І через 20 років Чорнобиль залишається загальнонаціональною радіаційною екологічною катастрофою безпрецедентною за дією радіоактивних речовин на населення, в т.ч. учасників ліквідації її наслідків, мешканців радіоактивно забруднених територій, за обсягом екологічної шкоди, заподіяної Україні, (12 областей, 73 адміністративних райони, 8 міст обласного підпорядкування і 2163 населених пункти, що віднесені до радіоактивно забруднених територій), впливом на здоров’я.

Мільйони людей зазнали на собі вплив наслідків аварії, мільйони гектарів плодючої землі знищено назавжди. Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення – зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє опромінення обумовлено випромінюванням всіх радіонуклідів, що пройшли над місцевістю у складі хмари викиду, осіли на ґрунт, рослинний покрив та водну поверхню, шкіряні покрови людин та тварин. Внутрішнє опромінення обумовлено випромінюванням тих радіонуклідів, що здатні засвоювати організми.

За минулі після аварії 20 років повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, знизилась. У навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго- та наддовго живучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

Закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України здійснюється постійний комплексний радіоекологічний моніторинг стану довкілля, що включає визначення вмісту техногенних та природних радіонуклідів у об’єктах довкілля, вивчення процесів їх міграції по харчових ланцюжках, оцінку умов ання населення на радіаційно забруднених територіях, у тому числі, здійснюється контроль за вмістом радіонуклідів, важких металів та залишків пестицидів у продуктах харчування, харчових раціонах та сільськогосподарській продукції.

Масштаби та рівні забруднення радіоцезієм ґрунтів, сільгоспугідь та лісів свідчать, що катастрофа завдала, завдає і ще упродовж багатьох років буде завдавати шкоди природі, людині, тваринам й рослинам.

За роки, що минули після аварії накопичено велику кількість результатів досліджень щодо забруднення територій України радіонуклідами. Встановлено, що найбільші площі сільськогосподарського призначення постраждали у Київській, Житомирській та Чернігівській областях. Радіоактивні випадіння на ґрунті концентруються переважно у верхніх його шарах. Завдяки опадам радіонукліди заглиблюються залежно від типу ґрунту та його структури (орана земля чи цілинна) на різну глибину. При цьому, природні процеси розпаду радіонуклідів за 20 років, внесли суттєві корективи в структуру розподілу радіонуклідів 137Cs та 90Sr на території України. Майже вдвічі збільшилася площа території України, де рівні забруднення 137Cs співставні із доаварійними і більш ніж у двічі скоротилася площа території, де рівень забруднення 90Sr перевищував доаварійний. Рівень і масштаби забруднення території України ізотопами Pu фактично не змінилися. Активність 241Am поступово зростає, за рахунок розпаду 241 Pu.

Вертикальна міграція радіонуклідів у ґрунті така, що переважна частина їх ще не досягла водоносних горизонтів, тому водна компонента не відіграє істотного впливу на дозоутворення. Не викликає також стурбованості ситуація, що склалась у водосховищах Дніпровського басейну, оскільки рівні вмісту радіонуклідів у воді не перевищують санітарних норм. Але залежно від кількості води, яка виходить на заплаву річок на територіях з високим рівнями радіоактивного забруднення і вимиває з поверхневих шарів ґрунту досить значні кількості радіонуклідів, підвищується колективна доза додаткового опромінення населення.

Тільки за минулий 2005 рік закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України проведено понад 160 тис. гамма-, та бета-спектрометричних досліджень продуктів харчування, лікарської сировини та питної води, результати яких свідчать, що найбільший відсоток перевищень допустимих рівнів (ДР-97) продовжує фіксуватись у молоці приватного сектору Волинської (51,0%), Житомирської (30,1%), Київській (1,1%), Рівненській (17,8%), Чернігівській (1,8%), м’ясі Волинської (4,6%), Житомирської (70,8%), Київській (6,0%), Рівненській (5,4%), Чернігівській(4,2%), м. Київ (4,1%) від загальної кількості досліджених проб по кожній території.

