Розійшлися вони тільки в силу того, що особистий інтерес в деяких осіб поставлений на перше місце. Формула політики УРП "Собор" задекларована в нашій програмі, де чітко записано, що є три інтереси, але вони мають дуже жорстке розрізнення: на першому місці, при вирішенні будь-якого питання, ми маємо ставити національний інтерес, на другому - корпоративний, в даному випадку - інтерес політичних партій, і лише на третьому місці - приватний. Коли ж ця піраміда перевертається з ніг на голову - це не є прийнятним для нашої партії, і для мене, як для політика.

Знаєте, я не хотів би цього коментувати. Юлія Володимирівна лаштує себе до 2009 року. Я вірю, що це її рік. Але при умові, що вона не буде робити все, що вона зараз робить, задля цієї мети.

Я вважаю, що ті люди, які зараз прийшли у владу мають всі себе спалити, і не думати про те, що вони себе реанімують і будуть довго при цій владі. Але Україна вимагає спалити не дурницями, а каторжною працею, в ім'я того, щоб змінити ситуацію, полагодити економіку, сконсолідувати націю, згуртувати схід і захід, зрештою - зняти проблему, коли нас постійно щось ділить, коли ми постійно між собою ворогуємо, коли ми чубимося, не розуміючи, що ми більше однакові ніж різні.

Я цього не говорив. Ви мені не прив'язуйте таких висновків.

Коли у нас була проблема - чи пройдемо, чи не пройдемо ми у парламент у 2002 році - ми з Тимошенко сиділи цілу ніч - писали програму. "Батьківщина", за своєю філософією, є лівоцентристською силою, навіть лівою. УРП "Собор" - це правоцентристська сила, або ж навіть - консервативна. І ми різні, але в нас було тоді розуміння, що ще одна фракція в майбутньому парламенті, яка буде державницькою, є необхідною умовою для України. Це була та основа, той пріоритет, за яким ми знайшли спільне рішення. І ми пройшли чесно цю дорогу, хоча ми і різні.

А тепер мені говорять, що ми і без вас пройдемо, ви просто ставайте на тих умовах, які ми вам задекларуємо, а не які ви там хочете собі надумати. Вони мої претензії на захист інтересів та ідеології своєї партії сприймають як вибрик - бачте, ми його беремо, а він нам ще й умови ставить? Даруйте, хто кого бере?! Я працював на авторитет лідера не менше ніж сам лідер. Ну може, я значно менш популярний, може менш харизматичний, Але я чесно працював. Чому ж тоді за мою чесність мене поругано?

Я казав - давайте брати до блоку, тільки тих, по відношенню до кого є консенсус. Бо якщо беруть кого завгодно, а з іншими партнерами навіть на радяться - це вже не партнерство.

Оце і є дійсні причини.

По-перше те, що ми є у фракції, що ми не вийшли з неї за будь яку платню. Знаєте, Кучма з Януковичем платили за це неймовірні гроші, роздавали машини, квартири...

Мені не пропонували. Мені казали так: "Анатолій, якщо підтримаєш нас, то в тебе і в партії проблем не буде, до кінця твого партійного головування і твого життя".

В цьому відношенні, ми були надійним партнером БЮТ. Ми не крали ні в кого, не шантажували нікого. В нас була своя точка зору, і перш ніж голосувати з якогось питання, ми на засіданні фракції заявляли, що позиція нашої партії така. Ми намагалися завжди знайти порозуміння, де могли його знайти.

А ніяк. Коли ухвалимо остаточне рішення - з якою політичною силою йдемо на вибори, туди й перейдуть наші депутати.

Звичайно. Ми всі українці, і маємо співробітничати. Я думаю, якби всі відкинули амбіції, і йшли одним блоком, це б значно додало нам в парламенті. Ющенко казав справедливо на Майдані, що вибори - майбутнє України, і що це не вибори Прем'єра. Про що навпаки говорила Юля.

Коли ми готові обирати майбутнє України, то нас не може ніщо роз'єднати. І не потрібно зараз обливати одне одного брудом.

"Пора" - це патріотична, а не ліва сила, навіть швидше - ліберально-консервативна. Українська народна партія - це наші ідеологічні партнери. НСНУ в своїй суті - це є так само правоцентристська сила. Це наша ідеологічна ніша, з ними нам буде комфортніше, і тому ми шукаємо порозуміння.

ПРП поки що визначається, як вони йтимуть на вибори. Ця партія - ліберальна сила, тому можливо, їм і не такий страшний блок з Юлією Володимирівною. Хоча, я мало собі уявляю, як так зійшлися ліберал Терьохін з лівою Тимошенко. Але - це їх проблеми.

Я думаю, що самоочищатися потрібно всім. Але, всі процеси мають бути аргументовані. Навіть, якщо нам здається, що все є правдою, ми повинні бути стриманими. Бо завтра на вас таке саме скажуть. Брутально витирати ноги об людину не варто. Я не думаю, що так звані корупціонери такі уже вороги нації, але якщо є підстави так вважати, то потрібно діяти рішуче.

Я думаю, що ні. Все найбрутальніше ми пережили. Хоча ніколи виборча кампанія не буває чистою. В ній завжди емоції затьмарюють розум. Буде як буде, але не так страшно як всі малюють.

В зв'язку з тим, що близько 20 відсотків виборців ще не визначилися, зараз важко про це говорити.

Позитив роботи в Криму - ми перша влада, яка не крала, хоча про нас ходять різні чутки, але ми перша влада, яка була українською і яка прагнула переконати людей, що українська влада - це не біда, а це позитив для кримчан. Також нам вдалося посіяти дуже серйозний сумнів щодо того, що анклав, який будувався в Криму, є кращим способом життя громадян.

Я думаю також, що ми трохи розбудили українство в Криму. Для мене найбільшим щастям мого життя було б - якби етнічні росіяни полюбили мене так, як я люблю їх.

Нажаль. Шість місяців дуже малий термін.

Зараз в Секретаріаті я обіймаю посаду заступника голови Секретаріату. Нині визначаються повноцінно мої функції, але те, що є гарантованим: кадрова і регіональна політика, служба ситуативного аналізу, контакти з парламентом, Конституційним судом, очевидно і місцеве самоврядування, яке для мене є зрозумілим та тривожно близьким, також можливо - громадські організації, але це під сумнівом, оскільки ще не затверджено.

"УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР"