Діти – наше майбутнє. Таке визначення існує здавна. І навряд чи когось треба переконувати в тому, що від того, якими підростають сьогодні найменші громадяни нашої країни, таким буде і її майбутнє, коли ці діти стануть дорослими. Безперечно, нам щиро хочеться, щоб їхнє майбутнє було справді кращим за сьогодення. І це нормальний і логічний розвиток будь-якого суспільства. Сьогодні у нас чимало робиться для дітей різного віку. Вже з перших їхніх життєвих кроків ми прагнемо допомагати розкрити свій талант кожному, незалежно від того, до чого горниться їхня дитяча душа – до музики, пісні, поезії, малювання, техніки, ще чогось. Нема необдарованих дітей, треба лише вміти розкрити їх обдарованість.

Однак сьогодні я хочу торкнутися дещо іншої теми: мова про дітей, які мають свій особливий гіркий статус – мова про тих, у кого немає батьків... Тема ця гірка й болюча, адже такі діти з самого малечку не мають когось із рідних – чи то чи матері, чи то батька, а то й взагалі обох. Тому не дивно, що саме ця категорія малечі швидше дорослішає, швидше бачить наше життя таким, яким воно є насправді – і добрим, і світлим, і водночас – з усіма його великими і дрібними негараздами.

Держава ніколи не залишала й не залишає таких дітей на узбіччі. Однак, будемо відверті, в повній мірі забезпечити їх повноцінне щасливе дитинство непросто. І тут треба звертатися до тих, хто може надати дітям-сиротам свою відчутну благодійну допомогу. Адже благодійність і співчуття в Україні завжди були ознакою високої освіченості, людяності і особистої духовної краси.

До цього на повен голос закликає і Президент України Віктор Андрійович Ющенко, оголосивши 2006 рік – Роком захисту прав дитини. Зокрема, особисто ним визначено завдання щодо покращення умов життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Обласна влада постійно працює в цьому напрямку. Протягом минулого року, наприклад, виконано системну послідовну роботу не тільки по забезпеченню спеціальних інтернатних закладів (даруйте, але користуюся в даному випадку офіційно прийнятим терміном), але й здійснено найобгрунтовнішу перевірку фактично всіх дитячих будинків, шкіл-інтернатів області.

За підсумками здійснених перевірок збільшено фінансування інтернатних закладів, а саме на придбання одягу, взуття – у 2,9 рази. Харчування вихованців складає в середньому 14-16 грн. на одну дитину в день, що повністю забезпечує фізіологічний розвиток дитини.

Все сказане стосується, перш за все, інтернатних закладів обласного підпорядкування. На жаль, в інтернатних закладах місцевого підпорядкування натуральних норм не завжди дотримуються. Це, передусім стосується Павлоградської, Марганецької, Дніпродзержинської шкіл-інтернатів, Нікопольського міського дитячого будинку, де у 2005 році вартість харчування однієї дитини в день становила до 9 грн.

Лише у ні 2005 року сесією Криворізької міськради збільшено видатки на утримання дітей в інтернатних закладах міста, на що додатково виділено 116 тис. грн. Найбільшу стурбованість викликає те, що в 16-17 років діти-сироти, соціальні сироти (є й така категорія) залишаються із нашим законодавством віч-на-віч і, на жаль, далеко не завжди можуть самотужки відстояти свої права, зокрема, право на першочергове отримання житла.

Із загальної кількості 10506 дітей-сиріт в регіоні мають житло тільки 4464 дитини. Настав час внести до Житлового кодексу України питання про постановку дитини, яка стала сиротою та опинилася в складних життєвих умовах, на квартирних облік, незважаючи на те, що вона не досягла 18 років.

Буде відновлено будівництво житла для дітей-сиріт, терміново відкриті гуртожитки соціальної допомоги. В листопаді минулого року на Всеукраїнській нараді “З любов’ю та турботою про дітей” Президент України особливу увагу надав створенню дитячих будинків сімейного типу. Тому це питання сьогодні також на контролі. Як, до речі, й інші.

27 січня 2006 року обласна виконавча влада буде пропонувати сесії обласної ради затвердити кардинальні зміни заходів по створенню додаткових умов, що повинні надаватися дітям-сиротам. Передусім, це більш, ніж пильне обстеження дитячого здоров’я, покращення якості медичних послуг. Надання більш конкретної допомоги дітям (особливо тим, що мають певні вади зі слухом, зором, рухом) в якомога швидшій адаптації до свого майбутнього дорослого життя. Турбота про те, щоб після закінчення інтернатів їх вихованці мали гарантовані умови придбання подальшої освіти та робочі місця.

Виконуючи Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, в області розпочато реформування інтернатних закладів для дітей-сиріт. Так, в дитячих будинках “Ромашка” м. Нікополя та № 6 м. Дніпропетровська, створені реінтеграційні групи (групи тимчасового перебування для дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей для допомоги батькам). Йде розукрупнення інтернатних закладів, створення умов, наближених до домашніх, відкрито 2 нових інтернатних заклади для дітей-сиріт в Новомосковському та Томаківському районах. Діє 11 дитячих будинків сімейного типу та 2 прийомні сім’ї. Посилюється заохочення громадян до опіки над сиротами та усиновлення.

У 2006 році у всіх дитячих будинках планується реконструкція великих спальних кімнат, де сьогодні ще можна нарахувати 10 і більше дитячих ліжок, у спальні “готельного типу” на 3-4 дитини. Та й самі ліжка будуть по-домашньому теплі і зручні. Все це й може стати певною основою великої й багатогранної програми “Діти-сироти – це також наші діти”.

Було б просто прекрасно, якби на Дніпропетровщині прижилися й різноманітні благодійні заходи, один з яких відбувся напередодні Дня соборності України. Хочеться на цьому зупинитися детальніше. На благодійній акції-аукціоні в Палаці студентів Дніпропетровського Національного університету 19 січня 2006 року 39 інтернатних закладів області представили понад 700 дитячих робіт декоративно-прикладного мистецтва. Цьому сприяли проведення традиційних щорічних обласних фестивалів та конкурсів “Повір у себе”.

Отримані кошти від аукціону, а це більше 40 тис. грн., пішли дітям на подальший розвиток умов їх перебування в інтернатах. Треба було бачити, з якою любов’ю і як майстерно виконано ці дитячі роботи, з яким натхненням діти брали участь у концерті. Як красиво на цьому святі співала дівчинка, яка зовсім не бачить, і як прекрасно танцювали діти, які абсолютно не чують... Це ще раз підтверджує уже зну думку: діти не повинні бути обділені увагою дорослих. До цього й закликаю всіх керівників підприємств, успішних підприємців, усіх, кому не байдужа сирітська доля, і, безумовно, представників влади всіх рівнів. Кожен день починайте з думки, що ще не зроблено для дітей. І це стане знаком нашої дорослої уваги до тих, кому бажаємо справді щасливого і доброго майбутнього.

"Дніпропетровська облдержадміністрація"