Нині залишається близько 40 населених пунктів, де радіоактивність у молоці і м’ясі постійно перевищує допустимі рівні у 5 - 15 разів, і більше 400 населених пунктів, де рівень радіоактивного забруднення молока у багатьох приватних господарствах (>30%) перевищує ДР-97. Поряд з цим, зустрічаються випадки перевищення вмісту радіоцезію в картоплі, овочах (близько 10 сіл) і радіостронцію у зернових культурах (близько 50 сіл), чого не відмічалося у попередні роки.

Радіаційна ситуація у лісах продовжує залишатись напруженою. Визначається накопичення радіонуклідів у деревині, грибах, ягодах, лікарських рослинах, м’ясі диких тварин. Постійне споживання дикорослих продуктів може призвести до збільшення вмісту радіоцезію в організмі майже на 40%. Тому, подальшого постійного радіаційного контролю потребують дикорослі ягоди та гриби, зокрема ті, що заготовляються та реалізуються на ринках. Тільки у 2005 році виявлено перевищення ДР-97 у свіжих та сушених дикорослих ягодах та грибах Волинської (19,1%), Житомирської (52,1%), Київській (5,8%), Рівненській (6,7%), Чернігівській (13,4%) досліджених проб.

З метою забезпечення радіаційної безпеки на території України, перш за все, слід зосередити увагу на розробці та затвердженні Загальної концепції радіаційного захисту населення України, виконанні Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006 - 2010 роки.

Питання здійснення заходів, пов’язаних із захороненням радіоактивних відходів, вирішення проблем, пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему, контроль за виконанням додаткових заходів щодо мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, спрямованих на зменшення забруднення об’єктів довкілля знаходяться під постійним державним санітарно-епідеміологічним наглядом .

Ситуація, що склалась у навчальних дошкільних та шкільних закладах з організацією безкоштовного харчування дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (незбалансованість раціонів за кількістю білків, жирів та вуглеводів, не відповідність їх фізіологічним потребам, не дотримання складу продуктових наборів тощо) негативно впливає на стан здоров’я дітей цієї категорії. Тому це питання теж залишається під постійним державним санітарним наглядом закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Станом на 01.01.2006 року під наглядом в медичних закладах системи Міністерства охорони здоров’я знаходиться 2 млн. 342 тис. 207 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі: дорослих та підлітків – 1 935 067 чоловік, серед яких 9.7% складають учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (227 452 чол.); осіб, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях – 1 499 655 чол. (64%), евакуйованих – 48 386 чол. (2,1%); дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 407 140 чол. (24,2%).

Аналіз і узагальнення основних результатів наукових досліджень показали, що медичні наслідки Чорнобильської аварії суттєво відрізнялися від прогнозованих ефектів. Основний внесок в порушення стану здоров’я всіх категорій постраждалих вносили нестохастичні ефекти у вигляді широкого спектру непухлинних форм соматичних та психосоматичних захворювань. Вони в більшості випадків виступали, як чинники втрати працездатності та смертності.

Чорнобильська катастрофа показала, що радіаційні аварії по своєму негативному впливу на здоров’я людини є багатофакторними подіями. Одним з основних факторів є аварійне опромінення.

Опромінення може викликати певні медичні наслідки, серед яких – захворювання на рак (щитоподібної залози, лейкемії, солідні раки), генетичні відхилення тощо. Через відсутність відповідних рецепторів радіаційний фактор завжди викликає занепокоєння, стрес, почуття тривоги за своє та своїх близьких здоров’я. Це занепокоєння є об’єктивним аспектом реагування населення на аварійне забруднення території, що призводить до серйозних психосоціальних наслідків.

Найбільш забруднені території Українського Полісся, розташовані на дерново-підзолистих та піщаних грунтах, завжди були ендемічними по важливих для нормального функціонування організму мікроелементів (йоду, селену, кобальту, залізу та ін.). В доаварійний період недостача мікроелементів компенсувалася певною мірою привізними продуктами, в тому числі морськими з великим вмістом вказаних мікроелементів. Підрив економіки сім’ї практично виключив з дієти харчування сільського населення привізні продукти, що призвело до необхідності споживання продуктів виключно власного та місцевого виробництва і, як результат, – до загострення ендемії території, виникнення захворювань, пов’язаних з недостатністю повноцінного харчування.

