«Влада корупцію породжує, здійснює і сама ж бореться з нею. Я як секретар слідчої комісії з розслідування фактів корупції, оприлюднених нещодавно у пресі, присутній на всіх засіданнях комісії і активно на них працюю. Тепер зрозуміло, кого стосувалося гасло „Бандити повинні сидіти у тюрмах!”. Слухаючи покази Турчинова, Бродського, Зінченка і ряду інших високих посадовців про факти корупції з боку представників нової влади і не лише в оточенні Президента, але у й регіонах, мені зрозуміло, хто має сидіти у тюрмах. Чиновники минулої влади порівняно зі Жванією, Червоненком, Порошенком і їм подібними здаються праведними ангелами»

- Олександре Марковичу, нинішня влада йшла на вибори під гаслом боротьби з корупцією і сама опинилася у центрі масштабних корупційних скандалів. Що, на Вашу думку, стало причиною цього?

- Поняття корупції чітко не визначене в українському законодавстві як кримінальний акт, кримінальна чи протиправна діяльність. Кожен у цей термін вкладає свій зміст. Політики - одне, юристи - друге, соціологи чи політологи - третє . Корупція – це використання влади у корисних цілях, не обов’язково для себе, а й в інтересах третьої сторони. Наприклад, чиновник, який комусь щедро роздає державне майно або створює пільгові умови, сам від того може нічого не отримувати. Однак це корупція.

У законі цього не визначено. Жодна стаття Кримінального кодексу чи іншого законодавства чітко не визначає корупційні діяння. Це дає можливість політичним демагогам використовувати назване поняття у тій політичній тріскотні „боротьби із корупцією”, навішувати ярлики корупціонерів.

Усе це трапляється через юридичну неохайність нашого права. Тому ми маємо відомства для боротьби з корупцією: Комітет ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Координаційний комітет боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України і ряд інших відомств, які мають відповідні підрозділи з подібними функціями, наприклад, у складі МВС, СБУ, ДПА. Кожен корупцію розуміє по-своєму. Все це „море разливанное” призводить до того, що проблему корупції використовують в якихось політичних цілях, для особистих корисних звинувачень, для не завжди прозорої боротьби.

Ми, без сумніву, корумпована держава. Моє бачення склалося внаслідок таких обставин. Свавілля держави: необмежена можливість державних чиновників втручатися в суспільне та особисте життя. У нас 40 контролюючих відомств, які можуть здійснювати найрізноманітніші перевірки. Це необмежене втручання викликає зворотну реакцію – захисту від такого втручання. А оскільки таке втручання часто носить не правовий характер, то і засоби захисту почасти неправові. Є тіньова економіка, тіньова політика, тіньовий уряд, або кілька одночасно (наприклад, Адміністрація Президента), є тіньове правосуддя. Саме під прикриттям цих факторів процвітає корупція.

Для того щоб боротися із корупцією, потрібно обмежити можливості втручання держави у життя і діяльність громадянина. Має діяти Конституція, дотримуватися гарантовані Президентом права і обов’язки громадян. Діяти вони можуть, якщо їх не буде порушувати держава, передусім, правоохоронні органи як система, яка має захищати права та обов’язки громадянина.

До прикладу, зареєстровану як приватний підприємець жінку, що торгує оселедцями на базарі, зранку перевіряв представник по боротьбі з економічною злочинністю, в обід - працівник управління у боротьбі з організованою злочинністю МВС, а ввечері - офіцер СБУ. У цьому корупція з боку тих, хто ходить і шукає, де можна взяти те, що „погано лежить” і не захищено.

Інший бік. Проблема економічної і соціальної захищеності. Корупція процвітає найбільш буйним цвітом в економічно відсталих країнах, зі слабкою системою соціального захисту, при надмірній централізації влади. Чиновник повинен ставати на шлях певних зловживань, перевищення службових зобов’язань чи, навпаки, їх невиконання, бо він обмежений у своїй діяльності. Це може бути сільський чи селищний голова, співробітник органів місцевого самоврядування або місцевої адміністрації.

