Поки нас турбує ще одне збільшення оплати за компослуги та вже звичне непідвищення зарплат, місцева політична еліта розминається та робить ставки напередодні виборів. На порядку денному кулуарні інтриги довкола кандидатури на посаду мера Львова. Лінія конфлікту десь поміж амбіціями політичних сил та здоровим глуздом суспільства, яке в цьому питанні вже давно і вимушено перебуває у становищі хоч би гірше, аби інше, чим, до речі, вигідно спрощує роботу та зменшує передвиборні витрати претендентів. Про амбіційні плани, центр європейської інтеґрації та свободу слова "Поступу" розповів голова Львівського міського осередку Народного союзу "Наша Україна" Олег Мандюк.

 

 

-- Рейтинг "Нашої України" не так уже й падає, тим паче тут, у Львові. В цьому є й наша заслуга, бо ми намагаємося на своєму рівні не робити жодних невиправданих рухів і заяв, а показуємо виважену позицію в усіх питаннях. Я прихильник конкретних дій, тому просуватимемо осередок конкретними справами.

 

 

-- Так, ми справді готуємо програму конкретних дій партії після виборів. Вона буде готова до початку ня. У ній не будуть пріоритетами забезпечення міста водою, ремонт доріг чи будівництво житла -- це все популістські гасла. Наше стратегічне бачення розвитку міста -- це перетворення Львова на центр європейської інтеґрації України. Львів має стати центром туризму, культурним та науковим осередком держави, що відіграватиме значну роль у формуванні європейського обличчя України. Для здійснення такого плану зближення з Європою є різноманітні механізми та методи, і багато хто готовий нам у цьому допомогти. Але будь-яка співпраця вимагає цивілізованих політичних підходів, які своєю чергою не може забезпечити міська влада Львова. Вибачте, але скільки можна займатися латанням доріг та закопуванням труб... Це треба робити, звичайно, але такі завдання мають бути похідними. Визначальною повинна стати основна стратегія -- куди йдемо і що для цього робимо. Політика латання дір, до того ж у всіх галузях (в медицині, освіті, транспортному забезпеченні ) ні до чого доброго не призведе. Далі з'являтимуться діри, і ми далі будемо їх латати.

 

 

-- Ми ставимо перед собою філософське запитання: яке саме суспільство хочемо збудувати. Суспільство споживачів чи суспільство людей, які щось продукують і створюють. Сьогодні ми ще пожинаємо плоди епохи комунізму, яка перетворила народ у споживацьку машину, і, на жаль, більшою мірою ще досі залишаємось у тій епосі. Нашим першочерговим завданням є презентувати і пояснювати громадянам нові цінності, які прогресують у демократичному світі.

 

 

-- Так, звичайно. При партії існує кілька молодіжних середовищ, які групуються і постійно конкурують, намагаються довести свою першість. Львівський НСНУ ще не створив молодіжної організації, проте це все в планах. Минулого тижня в Києві було проведено з'їзд партії, на якому ухвалено рішення про створення Молодіжного союзу "Наша Україна", отже невдовзі осередок з'явиться і у Львові.

 

 

-- Ні, і якщо їм би довелося вийти на Майдан ще раз, про що свідчать і соціологічні опитування, вони б це зробили. Інша річ, під чиїм проводом, бо деякі помаранчеві керівники себе скомпрометували. Але я ю, всі ми як люди здатні помилятися, а як християни готові прощати.

 

 

-- Вони не повинні бути в новій владі...

 

 

-- Так, "прилипал" нам справді не уникнути, і вони вже є. А з іншого боку, є багато суб'єктивних моментів. Важливу, а інколи вирішальну роль відіграє рівень компрометації того чи іншого політика. У нас був цікавий випадок. В одному з районних осередків керівництво категорично виступило проти прийняття в партію однієї людини. Я хотів дослідити ступінь провини цієї людини і чи її присутність зашкодить або буде корисною для партії. Я попросив зібрати весь осередок, разом ми визначили, що приблизно 80% присутніх були проти цієї кандидатури і не на її користь наводили вагомі аргументи. Отож ми ухвалили соломонове рішення -- перенесли заяву цього чоловіка на післявиборний період. ю, що будь-хто заслуговує на ще один шанс. У нашому випадку, повторюю, все залежить від ступеня провини людини.

 

 

-- На останньому засіданні президії ми встановили собі бар'єр -- 50 місць зі списку мають бути прохідними. Якщо у міській раді є 80 депутатів, то це більше ніж ина. Щодо формування списків, то остаточного рішення ще не ухвалено. Орієнтовно ми сподіваємося на те, що дві третіх місць пропонуватимуть районні осередки НСНУ у Львові. Кандидатури обговорюватимуть, можливо, рішення буде результатом рейтингового голосування. Решту, одну третю списку, пропонуватиме Рада міської організації. І знову ж таки, це все проговорюватимемо на засіданнях, затверджуватимемо на конференціях. Рішення будуть публічними і прозорими.