Саме в таких регіонах ає найбільша кількість осіб, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях: в Житомирській (271 тис.), Київській (639 тис.), Рівненській (248 тис.) та Волинській (150 тис.) областях. В Київській, Житомирській і Рівненській областях ає і найбільша кількість дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (98 тис., 90 тис., та 65 тис. відповідно).

Значну чисельність учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складають в таких регіонах, як м. Київ (37 301 чол.) та Донецька й Дніпропетровська області (14 - 15 тис. відповідно).

Диспансеризація постраждалого населення

Відповідно до ст.17 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” територіальними лікувально-профілактичними закладами проводяться щорічні медичні огляди постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для забезпечення максимального охоплення постраждалих медичними оглядами організовані виїзні медичні бригади із залученням спеціалістів обласних лікувально-профілактичних закладів та професорсько-викладацького складу медичних вузів. За результатами оглядів визначаються реальні потреби регіонів у обсягах оздоровчих заходів (амбулаторне, стаціонарне лікування), складаються заявки для проведення тендерів на закупівлю санаторно-курортних путівок.

Результати щорічної диспансеризації постраждалого населення свідчать про негативні зміни в стані здоров’я всіх категорій.

Всього в 2005 році диспансерними оглядами було охоплено 94,3% дорослого населення, в. т.ч. 97,4% учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 97,1% евакуйованого населення та 93,7% населення, яке мешкає на забруднених територіях. Діти в цілому по Україні оглянуті на 99,24%. Але в деяких регіонах показники охоплення диспансеризацією тих чи інших категорій постраждалих значно нижчі: Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Чернігівська області.

Вже цього року на виконання Плану заходів, пов’язаних із 20-ю річницею Чорнобильської катастрофи, інваліди Чорнобиля оглянуті на 79,3%, ліквідатори - на 80,4%.

До роковин Чорнобильської катастрофи планується оглянути до 90% інвалідів та 92 -93% ліквідаторів.

Надання медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС

Система охорони здоров’я, її медичні заклади, медичні працівники докладають зусиль для максимального забезпечення хворих постраждалих лікувально-профілактичною допомогою.

Для забезпечення надання медичної допомоги постраждалим задіяна вся мережа медичних закладів, від районних поліклінік до клінік науково-дослідних інститутів. Розгорнуто 14 спеціалізованих диспансерів, центрів, лікарень. Мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів продовжує розвиватись і оптимізуватись - у 2003 році дитячий спеціалізований центр розгорнуто на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, у 2005 році центр радіаційного захисту населення відкрито на базі Черкаській обласної лікарні.

Протягом останніх 5 років залишається стабільним показник надання стаціонарної допомоги постраждалим, який коливається в межах від 20,5 на 100 відповідного контингенту в 2000 р. до 22,5 в 2005 р., в той час, коли відсоток постраждалих, охоплених санаторно-курортним лікуванням суттєво знизився з 24,6 в 1992 р. до 9,8 в 2005 р. За даними МНС України у 2005 році пройшли санаторно-курортне лікування та оздоровлення всього 167 011 постраждалих в т.ч. 125 190 дітей, що становить 2,08% від потреби серед дорослих і 19,46% від потреби серед дітей.

Серед учасників ліквідації наслідків аварії стаціонарним лікуванням охоплено 31,3%, санаторно-курортним – 11,02%, реабілітаційним – 3,26%., але в регіонах, таких як Автономна Республіка Крим, Волинська, Житомирська, Запорізька, Луганська, Полтавська Сумська та Харківська області, цей показних не досягає і 1 %.

Вкрай незадовільне оздоровлення населення, яке ає на забруднених територіях. В 2005 році санаторно-курортним лікуванням його охоплено лише на 3,88%, а реабілітаційними заходами в усіх регіонах, за винятком Донецької області, цей контингент охоплений в межах 0,5% (Донецька область –12,1%).

Стаціонарну допомогу в минулому році отримало 16,1% дітей, але в деяких регіонах, таких, як Автономна Республіка Крим, Вінницька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська та Хмельницька області, цей показник коливається в межах 29,7 – 20,1%. Значно нижча ніж по Україні кількість охоплених таким видом лікування в Кіровоградській, Рівненській, Чернівецькій областях, м. Києві та м.Севастополь.

