядових ів «Дикої Дивізії УНА-УНСО». До «лідерів» ГК «Пора» почало виникати занадто багато запитань. Потрібно було знайти винних.

Із показів одного із потерпілих по кримінальній справі № 1-337/05:
„З 15 жовтня 2004 року мені стало відомо, що Каськів Владислав домовився з вигнанцями з „УНА-УНСО”, які представлялися ами „УНА-УНСО” і носили вказану атрибутику, щоб вони охороняли акції та приміщення ГК ”Пора” на вул Десятинній, 1/3 в м.Києві, акції протесту на Контрактовій площі, потім на вул. Банковій, з ня 2004 року будинок № 20 по вул. Лютеранській в м.Києві...

В ні 2004 року Каськів Владислав підняв питання про те, що з фондів ГК „Пора” зникають гроші та матеріальні цінності. Він сам же вирішив знайти винних і покарати. Так як гроші і цінності видавалися усім активістам ГК „Пора” без будь-яких відміток, записів, знайти винних було не можливо.”

Із показів обвинуваченого Романа Дубеневича (прізвисько – «Рупор»):

„Вопрос о том, кто разворовывал деньги УНА-УНСО, выданные Революцией – стоял очень остро...

... После инциндента, произшедшего 11-12 декабря 2004 года, мне стало известно, что деньги забирал себе Бурячок Олег, я был один раз даже очевидцем этого – даты я не помню .
Также мне стало известно, что „Поляк” – Бондаренко Андрей, для того, чтобы укрыть хищения, договорился с главным координатором «Поры» Каськивым – предоставить нескольких активистов ОК «Пора» для того, чтобы их обвинить перед всеми в воровстве выделяемых средств и очиститься перед лидерами Революции. Каськив вместе с Золотаревым 11.12.2004 года затащили в автомобиль, принадлежавший Каськиву «Мерседес-Бенц Вито» N. и K. и Золотарев доставил их на Лютеранскую 20, где их ожидали Бондаренко и Бурячок. В данном здании, Золотарев передал N и K Бурячку Олегу. Бурячок Олег дал команду удерживать N и K в здании и пытать с целью выяснения какие средства, когда и кто расхищал. ”
Причини, мотиви та обставини крадіжки революційних коштів з’ясовували «громадські» слідчі – «Нацик», «Папай», «Рупор», «Кум», «Пальчик» та інші.
Із показів свідка:

В дании постоянно находились ы «УНА-УНСО»:

- «Рупор» - Дубиневич Роман Анатольевич, который называл данный штаб –«Пресс-центр» - имея ввиду, что в этом месте людей «прессуют» , а именно пытают и бьют,
-«Одесса» -Фролков Андрей Евгеньевич.

-«Папай»,
-«Нацик»,
-«Кум» - ранее воевал в Афганистане,

-«Пальчик»- Валерий,

-двое «Знаменских»: один по кличке «Сержант» - тот что ниже ростом, а второй,

который выше ростом – по имени Михаил,

-Дэц Александр Юрьевич,

-Мацюк Николай Павлович – бывший участковый инспектор милиции,

-иногда появлялся Бурячок Олег Анататольевич – помощник одного из лидеров «УНА-УНСО» Бондаренко Олега по кличке «Поляк».

Час до часу в кімнату заходив Євген Золотарьов.

Мета «допиту» - будь-якою ціною отримати зізнанння у викраденні коштів. У хлопців відібрали речі, потім били, принижували, роздягали, знову били, переодягали в жіночий одяг і знущалися (в то время, как шумел революционный Майдан, и до Лютеранской доносилось громогласное «Так!», «Так!», подручные Каськива и Золотарева явно намеревались приступить к камерному обряду «петушения» «подследственных» - «УК»).
Близько 17 години, наступного дня, до будинку на вулиці Лютеранській, 20 зайшли двоє активістів ГК «Пора», які розшукували зниклих товаришів. Мабуть, просто потрапили «під гарячу руку». «Слідчі» вирішили визнати їх також причетними до крадіжки коштів Майдану. Хлопці написали, що кошти зі скриньок на Майдані забирав Владислав Каськів, але після кількагодинних катувань та побиття дехто визнав і «свою провину».