Корупція процвітає там, де соціальний захист дуже слабкий або відсутній. Водночас людина потребує субсидій, соціальної допомоги, фінансового захисту. Громадянин йде в установу, стоїть у чергах, проситься на прийом. Згодом починає шукати неправових шляхів розв’язання власних проблем. Щоб відремонтувати дах - дає гроші, щоб зробити східці у під’їзді - треба дати могорич, щоб відремонтувати водогін у дворі, не змігши в установленому порядку домогтися реакції відповідних служб, - наймає приватних власників, яким платить. Для когось це вже нетрудові доходи, несплата податку. Це свого роду корупція, зумовлена посадовцями.

Непрофесіоналізм, безвідповідальність і безконтрольність державного чиновника теж створюють умови для корупції - чиновник або не виконує своїх обов’язків, або через власну безконтрольність ними зловживає. Тому корупція густо процвітає, наприклад, у лавах правоохоронних органів. Вони заполітизовані, виконують певні функції і працюють під певну партію. Нещодавно СБУ була під Турчиновим („Батьківщина”), МВС під Луценком від СПУ, ДПА зорієнтована на „ Нашу Україну”. Кожне відомство під „кимось ходить”, комусь служить. Це створює певні орієнтири у поведінці того чи іншого державного службовця. Така ангажованість на певну ідеології теж створює умови для корупції.

Влада дійсно йшла під гаслом боротьби з корупцією. З огляду на минулі місяці це виглядає не більш ніж політичною демагогією. Я як секретар слідчої комісії з розслідування фактів корупції, оприлюднених нещодавно у пресі, присутній на всіх засіданнях комісії і активно на них працюю. Тепер зрозуміло, кого стосувалося гасло „Бандити повинні сидіти у тюрмах!”. Слухаючи покази Турчинова, Бродського, Зінченка і ряду інших високих посадовців про факти корупції з боку представників нової влади і не лише в оточенні Президента, але у й регіонах, мені зрозуміло, хто має сидіти у тюрмах. Чиновники минулої влади порівняно зі Жванією, Червоненком, Порошенком і їм подібними здаються праведними ангелами. Наша комісія ці факти розслідує, і можна говорити, що вони уже встановлені.

Було дуже правильне гасло «Відділити бізнес від влади». Але це залишилося лише гаслом. Ніхто нічого не відділяв. На прикладі багатьох високих посадовців, оточення Президента, губернаторів, керівників політичних сил, представлених в уряді, можна зробити висновок, що це гасло залишилося у повітрі. Приміром, губернатор Харківської області Арсен Борисович Аваков як був у майновому відношенні багатою людиною (як він сам про себе говорить), то таким і залишається. Хіба він збіднів після призначення? Навпаки, нарощує своє майно і досить вміло керує своїми майновими комплексами.

Чи здійснюється у державі реальна боротьба із корупцією? Ні, влада у цьому не зацікавлена. Президент, уряд, багато із представників законодавчого корпусу в цьому не зацікавлені. Це більше декларується, ніж здійснюється у реальних заходах. Ми є свідками протягування певних проектів, боротьби за майнові комплекси, наприклад, ВАТ „Криворіжсталь”, Нікопольський феросплавний чи систему енергопостачання.

У ВРУ є кілька законопроектів щодо проблеми боротьби з корупцією. До них черга не доходить, бо вони, з одного боку, неохайні, до кінця юридично не пророблені, а з другого боку, є політичні сили, які в них не зацікавлені. Душити за горлянку корупцію - означає обмежувати владу, уряд у їх повноваженнях. Безумовно, від корупції страждає весь народ без огляду, на кого складений відповідний протокол. В МВС здійснюється антикорупційна кампанія. Вона зводиться до розпорядження на обласні відділи - скласти певну кількість протоколів про корупцію. Якщо немає, то потрібно видумати. Оперативні працівники домовляються, благають про згоду на складення протоколу, що тягне на невеликий штраф.

Найбільше від корупції страждає малий і середній бізнес. Ми рубаємо гілку, на якій сидимо, і крутимо голову курці, що несе яйця. Репресії перевірок усіх правоохоронних органів ведуть до фальсифікацій, адже чиновник має щось робити, писати відповідні звіти для того, щоб довести свою потрібність. Сорок відсотків розглянутих у судах протоколів з фактами корупції не підтверджуються, бо вони сфальсифіковані.

