Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України ініціює перегляд вимог до агровиробників, які претендують на державну підтримку, а також розробляє механізм автоматичного групування пов’язаних осіб. Мета цих змін — запобігти зловживанням і забезпечити справедливий розподіл коштів.

Про це повідомляє Рахункова палата України, нагадуючи, що аудит виявив системні проблеми у доступності та прозорості програм державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Попри наявність Державного аграрного реєстру (ДАР), значна частина потенційних отримувачів не мала змоги скористатися фінансовою допомогою.

Аудит показав, що кошти державної підтримки переважно отримували компанії, що входять до великих корпоративних груп. Так, 49 отримувачів із 31 корпоративної групи отримали сумарно 16% усіх виплачених субсидій, що надаються з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь. Це свідчить про нерівномірний розподіл підтримки між дрібними і великими виробниками.

Рахункова палата надала Кабінету Міністрів, Мінекономіки та Українському державному фонду підтримки фермерських господарств сім рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків. Частину цих рекомендацій уже реалізовано, повідомив заступник голови Рахункової палати Сергій Ключка на засіданні комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики.

Серед ключових змін — впровадження механізму автоматичного групування пов’язаних агровиробників. Це дозволить визначати тих, хто не має права на державну підтримку, і виключати їх із програми. За словами Ключки, нова система підвищить ефективність та справедливість розподілу коштів.

Крім того, Мінекономіки працює над удосконаленням порядку оприлюднення реєстрових даних у Державному аграрному реєстрі. Інформація про фактично отриману державну підтримку буде доступна у розрізі програм, сум та отримувачів. Це має забезпечити прозорість та доступність даних для широкого кола зацікавлених сторін, включно з громадськістю та експертами.

Усі ці кроки спрямовані на те, щоб програми державної підтримки стали більш доступними, зрозумілими та орієнтованими на реальні потреби малих і середніх агровиробників, а не концентрувалися лише на великих корпораціях.