Відкриваючи засідання перший заступник міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Анатолій Беркута, підкреслив необхідність та важливість удосконалення нинішньої системи ліцензування у будівельній галузі. Так, протягом 5 років дії Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” було видано 52961 ліцензія. За даними Держкомстату, станом на 01.01.05 загальна кількість підприємств у будівельному комплексі України становила 36887 одиниць. З цих цифр видно, що не всі підприємства, які отримують ліцензії, здійснюють саме будівельну діяльність. Тому необхідно посилити вимоги до суб’єктів господарювання, які прагнуть отримати такі ліцензії, а також контроль за дотриманням ліцензійних умов.

У ході засідання „круглого столу” А.Беркута зосередив увагу фахівців на проблемах, які потрібно вирішувати у сфері ліцензування будівельної діяльності, можливих шляхах удосконалення системи ліцензування, змінах до законодавчих та нормативно-правових актів, які спрямовані на удосконалення системи ліцензування будівельної діяльності. Тому одним з основних завдань Міністерства є оптимізація процесу ліцензування будівельної діяльності, створення умов прозорості та професіонального підходу до процесу одержання ліцензії на будівельну діяльність.

„Я впевнений, що протягом 3 місяців можна буде вирішити питання докорінної зміни системи ліцензування в Україні, - зазначив він. - З одного боку в будівельному комплексі працює 740 тисяч, які прагнуть будувати і отримувати за це гроші, а з іншого – 46 мільйонів українців, які повинні мати якісне житло, безпечне в експлуатації”. На думку першого заступника Міністра Анатолія Беркути сьогодні ліцензію може отримати будь-який суб’єкт господарювання і навіть не одну. На круглому столі учасники дійшли згоди, що для того аби поставити бар’єр недобросовісним підприємцям треба негайно внести Зіни і доповнення як до закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, так і до деяких постанов Кабінету Міністрів України, що допоможе принципово змінити умови ліцензування. Але завдання стоїть так, що ті великі будівельні фірми, які зарекомендували себе на будівельному ринку, мають отримувати ліцензії без всяких проволочок, а той, хто не може працювати, буде стримуватись. Тобто первинна ліцензія має видаватися виключно в регіоні, а не в центрі, а вже після того, як суб’єкт підтвердив свої можливості, він може отримувати ліцензія в Міністерстві.

Крім того, учасники „круглого столу” зазначили, що потребує зміни і перелік документів, які подаються на одержання ліцензії, щоб була можливість впевнено визначити реальну спроможність виконання будівельної діяльності. Копії дипломів, які надаються сьогодні для отримання ліцензії, не показують досвід та стаж роботи у будівництві, це можна побачити лише у трудовій книжці, яку необхідно додати до вищезазначеного переліку документів. Одним з важливих показників діючого суб’єкта господарювання є наявність техніки та обладнання для виконання конкретного виду робіт.

Документами, які дадуть можливість визначити реальні наслідки будівельної діяльності можуть бути :

- довідка від державної податкової адміністрації про сплату відповідних податків до державного або місцевого бюджету;

- довідка з пенсійного фонду про перерахування податку відповідно до кількості працюючих.

Ці документи конкретизують, що суб’єкт господарювання провадить будівельну діяльність та має відповідний трудовий персонал для здійснення своїх завдань.

Обговорювалися також питання можливості видавати ліцензії різного типу, необхідність створення та ведення Єдиного реєстру тощо.

Учасники „круглого столу” підтримали запропоновані організаторами шляхи вирішення проблеми. Зокрема, всі погодились з наступними пропозиціями.

1. Внесення змін та доповнень до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” щодо надання Міністерством окремих повноважень (перевірка достовірності даних та додержання ліцензійних умов) представникам відповідних підрозділів Управлінь містобудування та архітектури облдержадміністрацій, міст Києва та Севастополя, які підзвітні та підконтрольні Міністерству.

2. Внесення змін та доповнень до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” щодо спрощеної процедури одержання наступної (паралельної) ліцензії у суміжній області (нотаріально завірена копія ліцензії, лист-рекомендація органу ліцензування та реєстраційні документи), як альтернативний шлях одержання ліцензії на всю Україну.

3. Внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування” з метою чіткого розмежування ліцензіатів між Міністерством і територіальними органами ліцензування. Новостворені звертаються спочатку до територіальних органів, а після нарощення необхідного потенціалу та реально збудованих об’єктів до Міністерства.

4. Внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.01 № 756 “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензій для окремого виду господарської діяльності” з метою обов’язкового подання ліцензіатами документів, які характеризують наявних потенціал для провадження будівельної діяльності.

5. Внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” з метою диференційованого підходу до кожного ліцензіата (1 рік – 3 роки – 5 років) у відповідності до результатів за відпрацьований термін дії ліцензії.

6. Можливість одержання органом ліцензування за відповідним запитом довідок від:

- ДПА про сплату податків до бюджету ліцензіатами;

- Пенсійного фонду про сплату ліцензіатами відрахувань відповідно кількості працюючих.

"Урядовий портал"