Шановні співвітчизники!

Дорога українська громадо!

Сьогодні я говоритиму про енергетичну безпеку України. Кожен з вас хоче впевненості в тому, що зимою в наших домівках буде тепло і затишно. А ціни на газ та вугілля залишаться доступними.

Хочу твердо заявити: енергетичної кризи в Україні не буде.

Ми дійсно отримали у спадок енергетично залежну країну. Майже 80 відсотків нафти і 75 відсотків газу надходить до України з російської території. Від попередньої влади ми успадкували ще одну проблему – щороку зима починалася зі спекуляцій навколо газової теми.

Я хочу, аби ця практика залишилася в минулому. Щоб економічні стосунки з сусідами формувалися на прагматичній взаємовигідній основі.

Мусимо визнати: за все треба платити. І в першу чергу за свою незалежність. Якщо Україна дійсно хоче стати економічно незалежною, рано чи пізно ми мусимо прийти до ринкових стосунків у енергетичній сфері, раціональної організації енергозбереження.

Проблема не в тому, що ми імпортуємо енергоносії. Так живуть десятки країн світу. Але їхні стосунки з партнерами будуються на ринкових засадах, і тому у взаєминах немає місця економічному тиску і шантажу.

Сьогодні нам не варто драматизувати ситуацію. Головне – уникнути спекуляцій і зайвих емоцій, які можуть зашкодити як діалогу в енергетичній сфері, так і двостороннім українсько-російським відносинам.

Не секрет, що і в Києві, і в Москві є гарячі голови, які не проти погріти на газовій темі руки. Причому мова йде не стільки про економіку, скільки про політичну кухню.

Перекй, ми всі винесли уроки з 2004 року, і газове питання не стане новою Тузлою в україно-російських взаєминах. Таку позицію займаю я, як Президент України. Таку позицію декларує Президент Російської Федерації Володимир Путін. Під час телефонної розмови у п’ятницю ми з моїм російським колегою домовилися, що газове питання має вирішуватися в економічній площині. І керуватися при цьому потрібно виключно національними інтересами.

До сфери стратегічних інтересів належать у першу чергу добросусідські двосторонні взаємини, які формувалися впродовж віків.

Думаю, що сьогодні всі політичні сили повинні усвідомити високу відповідальність за формування дружніх відносин між двома братніми народами. Жодною заявою чи дією ми не повинні провокувати недовіру чи неповагу у наших взаєминах.

Таку позицію займає українська сторона в переговорах з Росією.

На сьогодні газовий баланс України виглядає так: щороку ми отримуємо 23 мільярди кубометрів блакитного палива як плату за транзит російського газу до Європи, 20 мільярдів складає власний річний видобуток і 37 мільярдів кубометрів ми купуємо у Туркменістані.

Варто знати наступне: Україна забезпечує транзит 115 мільярдів кубометрів російського газу до Європи за пільговим тарифом і отримує газ як плату за транзит теж за пільговою ціною.

Збільшення тарифної плати за транзит з одної сторони і підвищення цін на газ з іншої – це процес об’єктивний. Українська сторона готова перейти на грошові розрахунки за газ, ми виступаємо за лібералізацію ціни на паливо і цін за транзит газу.

Від переходу на ринкові стосунки вають і Україна, і Росія.

Перший крок до енергетичної, а значить, і політичної незалежності Україна зробила у 2000 році , коли я мав честь очолювати український уряд. Тоді у газовій полеміці нам вдалося уникнути політиканства.

Ми раз і назавжди вирішили питання несанкціонованого відбору газу і підписали п’ять угод, що врегулювали усі спірні питання в енергетичній сфері між Україною і Росією.

Але ми не встигли вирішити головну проблему – щодо лібералізації цін на енергоринку і скасування бартерних розрахунків за послуги українського транзиту.

Бартерні схеми розрахунків за енергоносії працювали на створення непрозорих схем і збагачення олігархів.

Український бюджет роками недораховував мільярди доларів. Це гроші, які мали йти на зарплати і пенсії, розвиток науки і технологій, кредитування села.

Перехід на грошові розрахунки у газовій сфері вигідний вітчизняній економіці.

Впевнений – підняття ціни має відбуватися поетапно, без «шокової терапії» для вітчизняної промисловості. При цьому вартість енергоносіїв повинна формуватися виходячи з економічних, а не політичних чинників.

Поетапний перехід до нової ціни дозволить комунальному, бюджетному та індустріальному сектору адаптуватися до нових умов.

Треба скласти і впровадити перехідну систему тарифів на газ, яка б мінімізувала наслідки від подочання для населення.

Система перехідних тарифів повинна діяти 2-3 роки та поступово виходити на уніфіковану ставку, яка відповідає реальній вартості газу для України.

Нова українська влада дбає про диверсифікацію енергоринку і збільшення власного видобутку газу та нафти. Вже цього тижня український уряд провів переговори про залучення інвестицій у сумі 2 мільярдів євро на розвідку та видобуток енергоносіїв на Прикерченській ділянці шельфу Чорного моря.

При цьому головною проблемою для України є не дефіцит енергоносіїв, а тема енергозбереження. Енергоємність вітчизняної промисловості залишається найбільшою у Європі. Ми використовуємо втричі більше газу на одиницю ВВП, ніж наші найближчі сусіди. На жаль, українські індустріальні гіганти звикли платити за електроенергію копійки, і тому в модернізацію підприємств кошти не вкладалися роками. Європа ж заощаджує кожний кубометр і кожен кіловат, кожну копійку.

Найближчим часом в Україні буде створено Агентство з питань енергозбереження. Ця структура сконцентрує всі проекти, пов’язані з раціональним використанням енергоресурсів, альтернативними джерелами енергії, розвитком системи видобутку нафти та газу.

На початку 2006 року влада також представить нову концепцію енергетичної безпеки країни. Ми повинні не тільки вийти на нову схему видобутку енергоносіїв, розрахунків, а й мати чітку схему захисту національних інтересів України.

Хочу зти один історичний факт. У 1994 році Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Тоді ж Російська Федерація – як і США, Франція, Великобританія та Китай як и ядерного клубу –зобов’язалася утримуватись від тиску на Україну, який би загував нашому суверенітету. Хочу вірити, що Росія ніколи не забуватиме про взяті на себе зобов’язання.

Системність і прагматизм мають стати основою українсько-російської економічної співпраці.

Вірю, що нам вдасться успішно завершити переговори щодо поставок газу. Україна, в свою чергу, виконає всі свої зобов’язання перед російськими і європейськими партнерами щодо транзиту блакитного палива.

Україні потрібна єдина і зрозуміла «доня карта» розвитку української енергетики.

Нам потрібна Енергетична стратегія країни, яка визначить напрям і пріоритети енергетичної політики на наступне десятиріччя. Такий документ уже в роботі, він буде прийнятий на початку наступного року.

Хочу запевнити: найближчим часом ціна на газ для населення радикально не зросте. На потреби комунального сектору, бюджетної сфери йтиме газ переважно національного видобутку.

Водночас лібералізація газового ринку – це виклик для нації, національної економіки, комунального сектору. Це урок жити економно, раціонально, як живе сьогодні весь цивілізований світ.

Віримо в себе! Нехай в наших домівках завжди буде світло, тепло і затишно.

"Радiо - ЕРА"