Коштів державного та місцевого бюджетів не вистачає для повного забезпечення потреб постраждалих ефективними лікувальними заходами та лікарськими засобами. В 2005 році на безкоштовне забезпечення одного постраждалого лікарськими засобами при амбулаторному лікуванні та зубопротезуванням додатково, за рахунок коштів Державного бюджету, передбачених на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, було виділено 24 грн. на рік. Зазначена сума не відповідає реальним потребам.

Стан здоров’я постраждалого населення

У зв’язку із збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації.

В 1989 році співвідношення визнаних здоровими і хворими становило практично 1:1 (відповідно 48,6% і 51,4%), в 2005 році воно суттєво змінилось і складає 1:6 (здоровими визнано 14,2%, хворими – 85,8%).

Результати диспансеризації та проведених епідеміологічних досліджень показують, що в період 1988 - 2005 рр. частка здорових серед учасників ліквідації 1986-1987 рр. зменшилась із 67,6% до 4,73%, а частка хворих на хронічні хвороби збільшилась із 12,8% (1988 р.) до 95,27% В структурі непухлинної захворюваності провідними є класи хвороб систем кровообігу, травлення та нервової системи. Встановлено негативні тенденції змін стану здоров’я дорослого населення, евакуйованого з м. Прип’яті і 30-км зони ЧАЕС. З 1988 по 2005 рік кількість здорових осіб серед обстежених зменшилась з 57,3 % до 9,1%, Негативний стан здоров’я, за даними дослідження, не є результатом впливу лише радіаційного чинника. Значну роль в його погіршенні в післяаварійному періоді відіграє вплив комплексу нерадіаційних чинників соціально-економічного, побутового, поведінкового характеру і інших факторів.

Серед населення, яке мешкає на радіоактивно забруднених територіях кількість визнаних здоровими знизилась з 50,7% у 1987 році до 13,4 %.

В спеціальному когортному дослідженні у мешканців радіоактивно забруднених територій встановлено, що в осіб з дозою на щитоподібну залозу понад 200 сГр, порівняно з тими, у кого ця доза становить менше 30 сГр, відмічається високий відносний ризик розвитку захворювань органів кровообігу, особливо цереброваскулярної патології, а також вищий ризик формування ендокринної патології і хвороб кістково-м’язової системи.

Первинна ахворюваність дорослого населення та підлітків, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зросла в порівнянні з 1987 роком майже в 4.4 рази і складає 6017,8 на 10 тис. відповідного контингенту, але не перевищує такий показник серед усього населення України (6865,9 на 10 тис.). Поширеність хвороб збільшилась з 4210,6 до 22062,4 на 10 тис.

В структурі захворюваності дорослого населення провідні місця займають хвороби органів дихання, системи кровообігу, травми, отруєння, нещасні випадки, хвороби сечостатевої системи.

Щодо онкологічних захворювань серед дорослого населення, то після 2001 р. зареєстровано прогнозований експертами надлишок тиреоїдного раку в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) 1986-1987 рр. (серед чоловіків перевищення загальнонаціонального рівня впродовж 1990-1997 рр. у 4 рази, а в 1998-2004 рр. – у 9 разів, серед жінок-УЛНА – відповідно в 9,7 та 13 разів). Зареєстровано також не прогнозоване в 2001 р. підвищення частоти в інших групах обліку - у евакуйованих (в 4 рази в 1990-1997 рр. та 6 разів в 1998-2004 рр.) та дорослого населення радіоактивно забруднених територій (у 4,1 рази впродовж 1990-2005 рр. у порівнянні із 1980-1989 рр., та у 1,6 рази у відношенні до національного рівня). Вперше визначено залежність між рівнями випадіння радіойоду та захворюваності на рак щитоподібної залози не тільки у дітей, але й у підлітків та дорослих. Прогнозується збільшення числа випадків тиреоїдного раку в наступні роки.

Через 20 років після аварії з’явилась тенденція до зростання числа випадків лейкемії в УЛНА, що одержали значні дози опромінення.

