У багатьох промислово-розвинених країнах легка промисловість належить до основних галузей економіки, які формують бюджет держави. Так, частка цієї галузі у загальному обсязі виробництва в США, ФРН, Франції становить 6–8%, а в Італії — 12%. Але за останні 10 років центр виробництва текстилю внаслідок глобалізації економіки змістився до країн «третього світу». У ряді країн Азії створені десятки текстильних компаній з річним оборотом більш ніж $500 млн., які мають на виробництві найсучасніше технологічне обладнання. Сьогодні провідні країни в текстильній промисловості — Китай і Туреччина. В індустріально-розвинених країнах перед виробниками товарів легкої промисловості постало питання, ким є для них Китай у цій галузі: контом, постачальником чи новим ринком збуту. Основні експортери текстилю в ЄС — Китай (2,2 млрд. євро), Туреччина (2,1 млрд. євро), Індія, Пакистан, США. Основні експортери одягу в ЄС — Китай (9,2 млрд. євро), Туреччина, Румунія, Туніс, Бангладеш. За останні два роки у світову взуттєву промисловість дуже активно і успішно впроваджуються дизайнерські Китаю, Бразилії та Туреччини. Водночас витісняються відомі західноєвропейські , у тому числі італійські. У цілому світове виробництво взуття у 2004 році становило13 млрд. пар. 76% світового випуску взуття припадало на країни Азії, зокрема, Китай виготовив 7 млрд. пар, Індія — 1,46 млрд., Бразилія — 0,64 млрд., Туреччина — 0,22 млрд. пар.
У текстильній промисловості світу протягом останніх десяти років поступово відбувався перехід від непростої міжнародної системи мит і квот до повної лібералізації торгівельних відносин за правилами СОТ.
Перші місяці 2005 року засвідчили, що багато країн, у тому числі США і країни ЄС, не готові повністю до цих змін.
Нещодавно більш ніж 50 країн-експортерів текстилю підписали Стамбульську декларацію і звернулись до СОТ з вимогою зберегти квоти ще на 3 роки. В іншому разі у світі буде втрачено близько 30 млн. робочих місць на користь глобальної монополії Китаю на текстильному ринку. Особливо важко буде країнам, які не мають свого виробництва сировини, що також стосується і України.
За оцінками комісії ЄС, імпорт китайських текстильних товарів у країни Євросоюзу зріс на 46% за вартістю і на 192% за обсягами. Лібералізація торгівлі текстилем є вигідною для Китаю, Індії, Пакистану. Дослідження СОТ показують, що Індія планує від експорту текстилю в 2010 році отримати 40 млрд. дол. і створити 5 млн. робочих місць.
В європейських країнах після скасування квот на текстильну та швейну продукцію почали поступово відновлювати ввізні мита, хоча згідно правил СОТ цього робити не слід. В Євросоюзі мито на імпорт текстилю та одягу в середньому складає 9%. У той же час деякі країни, що розвиваються захищають свої ринки збільшенням мита на імпорт до 30%.
Як повідомляє Європейська організація швейної і текстильної промисловості (EURATEX), в країнах ЄС внаслідок різкого зростання імпорту дешевих товарів з Китаю в 2004 році було закрито 11,5 тисяч підприємств. EURATEX вважає, що якщо нічого не буде змінено, то до кінця 2006 року галузь втратить біля 1 млн. робочих місць.
Наприклад, в США через експансію дешевого імпортного текстилю країна втратила 567 тис. робочих місць, кожний третій робітник-текстильник втратив роботу. Американські економісти вважають, що перед країною постала загроза втратити свою текстильну промисловість. Це при тому, що у свій час текстильна промисловість заклала фундамент виробничого потенціалу країни. А в 90-х текстильна і швейна промисловість США за валовим виробництвом поступалася лише електронній промисловості.
США і країни ЄС, незважаючи на СОТ, проводять роботу по квотуванню імпорту текстилю та одягу з Китаю та інших країн Південної Азії. Під тиском США та західних країн Китай був змушений встановити експортні мита на текстиль у розмірі 4–10%.
Євросоюз звернувся з формальним запитом до СОТ щодо поставок китайського текстилю на європейський ринок. Європа вимагає від Китаю добровільного скорочення поставок футболок та льняної пряжі. Тепер ідуть дискусії про скорочення поставок інших товарів і матеріалів легкої промисловості., імпорт яких набув величезних масштабів.
У відповідь на звернення та претензії Євросоюзу до СОТ, Китай відмінив експортні тарифи на 78 видів своєї текстильної продукції.
За оцінками спеціалістів Австралії, багато підприємств легкої промисловості цієї країни не зможуть працювати без підтримки уряду, що призведе до втрати роботи десятків тисяч чоловік. Це пояснюється зростаючими поставками дешевої закордонної продукції.
Представники турецької текстильної індустрії звернулись до президента Єврокомісії з вимогою прийняти екстрені заходи у зв’язку з напливом китайських товарів.
У свою чергу ряд африканських країн-виробників бавовни звернулись до СОТ зі скаргою на розвинуті країни-виробники бавовни за те, що вони не виконують правил СОТ і проводять державне субсидування своєї бавовняної промисловості, чого не дозволяють робити іншим. В результаті на світовому ринку склалася ситуація, коли виробничі витрати на африканську бавовну на 50% нижчі, ніж в інших країнах, а ціна на неї вища, ніж у промислово розвинених країнах-виробниках бавовни.

Цікаві факти: На міжнародному інформаційному сервері World Global Style Network прогнозують, що у 2007 році Китай буде виготовляти майже 50% світового виробництва текстилю та одягу (в 2003 р. — 17%). За останні три роки 64% всіх вироблених ткацьких верстатів заку Китай. Він випередив у 4 рази Індію за обсягами експорту текстилю, текстильна промисловість якої становить 5% національного ВВП і 30% національного експорту ($1,5 млрд.). Індія має незначну перевагу перед Китаєм за вартістю робочої сили, але програє за цим показником Бангладеш, Шри-Ланці, Пакистану та Індонезії.

Роман Клочко,
кореспондент

ELCOMART.NEWS
(e-news)