Питання боротьби з тіньовою економікою є одним із найбільш болючих майже для кожної країни. Актуальною ця проблема є і для України, де, за висновками фахівців МВФ, питома вага «тіньового» сектора складає більше ини ВВП.

За даними заступника голови правління центру «Соціум» доктора економічних наук А.В. Плотнікова, щорічно у світі в тіньовому секторі створюється товарів та послуг на суму близько 8 трлн. долл., що за своїми масштабами дорівнює масштабу економіки США. За оцінками аналітиків, найбільша питома вага «тіньового сектора» властива економікам країн, що розвиваються. У них вона становить від 35 до 44%. Найменша питома вага тіньового сектору у держав із розвинутими економіками, що входять до Організації економічного співробітництва.

За висновками МВФ, Україна входить у цій сфері до першої тридцятки країн світу та країн СНД, адже вага тіньового сектору у вітчизняній економіці тримається на рівні 52% від ВВП (в Росії — 41%). Серед країн СНД вищі показники мають лише Грузія — 63% та Азербайджан — 59%. Про наявність тіньового сектора в Україні свідчить необґрунтовано висока частка збиткових підприємств у вітчизняній економіці, темпи зростання якої в останні роки були рекордними. Незважаючи на зростання в останні роки практично всіх макроекономічних показників, питома вага збиткових підприємств залишається значною — на рівні 46% від їх загальної кількості.

Тіньовий сектор сьогодні є джерелом значної частини доходів громадян, витрати яких суттєво перевищують офіційні показники. Так, за оцінками експертів, реальний обсяг витрат українського населення на придбання товарів і послуг в 1,4 рази перевищує офіційний показник. Тінізації економіки України сприяє обіг значної частини готівки поза банківською системою. У США та Канаді обсяг коштів, розміщених громадянами і підприємствами у банках, в 15 разів перевищує обсяг готівки, в Австралії — у 17, у Великобританії — в 36, а в Україні — лише в 1,8 рази. Тінізації також сприяє високий рівень корупції у владних органах, особливо на місцевому рівні.

У світі є значний досвід подолання цієї проблеми, який може бути запроваджений і у нашій державі. Одним з відомих засобів детінізації економіки, який застосувало свого часу багато держав, є податкова амністія.

Під податковою амністією розуміють пропозицію держави до певних категорій неплатників погасити свою прострочену заборгованість з податків в обмін на скасування покарання, що могло б бути накладене за несплату.

Як зазначає президент українського національного комітету міжнародної торгівельної палати Володимир Щелкунов, амністія може здійснюватися на загальнодержавному рівні або на місцевому. Вона може застосовуватися до різних категорій платників податків, наприклад, лише до водіїв таксі або тільки до представників малого бізнесу. Амністія може передбачати звільнення від покарання за несплату лише окремих податків, наприклад, прибуткового, корпоративного, соціального або інших.

Декларуванню в ході амністії може підлягати заборгованість, вже встановлена державою, або та, що їй поки невідома. Сплата заборгованості може відбуватись або відразу, або з відстрочкою.

Незважаючи на варіацію умов податкової амністії, її сутність залишається незмінною і полягає у поверненні боргів державі.

Застосування такого інструменту може принести державі користь, хоча й загує виникненням багатьох проблем. Мотивація громадян та компаній для участі в амністії досить проста, адже неплатник податків після повернення державі всіх боргів по старих рахунках одержує можливість легалізувати свої заощадження. Таким чином, амністія надає порушнику можливість почати «податкове життя» з чистого аркуша.

З іншого боку, амністія відлякує її потенційних учасників. Передусім необхідністю сплати в казну чималий відсоток з прихованих від оподаткування коштів. Також це загроза назавжди потрапити в зону особливої уваги податкових і правоохоронних органів.

Проведення амністії може бути привабливим для держави з декількох причин. По-перше, це можливість відносно швидкого і безболісного поповнення бюджету за рахунок сплати податків з прихованих доходів. Не менш важливим є можливість детінізації певної частини економіки завдяки амністії, що також сприяє збільшенню наповнення бюджету. Поряд з цим, можливість легалізації капіталів, вивезених за кордон, дає шанс країні на їх повернення.

Досвід проведення амністії у різних країнах світу є досить суперечливим. Серед країн, які свого часу наважились провести податкову амністію, включає Аргентину, Бельгію, Індію, Ірландію, Італію, Пакистан, Філіппіни, Францію, ПАР, деякі країни СНД.

Так, наприклад, у Російській Федерації спроби здійснити податкову амністію робилися неодноразово, але невдало. Основною причиною невдачі була вимога сплати податків у повному обсязі.

Таким чином, можна стверджувати, що податкова амністія принесла б значну користь нашій державі, якби вдалося її реалізувати. Але водночас з амністією необхідно провести й податкову реформу, яка б зменшила податковий тягар. Вийшовши з тіні, підприємець ризикує залишитись ні з чим або з мізерними прибутками, які не відповідають ризику ведення бізнесу.

Наталія Погосова,

кореспондент