Скільки б плану зі складання корупційних протоколів не надходило, ситуація не зміниться. Коли Луценко став міністром, він дав завдання на кожну область розкрити чотири резонансні справи. Та це ж 37 рік! А якщо таких кримінальних справ немає, то що, їх потрібно було створювати?! Так, вони і створювалися. Справа Колесникова, Резника, Кушнарьова, Бандурки. Такий план з Адміністрації Президента було видано на 142 прізвища. Чорний список тих, хто під час політичної боротьби на виборах Президента був у іншій команді. Що з цих справ отримали? Блеф. Адже всі вони надумані. Корупціонерами в цій ситуації являються ті, хто зловживав владою, давав команду створювати ці справи.

Безумовно, не репресіями потрібно боротися із корупцією, а вихованням у населення правової свідомості, законослухняності, відповідальності чиновника.

- Тобто план боротьби з корупцією веде до ще більшої корупції?

- Так, корупція породжує корупцію. Потрібно усувати умови і причини, які її породжують. Я був у тому трикутнику в Афганістані, де тики ростуть, як той шпориш при дорозі. Чим більше їх корчують, тим густіше вони проростають. Їх ніхто не сіє, не поливає, а вони, як бур’ян, ростуть. Це схоже на нашу корупцію. Тому потрібно не вершки зрізати, а коріння виполювати. А коріння у діяльності державної влади. Треба усувати причини і умови, які створюють корумповану атмосферу.

- Квотний принцип формування влади це теж корупція?

- Сьогодні здійснюється торгівля місцями, процвітає кумівство. Звичайно, це корупція. Її проявом є призначення не за професіональними ознаками. Прийшла нова влада - і 63 тис. державних службовців звільнені. Що, прийшли кращі і більш досвідчені? Я 20 років депутат і ніколи не бачив таких черг у громадських місцях, як сьогодні, за довідками, субсидіями. Це породжує корупцію з боку влади, коли вона вирішує свої повноваження не в повному обсязі, а вибірково для когось.

- ВРУ не заклала ще більший ґрунт для корупції, прийнявши закон про недоторканість депутатів місцевих рад?

- Я чую багато таких нісенітниць. Вони йдуть від Президента, високих посадовців. В Україні існує понад 700 тисяч депутатів різних рівнів. Наприклад, у Харківській області 38 тисяч депутатів. За останні 5 років проти них було порушено 14 кримінальних справ, 12 було відправлено до суду, з них засуджено 6. Хіба по цих шести випадках на 38 тисяч депутатів можна судити про всіх? В державі засуджено 104 депутати на 680 тисяч. Хіба це показник? Щоб депутат міг захищати своїх виборців від державного свавілля, він сам має бути захищеним від того, що до нього не прийде міліціонер, не буде крутити йому руки і тягнути до буцегарні. Деякі говорять, що це дасть змогу сховатися від відповідальності злочинцям. Злочинці ховаються в уряді, ВРУ, врешті-решт, в оточені Президента.

- Сьогодні, коли гасло боротьби з корупцією стало чи не головним інструментом політичної боротьби, як протидіяти піар-технологіям створення негативного іміджу через заяви про причетність до корупції своїх політичних контів?

- Передусім Президент повинен дати вказівку своїм підлеглим припинити політичне кілерство. Ще не висохли чорнила на Меморандумі між владою і опозицією, а вже другого дня повідомляють, що Януковича викликають на допит до Генпрокуратури.

- Чи є якийсь засіб захисту від інформаційного кілерства?

- Суд. Проте і наша судова система є такою, що відстоювання своїх прав у судах перетворюється на ходіння по муках. У такій ситуації, здається, краще перетерпіти наклепи, ніж добиватися справедливості. На жаль, серед усіх інших гілок влади судова система найбільш корумпована.

- Можливо, боротьбу з корупцією потрібно розпочати із реформи судової системи?

- Породжує корупцію, здійснює і бореться з нею влада. Корупція є у всьому світі, тільки вона має різний характер і розміри. За рівнем корумпованості влади у Європі ми у першій трійці.

- У такому випадку корупція є головною загрозою національній безпеці?

- Корупція на рівні місцевого чиновника не загує національній безпеці. Корупція на рівні вищих ешелонів влади загує. Коли ми бачили дерибан „Криворіжсталі” й інших стратегічних об’єктів – це, безумовно, загує державі, підриває міжнародний авторитет, довіру до неї.

- Ви вірите, що хоча б одна корупційна справа в оточенні Президента дійде до суду?

- Це теж питання корумпованості.

"Депутат"