 

 

-- Блокуватися ми не будемо ні з ким. Радше йдеться про співпрацю на виборах і створення неформального об'єднання. З Народним рухом ми підписали заяву про співпрацю, про можливість створення нового блоку до виборів. Щодо "Батьківщини", то я би хотів, щоб ми теж підписали таку декларацію. Хоча я розумію, що в політичному середовищі завжди будуть люди, для яких буде прийнятною саме така складна ситуація, яку ми маємо зараз. Окрім того, ми б хотіли задекларувати схожі наміри у межах коаліції "Сила Народу" та конфігурації виборів зразка 2002 року, коли в блоці Віктора Ющенка був РУХ, УНП, ПРП.

 

 

-- Саме це мене турбує найбільше, на міському рівні ми можемо перегризтися вже після підписаних декларацій про співпрацю. Посада міського голови є найбільш роз'єднувальним елементом у спільній роботі. Якби не це питання, то багато в чому ми б знайшли порозуміння.

 

 

-- Варіанти є, але я не можу поки що їх озвучувати. В цьому питанні визначальну роль мають амбіції навіть не політичних сил, які пропонують ту чи іншу кандидатуру, а радше амбіції тих політиків, які бачать себе на цій посаді. Якби ті ж таки політичні сили знайшли в собі мужність відкинути персональні амбіційні впливи потенційних кандидатів, то, можливо, ми досягли б до консенсусу. Це однозначно має бути людина, яка володіє стратегічним баченням розвитку нашого міста.

 

 

-- У цьому питанні ми маємо кілька амбіцій. Але наразі жоден із можливих претендентів про це не заявив офіційно. Тому мені некоректно сьогодні називати будь-які прізвища. Щодо кандидатури, яку визначив провід Народного руху, то на рівні Києва, наскільки мені відомо від Безсмертного, НРУ серед вимог, висунених при створенні блоку, заявляв про підтримку Куйбіди. Але офіційних заяв ще не було, наразі це тільки ухвала проводу Руху.

 

 

-- Я запитував про це Безсмертного минулого тижня, і він відповів мені, що як лідер партії все робитиме для того, щоб реґіони могли під час виборів обирати собі таку лінію політичної поведінки, яку вважатимуть за потрібне. Ми сподіваємося, що саме так і буде. Чи в питаннях створення блоку, чи у висуванні кандидатур на ті чи інші посади ми оимемося на власні рішення, а не київські.

 

 

-- Я не знаю жодної революції, яка б не тягнула за собою кризових ситуацій, в економіці особливо. Але хотілось би відзначити інше. Сьогодні ми ще не чуємо підприємців. Вони продовжують нарікати на недосконалість регулятивних державних структур, а нерідко і на рівень хабарництва, особливо в нашому місті. Будь-яка довідка тягне за собою чиновницькі зловживання. Так чи інакше, а підприємцю доводиться якось віддячувати за ті послуги, що є безпосередніми обов'язками певних структур. Хотілося б, щоб держава краще дбала про приватника, забезпечувала зрозумілу податкову політику, систему надання дозволів. Інколи досить просто мати змогу спокійно працювати, не відволікатися на майже щоденні зміни в законодавстві, що просто душать підприємця. В державах з розвиненою демократією законодавство щодо приватного бізнесу дуже делікатне, але одночасно значно суворіше в системі оподаткування.

 

 

-- Свобода слова у нас однозначно є. Щодо політичного тиску на засоби масової інформації, то мабуть, політик, який володіє тим чи іншим виданням чи телевізійним каналом, вважає, що має право чинити тиск на журналістів, яким платить гроші. Інша річ, як на такі дії реагують самі журналісти. Тут уже вибір за професіоналізмом кожного з них. Нехай протестують, якщо їм це не подобається. І я думаю, що "5 канал" у контексті боротьби за свободу слова є показовим. Як на мене, то Порошенко дуже обережно ставиться до політичних впливів на канал, принаймні у мене складається таке враження. Хоч деколи і журналісти забувають, що вони -- четверта влада і є відповідальними перед суспільством.

 

 

-- Мабуть, має таке право, але часто на практиці це сприймається як тиск на ЗМІ чи окремих журналістів, і як правило, такі дії мають негативні наслідки для того чи іншого політика.

 

 

-- Так, і саме тому їхня відповідальність перед суспільством значно вища.

 

Тетяна Данилюк, "Поступ"