Якуб Боратинський, директор міжнародних програм польського Фонду Баторія (польське відділення Фонду Сороса), є одним з найкращих знавців України у Польщі. А також - фахівцем з питань євроінтеграції. Ситуацію в Україні він оцінює без захвату, але спокійно.

- Можливо, нова влада не повною мірою виправдала очікування. Але на четвірку політика української влади заслуговує.

Зокрема, Україні за рік, що минув, не вдалося вступити до СОТ, не здійснено певні конкретні кроки на шляху євроінтеграції. Проте, на щастя, в зовнішній політиці України не сталося повернення до багатовекторності.

Безумовно, трохи часу було змарновано через брак чіткого бачення питання євроінтеграції: так, не були реалізовані амбітні плани, які висловлював ще у ранзі віце-прем’єра з питань євроінтеграції пан Олег Рибачук. Часом складалося таке враження, що бракувало розуміння, хто за що відповідає у перші місяці роботи нової влади в Україні. Також дуже зашкодила економічна криза в Україні: зємо, бензинову, цукрову кризу.

Якщо ж говорити про відносини Україна-ЄС, то успіхом тут можна вважати те, що українські політики мали переконання, що треба підписувати і виконувати той план дій, який є, хоча він і не містить багатьох речей, бажаних для України. Однак складно просуваються переговори про спрощення візового режиму між Україною та ЄС. І вони торкаються лише окремих категорій громадян, що звичайно не сприяє поглибленню зв’язків, підвищенню відсотку позитивно налаштованих до євроінтеграції громадян в українському суспільстві.

- Як оцінюють в Європі вирішення газової кризи? Якою бачиться позиція України у цьому конфлікті?

- Розв’язання українсько-російського газового конфлікту в оцінках європейської громадської думки виглядає таким чином, що Росія поступилася. Я скажу у цьому зв’язку парадоксальну тезу: і для України, і для Європи дуже добре, що ця газова криза була. Чому? Бо цей конфлікт довів, що Україна постала перед обличчям брутального шантажу з боку Росії, яка трактує свої енергетичні ресурси як інструмент для утримання впливу на теренах СНД. Окрім того, криза дозволила зрозуміти українцям необхідність знижувати рівень енергомісткості вітчизняної економіки, що у довшій перспективі буде дуже корисним для збільшення контоспроможності української продукції в Європі.

А сам ЄС в результаті відключень газопостачання зрозумів, що Росія - передусім непередбачуваний партнер. І це стало позитивним імпульсом для Європи, підштовхнуло до пошуку альтернативних джерел постачання енергоресурсів. В результаті газової кризи, як і понад рік тому в результаті помаранчевої революції, знову зросло позитивне ставлення в Європі до України.

Однак, нажаль з відставкою уряду Єханурова в Україні – нова криза. Можна сказати, що такий розвиток подій був неочікуваним. Для самого Єханурова, певне, це теж було несподіваним.

- Якими, на Вашу думку, є перспективи відносин Україна-ЄС?

- Надалі Україні потрібно інтенсифікувати переговори з ЄС про спрощення візового режиму. У цьому питанні Україна повинна діяти досить чітко, а також наполягати, щоб система візового режиму з ЄС у неї була значно кращою, ніж та, що була встановлена між ЄС та Росією. При цьому, Україні не потрібно поспішати вже до парламентських виборів підписати угоду про візи, щоб це не сприймалося як бажання уряду перед виборами записати в свій актив цю заслугу. Можливо, після виборів вдасться випрацювати більш вдалий документ, де йтиметься про спрощення візового режиму для всіх громадян України, а не лише для окремих категорій, дипломатів, чи журналістів, які й зараз мають більше можливостей швидко оформити візу в разі потреби.
Також Україні потрібно завершити процес вступу до СОТ.

Можливо, також необхідно розпочати переговори про нову угоду між Україною та ЄС, яка почне діяти після завершення діючого плану дій Україна-ЄС. Хоча, мені здається, що в цьому новому документі ще не з’явиться перспектива ства для України. Однак вже зараз цілком реально говорити про включення України до групи країн, які охоплені спільними з Євросоюзом програмами. Це, наприклад, можуть бути ті ж програми з енергетичної безпеки.

Україні не треба поспішати, намагаючись отримати перспективу ства, а зосередитись на конкретних елементах співпраці з ЄС. Наприклад, необхідно інтенсифікувати переговори про створення зони вільної торгівлі з ЄС.

В цілому ж необхідно розуміти, що Європа зараз очікує результатів парламентських виборів в Україні, і їх результат теж може позначитися на відносинах, на вирішенні питання про надання європерспективи Україні.

- Тобто Європа очікує, що буде в разі реваншу Януковича?

- Звичайно, реванш Януковича не був би добрим сигналом для Євросоюзу. Але це не була би і катастрофа. Бо Янукович при владі у 2006 році кардинально відрізняється від Януковича у разі, якби він прийшов до влади у 2004 році. Тобто, політична ситуація в Україні, за якої Янукович міг би прийти до влади сьогодні, зовсім інша, ніж та, що була у 2004 році. Тоді була загроза авторитарного розвитку країни, а сьогодні вже не йдеться про спробу отримати абсолютну владу в державі. Янукович-2006 – це Янукович у політичній коаліції, коли в Україні є свобода слова, розвивається громадянське суспільство, здійснюються реформи, в тому числі і політичної системи.

Хоча, звичайно, реванш Партії регіонів сповільнив би хід реформ. Також менш динамічними були би відносини між Україною та Євросоюзом, хоча, я не думаю, що йшлося би про кардинальну зміну напрямку зовнішньополітичного вектору України.

ProEuropa

«Обсудить на е Силы Народа»