Дослідження захворюваності на лейкемії в рамках Франко-Німецької Чорнобильської ініціативи не виявили ексцесу цього захворювання серед мешканців забруднених радіонуклідами територій.

За результатами 20-річного аналізу, вірогідне зростання показників частоти раку встановлено лише для УЛНА, тоді як в інших групах постраждалих вони є значно нижчими, ніж по Україні в цілому. Ці дані відповідають раніше зробленим прогнозам. Водночас, не можна відкидати можливих змін захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень протягом 40 років після опромінення.

Викликає занепокоєння зростання в 1,9 рази впродовж 1990-2005 рр. частоти раку молочної залози у жінок-УЛНА 1986-1987 рр. у порівнянні з показниками відповідних вікових груп жіночого населення України.

Загальновизнаним детермінованим наслідком аварії на Чорнобильській АЕС є гостра променева хвороба (ГПХ).

Із 134 осіб, які були визнані такими, що дійсно перенесли ГПХ, 28 пацієнтів померли на протязі перших трьох місяців після аварії, 14 - протягом перших 15 років та ще 16 - в наступні роки (дані на 1 січня 2006 р.), не зважаючи на постійний медичний контроль, систематичне лікування і реабілітаційні заходи. Ті, хто перенесли ГПХ і залишаються живими, страждають на хронічні захворювання внутрішніх органів і систем (від 5-7 до 10-12 діагнозів одночасно), що виникли від сумісної дії різних негативних чинників Чорнобильської аварії, насамперед радіаційного.

Результати тривалого спостереження та оцінки стану здоров’я цієї когорти людей свідчать про несприятливий прогноз щодо ефективності підтримуючої терапії, реабілітаційних заходів, спрямованих на запобігання ускладнень перебігу хвороб та збільшення тривалості життя.

Всього з 1987 по 2005 рік первинно визнано інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС серед дорослих – 119 137 осіб. Найвищий показник первинно визнаних інвалідами спостерігався в 1990 та 1995 роках – 49,7 та 45,7 на 10 тис. потерпілих, в 2005 році цей показник знизився до 22,0 на 10 тис.

Серед УЛНА 1986-1987 рр. відзначається високий рівень і швидке зростання інвалідності: при дозах зовнішнього опромінення всього тіла понад 0,25 Гр високий рівень інвалідності формується за рахунок УЛНА старших вікових груп (40 – 59 років на момент обстеження). Показник первинно визнаних інвалідами серед учасників ЛНА, в 1995 р. був найвищий і складав 208, 4 на 10 тис. відповідного контингенту, в 2005 р. – 57,7.

Серед причин інвалідності на першому місці знаходяться хвороби системи кровообігу, на другому – новоутворення (за рахунок злоякісних), на третьому – хвороби нервової системи.

Стан здоров’я дітей

Стійкі негативні зміни в стані здоров’я дитячого населення належать до медичних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Спостерігається зниження питомої ваги практично здорових дітей (з 27,5% у 1986-1987р. до 20,2 % у 2005 р.), збільшення числа дітей з хронічними захворюваннями, а кількість дітей-інвалідів серед постраждалих у 4 рази перевищує середньопопуляційний рівень в Україні. Найбільш несприятливі зрушення відмічено у підлітків з високими дозами опромінення щитоподібної залози та дітей, опромінених внутрішньоутробно.

Зростання захворюваності дітей на рак щитоподібної залози (РЩЗ) розпочалося в 1989 р. За даними Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України, за 1989-2004 рр. тільки в Україні прооперовано 3400 осіб, що були дітьми та підлітками на момент аварії. З числа захворілих померло 11 осіб. У 2001 р. було зареєстровано 369 випадків захворювань, у 2002 р. - 311, у 2003 р. 337, у 2004 р. – 374, тобто захворюваність вийшла на певне плато без очікуваного зниження.

Не зважаючи на майже 99% ефективність найближчих результатів лікування хворих на РЩЗ, якість їх життя у віддалений період залишається зниженою, в зв’язку з довічною необхідністю замісної терапії тиреоїдними гормонами, обмеженими фізичними, психологічними можливостями та репродуктивною функцією. Всі вони будуть потребувати медичної підтримки держави в наступний період.