Отримавши дорогоцінний компромат, катувальники трьох із чотирьох жертв кинули в автомобіль і відвезли на маталобазу, що по вулиці Електриків, 12. Там, після порції катувань, активісти ГК «Пора» змушені були трохи попрацювати, щоб відшкодувати «збитки», (на металобазі їх примусили носити і складати метал) та спокутувати таким чином провину перед «лідером» «Пори».

Перервав їхню роботу особисто сам Владислав Каськів з Євгеном Золотарьовим та Олегом Поліщуком.

Із показів потерпілого:

“… Після їх приїзду охоронці зняли з них наручники, вивели з вагончика, посадили у вказаний автомобіль... Після того вони всі разом кудись поїхали. Після цього Каськів В.В. разом з Золотарьовим Є.В. відвіз їх: (N, M, і К) (прізвища, імена потерпілих) до офісу. розташованого по вул. Десятинній, 1/3. Прибули вони о 16.10 год.

... Каськів В.В. пояснив, що з ГК „Пора” пропадали кошти, і він вирішив, що вони до цього причетні, в зв’язку з чим хотів їх налякати, а саме дав вказівку, щоб їх відвезли у буд. № 20 на вул. Лютеранській в м. Києві і тримали їх там для того, щоб на цьому прикладі залякати інших. ”</i>

Однак, постраждалі активісти ГК «Пора» виявились невдячними та не захотіли оцінити «повчального уроку» «лідера» ПОРИ. І звернулися до правоохоронних органів та суду.
Що далі?

Кримінальну справу все-таки відкрили, досить швидко слідству вдалося відтворити хід подій.

Повістку «головному координатору» ГК «Пора» та його помічнику носили не один раз. Передали секретарю Силенко Ользі. Однак, до сьогоднішнього дня громадяни Каськів В.В. та Золотарьов Є.В. до слідчого не з’явилися.

Також відбувся суд, проте винесені рішення та постанова викликають низку запитань - «Призначити судово-медичні експертизи для встановлення наявності фізичних страждань у потерпілих K,L,M,N,-(прізвища та імена потерпілих), а також для з”ясування, чи був спосіб нанесення тілесних ушкоджень способом небезпечним для здоров”я , в чому проявлялось заподіяння сильного фізичного болю, чи носили тілесні ушкодження характер мучення».

Мабуть, суддя А.Стрижевська може розповісти про способи нанесення тілесних ушкоджень, які виключно сприяють оздоровленню потерпілих. От тільки чи погодилася б вона порекомендувати такі «оздоровчі процедури» своїм дітям та онукам, якщо такі є. Але як воно не є, а справа на сьогоднішний день, передана в прокуратуру і має бути розслідувана, принаймі ми на це сподіваємось.

Про свої «подвиги» пан Каськів навряд чи інформував суспільство та Президента України, коли отримував посвідчення радника Президента. Мабуть, не писав він про них і у своїй біографії, реєструючись кандадатом Громадянського блоку «Пора»-ПРП» у народні депутати під номером три і не планував оприлюднювати їх для виборців.
Не може бути мим політик, який на екрані прокламує одне , а за кутом, в підворотні, робить таке, що виходить далеко за межі Закону. Якщо ми дозволимо таким «лідерам» та «радникам» привласнювати повноваження слідства, прокуратури та суду, то що може чекати на таке суспільство в майбутньому?
Стає зрозумілим, чому блок «ПОРА-ПРП» обрав передвиборчою символікою кремезний кулак.
Вопросы от «УК» министру внутренних дел Украины:

Юрий Витальевич! Каким образом при составлении списков «уголовников и судимых» кандидатов в народные депутаты Украины из них выпали фамилии В.Каськива и Е.Золотарева?
Действительно ли украинской милиции так трудно найти и допросить, а так же «привести» в суд двух граждан, которые не сходят с экранов TV? Или проблема борьбы с преступностью решается у нас строго избирательно – одних можно, других -нельзя?
И еще: если об этом факте Вам не известно, то кто на самом деле сейчас сидит за пультом управления жерновами правоохранительной машины?

Валентин Радчук, спеціально для «УК»