Статистичні дані про стан здоров’я дітей віком 0-14 років, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, свідчить про те, що в усі післяаварійні роки їх захворюваність має тенденцію до поступового зростання. Загальна захворюваність постраждалих дітей зросла з 455,4 на 1 тис. відповідного контингенту в 1987 р. до 1437,8 в 2005 р. (по Україні в 2004 р. – 1307,9), при цьому, якщо протягом 3 останніх років вона утримувалась на рівні 1382-1388 на 1 тис., то в 2005 р. вона преревищує показники будь-якого року і по Україні в цілому. Провідними у структурі захворюваності є хвороби органів дихання; травлення; шкіри та підшкірної клітковини; хвороби ока, ендокринної системи, крові та кровотворних органів. Останнім часом знизилась захворюваність на хвороби нервової системи, які передували в структурі захворюваності дитячого населення до 1998 року.

Відчувається значний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на імунну систему дітей. У 82,5% з них реєструється імунний дисбаланс, що лежить в основі підвищення частоти алергічних уражень шкіри, захворювань ЛОР-органів, бронхолегеневої системи, а також імунодефіцитних станів.

Оцінка радіаційних ризиків для підлітків, які ають на забруднених територіях, показала, що 92,8% радіаційних ефектів буде пов’язано з опроміненням щитоподібної залози; 4,8% - з зовнішнім гамма-опроміненням; 2,3% - внутрішнім опроміненням за рахунок 137Cs та 0,1% - за рахунок 90Sr. Ці ризики можуть реалізовуватися до 2055 року.

Категорію дітей, які народились від опромінених батьків, характеризують зниження спроможності адаптуватися до умов зовнішнього середовища, відставання біологічного віку від календарного, наявність порушень імунітету з найбільшою виразністю усіх змін у дітей, які народилися в учасників ліквідації наслідків аварії 1986-1987 рр. з дозою опромінення 25 сЗв і більше.

Психічний статус постраждалого дитячого населення всіх категорій значно нижчий у порівнянні з однолітками контрольних груп.

Медико-демографічні наслідки Чорнобильської катастрофи

Напередодні 20-х роковин Чорнобильської катастрофи медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, яка розпочалася 1991 року, недостатнє медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі і внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація.

Загальна смертність потерпілих на 1000 складала в 1987 р. 6,5, в 2005 р. – 16,9 (смертність всього населення України в 2005 р. складає 16,6 на 1000). Смертність учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зросла в порівнянні з 1990 р. з 3,5 на 1000 до 18,1, смертність евакуйованих протягом 15 років утримується в межах 11,7 - 12,0 на 1000, смертність населення, яке мешкає на забруднених територіях з 1990 р. зросла з 15,4 до 23, 0 на 1000.

У структурі причин смерті населення радіоактивно забруднених територій відбулося статистично вірогідне зростання смертності, зумовленої соматичними захворюваннями, у першу чергу, хворобами системи кровообігу. Середньорічні темпи приросту смертності від новоутворень значно вищі у радіоактивно забруднених районах Київської, Житомирської і Чернігівської областей.

Смертність дітей від 0 до 14 років протягом останніх 5 років утримується на рівні 0,6 на 1000 і не відрізняється від показника по Україні.

На відміну від перших післяаварійних, в останні роки на радіоактивно забруднених територіях стала зменшуватися мертвонароджуваність та зростати народжуваність. Частка дітей віком до 14 років у складі всіх постраждалих та у зоні гарантованого добровільного відселення переважає популяційні рівні. В найбільш радіоактивно забруднених районах перше й друге місця у структурі причин смерті займають стани, які виникають у перинатальному періоді, і вроджені аномалії.

На рівні областей відзначається тенденція до зниження смертності від вроджених аномалій. Для радіоактивно забруднених районів характерні значні коливання середніх значень цього показника.

Катастрофа стала чинником демографічних втрат населення найбільш радіоактивно забруднених областей і районів від комплексної дії соціально-економічних і радіаційного чинників.

За наведеною сукупністю змін демографічних показників у багатомільйонній популяції людей, у тому числі постраждалих, є достатньо підстав визнати, що Чорнобильська катастрофа та її наслідки негативно впливають на популяційне здоров’я. Не зважаючи на те, що відбувається зниження радіоактивного забруднення довкілля та рівнів опромінення населення, слід визнати, що наслідки катастрофи за 20 років ліквідовано не у повному обсязі. Тому в основі заходів щодо поліпшення медико-демографічної ситуації та здоров’я постраждалих повинно бути усунення із оточення людей обумовленого катастрофою радіаційного чинника.

Стратегія медичного захисту населення

Завершення другого десятиліття після Чорнобильської катастрофи супроводжується вираженими тенденціями до зняття проблеми її медичних наслідків з порядку денного як на міжнародному рівні, про що свідчать результати Чорнобильського форуму у Відні 5-7 вересня 2005 р., так і в Україні, свідченням чого є зменшення державних видатків на спеціалізовану медичну допомогу і науковий супровід медичних програм.

Важливо ще раз підкреслити сприйняття наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як складної композиції впливу іонізуючого опромінення, інших нерадіаційних факторів забруднення, інтенсивного психологічного та соціального стресу.

Контингентами пріоритетного спостереження на майбутнє повинні бути реконвалесценти гострої променевої хвороби, учасники ЛНА з дозами опромінення більшими за 250 мЗв, евакуйовані з 30-кілометрової зони, особи з високими дозами опромінення щитоподібної залози, вагітні жінки і діти, які ають на забруднених територіях, і народилися від батьків, які отримали високі дози опромінення.

Найважливішими проблемами слід вважати:

- необхідність продовження вивчення детермінованих і стохастичних ефектів, особливо серед осіб, що зазнали загального опромінення в дозах понад 250 мЗв та понад 200 сГр на щитоподібну залозу та недопустимість припинення їх державної підтримки;

- розробку заходів щодо підвищення ефективності науково-обгрунтованого лікування радіаційноасоційованих і радіаційноіндукованих захворювань;

- розробку профілактичних заходів, спрямованих на зменшення онкологічної та онкогематологічної захворюваності;

- диспансеризацію і моніторинг порушень найбільш чутливих до радіаційного впливу органів і систем у віддалений період;

- медичну реабілітацію постраждалих контингентів;

- дозовий супровід програм по вивченню медичних наслідків Чорнобильської катастрофи у віддаленому періоді, особливо на радіаційно забруднених місцевостях, де у населення спостерігаються аномально високі рівні інкорпорованих радіонуклідів;

- забезпечення наукового інформаційно-аналітичного супроводу Державного реєстру постраждалих.

- забезпечення проведення оптимальних системних контрзаходів, спрямованих на зниження доз внутрішнього і зовнішнього опромінення населення;

- розвиток мережі соціально-психологічних установ, орієнтованих на подолання дестабілізуючих факторів психологічного стану всіх груп потерпілих, насамперед, синдрому "жертви Чорнобильської катастрофи", що перешкоджають активному залученню постраждалого населення в соціально-економічну діяльність;

- створення системи оперативного й об'єктивного інформування населення про радіологічну ситуацію в регіоні, ефективність контрзаходів, рекомендації науки і медицини в області захисту від дії іонізуючого випромінювання і нового досвіду подолання негативних наслідків аварії.

Доцільно продовжити удосконалення системи медико-санітарного забезпечення і соціального захисту населення, що постраждало в результаті Чорнобильської аварії, приділяючи особливу увагу контингентам пріоритетного медичного спостереження.

Необхідно посилити дослідження стану здоров'я дітей, звернувши особливу увагу на народжених від учасників ліквідації наслідків аварії, і дітей з найбільш радіаційно забруднених територій.

Потерпілі від гострої променевої хвороби для мінімізації віддалених ефектів повинні бути цілком забезпечені всіма медикаментозними засобами, діагностичними і лікувальними послугами протягом усього періоду життя.

На національному та міжнародному (Білорусь, Росія та Україна) рівнях існує необхідність розвитку і поглиблення наукових і прикладних програм довгострокових досліджень у віддалений період.

ПРЕС-СЛУЖБА МОЗ